Ухвала суду № 29581480, 26.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3312/12/0170/18

26.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"- Маслов Павло Анатолійович, довіреність № б/н від 02.04.12

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-3312/12/0170/18 за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 18.04.12

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженої відповідальністю "Дружба Народів" (с. Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97012)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12 адміністративний позов Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби до Сільськогосподарського товариства з обмеженої відповідальністю "Дружба Народів" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим державної податкової служби № 0000232301 від 06.03.2012.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 1047,38 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Ник-Торг" за листопад 2011 року, за наслідками перевірки складено акт від 16 лютого 2012 року №1622/23-1/03759079.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 59850,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 59850,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2012 року №0000232301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 59850,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 44888,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, СТОВ "Дружба Народів" (Покупець) мало господарські відносини з ТОВ "Ник-Торг" (Продавець) на підставі договору №8/10/349 від15.12.2010 року.

Відповідно до умов договору Продавець продає, а Покупець покупає наступний товар: натуральні яловичі і свинячі оболонки, а також Покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти цей товар.

Відповідно до п. 3.1 Ціна товару є договірною. Згідно з п. 3.3. Попередня сума договору складає 1000000,00 грн. Загальна сума договору визначається відповідно до накладних на весь поставлений по даному договору Товар.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату партії товару протягом 15 днів з моменту поставки партії товару на підставі рахунку, виписаного Продавцем на ім'я Покупця.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2011 року (п.7.1 договору).

На виконання умов договору 04.11.2011р., 21.11.2011р. від ТОВ "Ник-Торг" (Продавця) був відправлений товар (черева яловичині) СТОВ "Дружба Народів" (Покупцю) на загальну суму 259100,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується товаро-транспортною накладною від 04.11.2011р., в якій зазначено назву продукції, вартість продукції, найменування відправника та одержувача.

Також судом встановлено, що факт поставки товару підтверджується документами поштової служби "Міст експрес"; видатковими накладними ТОВ "Ник-Торг" №192 від 04.11.2011р., №196 від 21.11.2011р. Отже судом вбачається, що отриманий ьлвар був поставлений на склад м'ясокомбінату.

На виконання умов договору ТОВ "Ник- Торг" виписало СТОВ "Дружба Народів" податкові накладні: №1 від 04.11.2011 року на загальну суму -205200,00 грн., в т.ч. ПДВ -34200,00 грн.; №6 від 21.11.2011 року на загальну суму -153900,00 грн., в т.ч. ПДВ -25650,00 грн.

Факт сплати позивачем коштів за договором, укладеним з ТОВ "Ник-Торг", підтверджується платіжними дорученнями №33908 на загальну суму 205200,00 грн. у т.ч. ПДВ 34200 грн. та №34217 на загальну суму 153900,00 грн. у т.ч. 25650,00 грн.

Вказана сума податку на додану вартість у розмірі 59850,00 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді листопад 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Ник-Торг" у листопаді 2011 року.

Постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (листопад 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100312728 та мав право видавати податкову накладну. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом листопада 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ "Ник-Торг") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Згідно акту №622/23-1/03759079 від 16.02.2012 року при співставленні звітних даних програмного продукту з даними декларації з ПДВ і розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення податкового кредиту у сумі 6056,44грн. Тобто, виходячи зі змісту акту, податковий орган не заперечував та не спростовує факт здійснення господарських операцій позивачем з визначеним контрагентам, а єдиною підставою для висновків щодо зменшення позивачу суми податкового кредиту та, як слідство, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення рішення є ненадання позивачем документів, що свідчать про транспортування вантажу, а саме товарно-транспортних накладних на підвіз черев яловичих до місця призначення.

З акту відповідача судом вбачається, що позивачем була надана товарно-транспортна накладна №б/н від 04.11.11р., але як зазначається відповідачем в акті в даній накладній не заповнені наступні розділи: номер ТТН, одиниці виміру, кількість, ціна, підпис водія-експедитора в прийнятті для перевезення вантажу, підпис водія-експедитора в здаванні перевезеного вантажу, підпис матеріально-відповідальної особи в прийняті вантажу.

Порядок заповнення товарно-транспортної накладної регулювався "Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної работи", яка була затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 р. №228/253, але рішення про державну реєстрацію Наказу було скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції №10 від 15.05.2006р.

Отже, згідно листа Державної адміністрації автомобільного транспорту від 21.04.2010р. №1802-04/09/19-10 Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, не є обов'язковою для виконання. На сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють порядок складання ТТН.

Отже, не заповнення усіх розділів товарно-транспортної накладної не свідчить про безтоварність операцій та не позбавляє права покупця включати понесені ним витрати з придбання товарів і віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що, зокрема ТОВ "Ник-Торг" були відображенні податкові зобов'язання у податковому обліку по взаємовідносинам з позивачем, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 18.04.12 у справі № 2а-3312/12/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук