Постанова № 29582714, 06.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:28

06 серпня 2012 року. Справа № 2а-80/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ЛТД", вул. Адміральська, 31-Б, м.Миколаїв,54001

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

треті особиПП "Светолюкс - Николаев", вул. Космонавтів, 81/1, м.Миколаїв,54000 проскасування податкового повідомлення - рішення № 0010002360 від 12.07.2011р., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування прийнятого 12.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0010002360 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Констракшн ЛТД» суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 2589,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в розмірі 2705,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно збільшив основне зобов'язання з ПДВ по контрагенту ПП «Светолюкс-Миколаїв» на суму 2589 грн. та застосував на нього штраф у сумі 648 грн., а також неправильно нарахував по TOB «Вернада-плюс» штраф у сумі 2889 грн..

Відповідач заперечував проти позову з підстав викладених в письмових запереченнях, вважає що податкове повідомлення-рішення № 0010002360 від 12.07.2011 року -є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, встановив фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності та дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

25.06.2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.

Згідно висновків акту №807/23-600/30626144 ТОВ «КОНСТРАКШН ЛТД» внаслідок порушення п.7.4.1. пп.7.4.4., п.п.7.7.1., п.п.7.7.7 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшену суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 20389,00 грн., з них за основним платежем 16311 грн. за штрафними санкціями 4078 грн.

Згідно розрахунку штрафних фінансових санкцій за червень 2008 року сума податкового зобов'язання склала 13722 грн., штраф в розмірі 25%=3431 грн.; за січень 2010 року сума податкового зобов'язання склала 2395 грн., штраф в розмірі 25%=599 грн.; за лютий 2010 року сума податкового зобов'язання склала 194 грн., штраф в розмірі 25%=49 грн.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010002360 щодо збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Констракшн ЛТД» суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 20389,00 грн.

Позивач оскаржує зазначене рішення в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Констракшн ЛТД» суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 2589,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2705,80 грн.

Суд перевірив правомірність оскаржуваного рішення в межах заявлених позовних вимог та дійшов наступного.

Як вбачається з акту перевірки №807/23-600/30626144 відповідачем було встановлено факт заниження ТОВ «Констракшн ЛТД» податкового зобов'язання по взаємовідносинах з TOB «Вернада Плюс» за червень 2008 року в сумі 13722,00 грн., даний факт позивачем не оспорюється.

За дане порушення відповідачем застосовано передбачені п. 123.1. ст. 123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в сумі 3431,00 грн., що складає 25 % 13722,00 грн.

Суд погоджується з позивачем, що відповідачем штрафні санкції за вказане порушення застосовано помилково.

Так, Акту перевірки №807/23-600/30626144 складено відповідачем 25.06.2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.

Нормами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час вчинення відповідного порушення, передбачено: «у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого».

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI ( 3609-17 ) "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України (2755-17) не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ( 2755-17 ) доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України ( 2755-17 ), є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України ( 2755-17 ), що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України ( 2755-17 ).

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України ( 2755-17 ), застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України (2755-17 ) було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України (2755-17) в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року.

Застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу ( 2755-17 ) можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. В даному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України ( 2755-17 ) набув чинності 6 серпня 2011 року.

Тому саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені у 2011 році.

Як вже зазначалось судом порушення було виявлено 25.06.2011 року за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України ( 2755-17 ), могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння. Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР) до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України ( 2755-17 ), але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України ( 2755-17).

За таких обставин сума штрафної (фінансової) санкції застосована відповідачем в спірному рішенні за заниження позивачем податкового зобов'язання по взаємовідносинах з TOB «Вернада Плюс» за червень 2008 року в сумі 13722,00 грн. складає 1372,20 грн. (10 % від суми донарахованого зобов'язання), а не 3431,00 грн.

Враховуючи викладене, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій податкове повідомлення-рішення № 0010002360 від 12.07.2011 року підлягає визнанню протиправним і скасуванню в сумі 2058,00 грн.

Щодо правомірності повідомлення рішення №0010002360 від 12.07.2011 року, яким збільшено позивачеві основне зобов'язання по ПДВ по контрагенту ПП «Светолюкс-Миколаїв» на суму 2589 грн. та застосовано на нього штраф у сумі 648 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивачем порушення п.7.4.1. пп.7.4.4., п.п.7.7.1., п.п.7.7.7 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» полягає у ненаданні на перевірку та відсутності договору між контрагентами, товаро-транспортних накладних, та довіреностей, які відповідач вважає обов'язковими доказами реальності правочину.

Суд не погоджується з думкою відповідача з огляду на таке.

Так, підпунктом. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з наданих третьою особою ПП «Светолюкс-Миколаїв» доказів а саме видаткових накладних № 13-С006099 від 17.12.09; № 13-С_006177 від 24.12.09; № 13-С 006178 від 24.12.09; № 13-С_006201 від 25.12.09; № 13-С 006250 від 25.12.09; № 13-С_000036 від 11.01.10; № 13-С_000078 від 12.01.10; № 13-С_000070 від 12.01.10; № 13-С_000080 від 12.01.10; № 13-С_000086 від 13.01.10; № 13-С_000178 від 19.01.10; № 13-С_000330 від 01.02.10; № 13-С_004681 від 15.12.10; № 13-С 004688 від 15.12.10; банківських виписок про оплату товару та довіреності на отримання матеріальних цінностей № 13 від 16.12.09 р., обсяг поставки електротоварів (розетки, електричні лампи для квартир) загальною вартістю 2589 грн., є невеликим, тому посилання позивача та третьої особи на відсутність підстав для транспортування даного товару вантажним транспортом з оформленням товаро-транспортних накладних є обґрунтованими.

Крім того, довіреність на отримання матеріальних цінностей № 13 оформлена відповідно до вимог чинного законодавства та узгоджується з норами ч.3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом №99 Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року. Згідно якої відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях може здійснюватися і без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, уповноважених підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампа), якою матеріально відповідальна особа, що прийматиме цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Банківські виписки підтверджують проведення розрахунків між позивачем та ПП «Светолюкс» на виконання договірних правовідносин.

Крім того, в обґрунтування висновку, що угоди між TOB «Констракшн ЛТД» та ПП «Светолюкс-Николаев» є нікчемними, а отримання та використання електроматеріалів від ПП «Светолюкс-Николаев» в господарській діяльності документально не доведено, посилається «ймовірну» відсутність реальності поставок електроматеріалів підприємству ПП «Светолюкс-Николаев» від TOB «Мері-МО».

Даний висновок суд вважає таким, що не ґрунтується на належних доказах та нормах права.

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Светолюкс» судом підтверджено на підставі дослідження первинних документів

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Придбанні у вказаного суб'єкта господарювання товари та послуги в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку.

Отже, позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, як факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного судом вбачається, що сама по собі несплата податку прямими контрагентами Позивача або їх контрагентами за ланцюгом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту ТОВ "Констракшн ЛТД" та суму його бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість", досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операції з прямим контрагентом ПП «Светолюкс», належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту ТОВ "Констракшн ЛТД

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Суд зазначає, що Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності, з якими ТОВ "Констракшн ЛТД" взагалі не мало будь-яких господарських правовідносин. Зазначені обов'язки згідно Закону України „Про систему оподаткування", Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0010002360 від 12.07.2011 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Констракшн ЛТД» суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 2589,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в розмірі 2705,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010002360 від 12.07.2011 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Констракшн ЛТД» суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 2589,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в розмірі 2705,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник