Ухвала суду № 29580191, 18.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року м. Київ К/9991/84143/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду 22.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі №2а/0270/2376/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаргород»

до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000061701/0 від 01.02.2011 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 96859,00 грн. та сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 24215,00 грн. Стягнуто з держбюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за наслідками якої складено акт №3/23/35728295 від 13.01.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неутримання та неперерахування д бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 96858,00 грн., у т.ч. за жовтень 2009 року -63936,00 грн., травень 2010 року -922,00 грн., червень 2009 року -32000,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000061701/0 від 01.02.2011, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 96859,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24215,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно підпункту «є»пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до доходу з джерелом його походження з України належать, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Копії платіжних документів про перерахування податку додаються до примірників посвідчених договорів. Оригінал квитанції «погашається»нотаріусом шляхом проставлення на ній відбитку своєї печатки та підпису. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума перерахованого податку, дата та номер платіжного документа.

Пунктом 20.2 ст. 20 вказаного Закону фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами покладено на таких осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 у 2009 році укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач сплатив фізичній особі 1918739,00 грн. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 (нотаріальна дія №1417 від 03.06.2010). Податок з доходів фізичних осіб за даним договором сплачено фізичною особою ОСОБА_2 в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно застосували норму пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка в порівнянні із нормою підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону є спеціальною, та дійшли вірного висновку про відсутність у позивача обов'язків податкового агента.

Таким чином, помилкове визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в частині робить недійсним рішення податкового органу про донарахування податкових зобов'язань з цього податку в цілому, оскільки відповідачем всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 96859,00 грн. основного платежу та 24215,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду 22.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук