Ухвала суду № 29580546, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/58043/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Невмержицького О.О. щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02 березня 2012 року, зобов'язати державного виконавця Невмержицького О.О. відновити виконавче провадження № 20654815 по виконанню виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 21 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області щодо виконання виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця від 02 березня 2012 року про повернення ОСОБА_4 виконавчого листа № 2а-5145/09. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області поновити виконавче провадження № 20654815 по виконанню виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 серпня 2010 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення на користь ОСОБА_4 з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації коштів по виплатах, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 1711,20 грн., ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 9343,45 грн. та надано 7-денний строк для добровільного виконання рішення суду. Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації зазначене рішення суду в добровільному порядку виконано не було.

02 березня 2012 року головним державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про повернення ОСОБА_4 виконавчого листа № 2а-5145/09 від 29 липня 2010 року, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до норм чинного законодавства, ним вжито всіх заходів при примусовому виконанні рішення суду, зокрема, встановлено, що боржник не має можливості виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2012 рік та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»на виконання рішення суду на користь ОСОБА_4, а тому керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 02 березня 2012 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що постанова про повернення ОСОБА_4 виконавчого листа по справі № 2а-5145/09 є неправомірною, оскільки державним виконавцем не здійснено всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду, а саме, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень на певний бюджетний рік.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.8 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення є правом державного виконавця.

В той же час, відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однак, приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не в повній мірі дослідив питання щодо вжиття державним виконавцем всіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду, в межах наданих йому статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження»повноважень, а тому передчасно скасував рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу суду апеляційної інстанції, що приписами ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, зокрема, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає саме відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, а не поновленню, про що зазначив суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.М. Олексієнко В.В. Тракало