Постанова № 29580348, 25.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5027/03/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаМелещук В.В., представник,прокуратуриГудименко Ю.В., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського кооперативу "Колос"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі№ 5027/03/2012 господарського суду Чернівецької областіза позовомЧернівецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області доСільськогосподарського кооперативу "Колос"простягнення збитків,ВСТАНОВИВ:

Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського кооперативу "Колос" збитків в сумі 22151,15грн.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.08.2012 року (суддя Дутка В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (судді: Мельник Г.І. - головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено; стягнуто з Сільськогосподарського кооперативу "Колос" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області збитки в сумі 22151,15грн., що підлягають стягненню на рахунок для зарахування коштів, що розподіляються між Державним та місцевим бюджетами; стягнуто з Сільськогосподарського кооперативу "Колос" у доход державного бюджету 1609,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Сільськогосподарський кооператив "Колос" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та направити справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідача, прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, якою виявлено, що відповідачем проводилося видобування корисних копалин місцевого значення (гравійно-піщаної суміші) з русла р.Сірет в адміністративних межах Верхньопетровецької сільської ради Сторожинецького району без отримання спеціального дозволу на право проведення робіт на землях водного фонду та без розроблення проектно-кошторисної документації на ці роботи, що є порушенням ст.14 Водного кодексу України, ст.4 Кодексу України про надра.

За результатами перевірки складено акт від 10.11.2011 року, протокол про адміністративне правопорушення №012772 від 10.11.2011 року стосовно працівника відповідача Кляйна В.Г. (водій екскаватора навантажувача ПЕА-1.0, держ.номер 00524СЕ ), з яким працівник відповідача ознайомився без зауважень.

Постановою позивача від 11.11.2011 року №012772 Кляйн В.Г. (водій екскаватора навантажувача СГК "Колос") визнаний винним в тому, що будучи посадовою особою відповідача, здійснював самовільну вибірку гравійно-піщаної суміші з заплави р.Сірет, що призвело до порушення державної власності на надра, тобто правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.47 Кодексу України про адміністративні правопорушення і притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Також суди встановили, що згідно особової картки Кляйна В.Г. останній є працівником СГК "Колос", займає посаду тракториста погрузчика на підставі наказу №17 від 22.07.2008р. Власником екскаватора навантажувача ПЕА-1.0, держ. номер 00524СЕ є відповідач, згідно свідоцтва про реєстрацію машини. Кляйн В.Г. у пояснюючій записці надав пояснення про те, що 10.11.2011р. за наказом директора СГК "Колос" Березовського Г.В. поїхав на річку Сірет в село Верхні Петрівці для здійснення погрузки гравію.

Згідно розрахунку, позивачем шкоду в розмірі 22151,15грн. обчислено за формулою Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 29.08.2011р. №303, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 року за № 1097/19835 (далі за текстом - Методика №303). Розмір збитків (З), встановлених за фактом самовільного користування надрами, визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр (Ді), помноженого на базову ставку (додаток 1) відшкодування збитків (Pi), за формулою: З = 133,86 х 985 х 0,168 = 22151,15 грн.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення цього законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 86 Водного кодексу України унормовано, що на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Згідно з приписами ст. 15 Кодексу України про надра (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

При цьому основні вимоги в галузі охорони надр викладені у ст. 56 Кодексу України про надра, відповідно до якої основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням вищевикладених приписів Цивільного кодексу України, законодавства, яке регулює відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, Методики №303 та на підставі правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення ним природоохоронного законодавства, а саме добування корисних копалин (гравійно-піщаної суміші) без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 22151,15грн.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги щодо необхідності призначення у справі судової експертизи колегія відхиляє з огляду на те, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.02.2012р. у даній справі за клопотанням самого відповідача призначалася судова почеркознавча експертиза, втім через неоплату відповідачем експертизи матеріали експертною установою були повернуті без виконання. Водночас не може бути підставою для скасування судових актів у справі і посилання скаржника на те, що суд першої інстанції зобов'язаний був відкласти розгляд справи. Довід відповідача щодо зазначеної обставини був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений, а також спростовується матеріалами справи. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Колос" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5027/03/2012 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда