Ухвала суду № 29579885, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-7385/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби, за участю прокурора Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2011 року № 0010092360, № 0010072360, № 001082360, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено ТОВ "Автомагістраль" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1372260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 097 485 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач дійшов висновку про необхідність зменшення підприємству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 372 260 грн. та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 097 485 грн. у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з контрагентами, правочини з якими, на думку податкового органу, є нікчемними, а саме щодо Приватного підприємства "Аркадос", Приватного підприємства "Юж-Регіон-Торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "СМТ Трейдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Контракт".

Позивач уважав, що вказані висновки базуються на невірному застосуванні норм податкового та цивільного законодавства та на суб'єктивних припущеннях податкового органу, які базуються на аналізі діяльності інших суб'єктів господарювання, на висновках актів інших податкових інспекцій щодо неможливості перевірити документи, пов'язані з господарськими операціями з постачання товарів, робіт, послуг з огляду на те, що окремих контрагентів виключено з реєстру у зв'язку з припиненням діяльності, на підставі чого зроблено висновки про безтоварність господарських операцій.

Тому висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, не відповідають вимогам, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства України в сфері оподаткування, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року позовні вимоги ТОВ "Автомагістраль" були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10896229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1097485 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 08.04.2011р. №699 проведена планова документальна виїзна перевірка позивача за результатами якої складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" (код за ЄДРПОУ 32884416) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 від 14.06.2011р. №737/23-600/32884416.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем: приписів п. 3.1 ст.3., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10896229 грн., у тому числі І квартал 2010 року на суму 2665846 грн. ІІ квартал 2010 року на суму 8205383грн., ІV квартал 2010 на суму 25000грн.; приписів пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн.,травень 2010 року на суму 1070836грн.; приписів пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280грн.

На підставі наведених висновків Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за операціями поставок палива та будівельних матеріалів, забезпечення персоналом та оренди спецтехніки.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Цивільного Кодексу України.

Так, за актом перевірки (а.с.15-99,т.1) податковий органу дійшов до висновку про порушення позивачем п. 3.1 ст.3., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10896229 грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн.,травень 2010 року на суму 1070836грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280 грн., був зроблений на підставі того, що позивачем сформовано податковий кредит та віднесено до валових витрат суми по взаємовідносинах з контрагентами, правочини з якими, на думку відповідача, є нікчемними, а саме по взаємовідносинах з ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт".

Зокрема, зазначені висновки (акт перевірки від 14.06.2011р. №737/23-600/32884416) зроблені на підставі:

- акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення перевірки приватного підприємство "Аркадос"від 20.09.2010р. №1485/23-4/36610920, згідно якого Приватне підприємство "Аркадос" визнано банкрутом, у нього відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкові декларації з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", не визнані як податкова звітність, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів.

- акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення перевірки ПП "Юж-Регіон-Торг" від 12.04.2011р. №1226/23-513/36502023( а.с.1,т.10), згідно якого ПП "Юж-Регіон-Торг" ліквідовано, у нього відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкова декларація з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з позивачем, має статус "помилкова", у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів.

- акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси невиїзної документальної перевірки ТОВ "СМТ Трейдінг" від 17.09.2011р. №71839, згідно якого у ТОВ "СМТ Трейдінг" відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених з позивачем.

- акту ДПІ у м. Дзержинську про неможливість проведення перевірки ТОВ "Метал-Контракт" від 03.11.2010р. №158/15/36260618, згідно якого у ТОВ "Метал-Контракт" відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності, податкові декларації з податку на додану вартість за період, в якому відбувались господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", мають статус "до відома", підприємство не перебуває за юридичною адресою, у зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність таких правочинів.

Погоджуючись із доводами суду першої інстанції з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Цей Порядок визначає механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Зустрічна звірка полягає у співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків(п.1). Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань(п.2). З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту(п.3) Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку(п.4) Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями)(п.5). У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку(п.6). За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення(п.7). Довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця). Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора)(п.8-9).

Отже, в контексті наведеної норми проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Водночас, акти зустрічної перевірки не містять інформації про суб'єктів господарювання, з якими мали взаємовідносини контрагенти позивача, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

До того ж, у актах вказується на відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

Окрім цього, згідно п. 2.2 Наказу ДПА України № 236 від 22.04.2011 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі -Наказ №236), необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

У додатку № 3 наказу № 236 затверджено зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Так, в п.15 зразка, у разі наявності зазначається інша інформація (в т. ч. отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Тобто висновки щодо правомірності формування податкового кредиту або реальності здійснення господарської діяльності, акт про не можливість проведення зустрічної звірки містити не повинен.

Таким чином, в Актах про неможливість проведення зустрічної звірки, ДПІ викладено висновки, які за змістом не відповідають назві та інформаційному призначенню документу.

Поряд з цим, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів щодо господарських взаємовідносин з вказаними підприємствами (контрагентами позивача), зокрема відповідних податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт. Крім того, перевіркою встановлено відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості між даними суб'єктами господарювання, тобто позивачем у повному обсязі сплачені грошові кошти ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт"за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами, які досліджувались перевіряючими. Будь-які розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань між ТОВ "Автомагістраль" та ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт".

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо зазначення в акті взаємовиключних висновків відносно контрагентів позивача з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки є посилання на відсутність у контрагентів позивача відповідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, як то трудової чи виробничої. Так, зокрема, в акті перевірки вказано на відсутність у ПП "Аркадос" трудових ресурсів, при цьому такий висновок ґрунтується лише на неподанні таким платником податків податкової звітності форми 1-ДФ, хоча такий розрахунок не є податковим і податковим законодавством не передбачена відповідальність за його неподання.

Відносно ТОВ "Метал-Контракт" в акті перевірки зазначено про відсутність у даного платника податків технічного персоналу і основних фондів, тоді як в цьому ж акті перевірки зазначено, що за даними декларацій з податку на прибуток вказаного платника податків основні фонди групи 4 складають 8,8 тис. грн., відповідно до довідки форми 1-ДФ кількість працюючих склала 7 осіб.

Вищенаведене свідчить, що відповідач вибірково прийняв до уваги одні і ті ж дані форми 1 ДФ, в одному випадку звертає увагу на відсутність такої звітності, а в іншому не звернув увагу на наявність даної звітності та не прийняв її, а отже відповідач не повно встановив фактичні дані, оскільки основні фонди (приміщення, споруди, машини, обладнання) для правомірного використання у господарській діяльності не обов'язково повинні належати підприємству на праві власності. Вони можуть використовуватись на підставі договорів оренди, лізингу тощо. Дана інформація не була перевірена податковим органом.

Крім того, позивачем на підтвердження факту здійснення реальної господарської діяльності надано до суду товаротранспортні накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, наряди-завдання дорожно-будівельних машин за 2010 рік, які на переконання колегії суддів підтверджують реальність укладення та виконання позивачем договорів з ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт", оскільки підтверджують використання та перевезення речей, що були предметом договорів, та надання послуг, зокрема: Договір №21/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №20/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №23/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №22/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Юж-Регіон-Торг" з видатковими накладними; Договір №0209/1 від 02.09.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та TOB „МЕТАЛ-КОНТРАКТ" з видатковою накладною; Договір №08/12 від 08.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та TOB „СМД ТРЕЙДІНГ" з специфікацією та актами здачі-прийняття (надання послуг); Договір №ДГ-10/4 від 01.02.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з видатковою накладною; Договір №ДГ-10/3 від 01.02.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з видатковими накладними на 14-х аркушах; Договір №ДГ-10 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір від 15.03.10р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір №ДГ-10/1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг); Договір №ДГ-10/2-1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП „Аркадос" з специфікацією; Договір №ДГ-10/2-1 від 01.12.09р. укладений між TOB „Автомагістраль" та ПП «Аркадос" з специфікацією; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с., т.9 145-255).

Вищенаведені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704( далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Аналізуючи вказані угоди та первинні документи на предмет економічної доцільності та спростування доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається із договору №21/1 від 01.12.2009 року між позивачем та ПП "Юж-Регіон-Торг" (а.с. 145-146, т.9) та договору №21/1 від 01.12.2009 року ( а.с. 149-150,т.9), останній взяв обов'язок по забезпеченню робітниками позивача різної кваліфікації у необхідної кількості відповідно до заявки із зазначенням кількості осіб, рівні кваліфікації та строк роботи вказаного персоналу, забезпечення, розміщення та проживання зазначеного персоналу за рахунок позивача.

Аналогічні договори укладено позивачем та ПП «Аркадос» (договір №ДГ-10 від 01.12.2009 року, а.с. 197-198,т.9, договір №ДГ-10/1 від 01.12.2009 року а.с.222-224,т.9)

Аналіз вказаних угод, укладених позивачем та названими контрагентами, дає підстави вважати, що послуги отримані позивачем, спрямовані на отримання доходу останнього.

Так, послуги щодо забезпечення персоналом (рекрутінг) мають відмінності від послуг щодо працевлаштування, оскільки всі кошти (доходи) отримує контрагент, який надає вказані послуги, а не робітники, які безпосередньо виконують роботу, а тому позивач, за виконанням такої угоди, не зобов'язаний сплачувати та перераховувати до бюджету та цільових фондів податки і збори, пов'язані із наймом фізичних осіб.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неспроможні доводи ДПІ щодо не належного оформлення первинних документів, що містили достатню інформацію про зміст, перелік та результати спірних послуг. Адже чинним законодавством не встановлено ані особливих вимог щодо документів, складанням яких має опосередковуватись надання послуг забезпечення персоналом, ані уніфікованої форми акта приймання передачі таких послуг.

З приводу договорів №08/12 від 08.12.2009 року №23/1 від 01.12.2009 року, №10/2-1 від 01.12.2009 року - послуги по наданню у тимчасове користування спецтехніки відповідно специфікації, затвердженої та підписаної сторонами ( а.с. 153-155, 233-236, 237-241,174-176, т.9), колегія суддів зазначає, що вказані послуги, також направлені на отримання економічного ефекту, оскільки як вбачається із специфікації, вказана спецтехніка використовувалась виключно у будівельних роботах, якою і займався відповідач з огляду на предмет підрядних робіт та відповідного дозволу на їх виконання (ліцензія ТОВ «Автомагістраль» серії АВ №051876 від 21.04.2006 року).

При цьому, доводи апелянта щодо неможливості ідентифікації спецтехніки за первинними документами, колегія суддів відхиляє, оскільки факт неможливості ідентифікації за первинними документами, за умови його доведеності, не позбавляє органи ДПІ самостійно звернутись до відповідних реєстраційних установ.

Послуги отримані позивачем щодо поставки будівельних робіт та пиливно-мастильних матеріалів (договір 22/1 від 01.12.2009 а.с. 159-160,т.9; № 0209/1 від 02.09.2010 року а.с.171,т.9; договір поставки палива від 01.02.2010 року №№ ДГ-10/3, ДГ-10/4 між позивачем та ТОВ «ПП Аркадос» а.с.180-181, 183-184, т.9), свідчать про отримання та використання поставлених матеріалів з огляду на предмет виконаннях позивачем робіт із застосуванням відповідного обсягу спецтехніки).

Що стосується договору на виконання робіт по організації охорони праці від 15.03.2010 року (а.с.216-223,т.9), укладеного позивачем та ПП «Аркадос», колегія суддів погоджується із доводами представника позивача про необхідність його укладення у відповідності до приписів ст.ст. 13,15,18,19 Закону України «Про охорону праці» та з метою уникнення штрафних санкцій, передбачених статтею 43 вказаного Закону, внаслідок залучення певної кількості робочого персоналу, як власного так і залученого до виконання робіт на підставі договорів №21/1 від 01.12.2009 року, №21/1 від 01.12.2009 року , №ДГ-10 від 01.12.2009 року, №ДГ-10/1 від 01.12.2009 року.

Водночас, колегією суддів встановлено, що ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт" на момент укладення договорів та їх виконання були внесені до ЄДРПОУ, були платниками податку на додану вартість, зазначений факт не заперечувався відповідачем.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт" в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції було допитано в якості свідків водіїв ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( а.с. 138-146 , т.1), які підтвердили факт виконання перевезення будівельних матеріалів, що було пов'язано з виконанням будівельних робіт ТОВ "Автомагістраль" в 2010 році, в тому числі автодороги міжнародного значення Київ-Чоп, а також пов'язаних з відновленням доріг внаслідок повеней навесні 2010 року, надали пояснення щодо конкретних пунктів навантаження-розвантаження, що узгоджується з даними, зазначеними в товаротранспортних накладних.

Таким чином, колегією суддів, з огляду на вищевказані пояснення свідків, встановлено реальність здійснення господарських операцій з перевезення вантажів та надання послуг за договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"та ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт".

З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн., на підставі порушення норм п.3.1 статті 3, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, дохід позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у загальній сумі 80284212 грн., що складає 99, 71% від загальної суми валових доходів отриманий за рахунок здійснення основного виду діяльності підприємства тобто, операцій по реалізації робіт з капітального ремонту та реконструкції автодоріг, послуг машин та механізмів, реалізації матеріалів.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Автомагістраль" має ліцензію на здійснення видів діяльності 45.23.1-будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах; 42.21.2-будівництво мостів, шляхових естакад, тунелей і метрополітенів, ліцензія серії АВ №051876 від 21.04.2006 року діє з 21.04.2006 року по 21.04.2011 року.

Наведені обставини акта перевірки узгоджується з поясненнями свідків та діловою метою господарських договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" та ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт", чим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в позивача мети реального настання правових наслідків за зазначеними правочинами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток базується на зменшенні сум валових витрат внаслідок придбання і продажу товарів вчинені за нікчемними правочинами, правовий аналіз яких надався вище.

Щодо порушення позивачем при відображенні у складі валових витрат сум вартості придбаного товару статей 3,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд першої інстанції правильно зазначив, що конкретного порушення в акті перевірки не визначено, лише зазначено про порушення статті 5 в цілому.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Втім, як було встановлено судом першої інстанції між позивачем і його контрагентами відсутня будь-яка кредиторська чи дебіторська заборгованість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" у повному обсязі сплачені грошові кошти контрагентам за надані роботи і послуги та відповідно податок на додану вартість в ціні таких робіт і послуг. Отримані роботи і послуги від контрагентів позивачем використано у власній господарській діяльності, що не заперечується відповідачем, а навпаки підтверджено змістом акту перевірки і проведеною інвентаризацією. До перевірки надані всі документи первинного бухгалтерського обліку щодо підтвердження наявності відповідних правочинів і факту виконання їх умов та відповідно правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, а саме договори, податкові накладні, платіжні документи. Господарські операції відображені у податковому та бухгалтерському обліках, як у позивача так у його контрагентів, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "СМТ Трейдінг", Приватного підприємства "Аркадос", Приватного підприємства "Юж-Регіон-Торг". Наявність таких документів підтверджується змістом акту перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в суді першої інстанції доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Порушення прямими контрагентами позивача з якими ТОВ "Автомагістраль", не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ "Автомагістраль" до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. Також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Колегією суддів встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем та прокурором не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

Так колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст укладених позивачем правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Валові витрати і доходи, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку доходів і витрат.

Придбанні у вказаних суб'єктів господарювання товари та послуги в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку.

Отже, позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, як факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а відтак відсутні факти порушення позивачем норм чинного законодавства при віднесенні до складу валових витрат суми вартості придбаних товарів та послуг, а податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011р. №0010092360, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 896 229 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010072360, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 372 260 грн., №0010082360, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 097 485 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Суть порушення норм пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 1097810 грн., в т. ч. по періодах: квітень 2010 року на суму 26974грн., травень 2010 року на суму 1070836грн.; пп.7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за грудень 2010 року на суму 1097485грн., який повинен складати 1667280грн., полягає у тому, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" та ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт".

Колегія суддів знаходить правильним висновок суду першої інстанції з приводу не погодження з претензіями перевіряючи з огляду на наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З системного аналізу положень Закону України „Про податок на додану вартість", в тому числі тих, про порушення яких з боку ТОВ "Автомагістраль" зазначає відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, вбачається наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено поняття податкового кредиту як суми, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітнього періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх постачальниками зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачене законом документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників.

Колегія суддів зазначає, що Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обов'язки згідно Закону України „Про систему оподаткування", Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби.

Порушення прямими контрагентами позивача порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ "Автомагістраль"до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, зокрема у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 та практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03)

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції правильно виходив із того, що органами державної податкової служби по суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, що з вини цих суб'єктів підприємницької діяльності до теперішнього моменту до бюджету не сплачені.

Пунктом 11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно -правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів: визначення суми податкового зобов'язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій (ст.ст.4, 16, 17 ); право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі (ст.ст. 8, 10); звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку (ст.ст.3, 7).

Зазначені можливості стосовно вищезазначених суб'єктів підприємницької діяльності органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

З метою погашення податкових зобов'язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Реєстрація контрагентів ТОВ "Автомагістраль" платниками податку на додану вартість підтверджується актом перевірки, а відповідачем не доведено про обізнаність позивача, відносно діяльності його контрагентів.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені позивачем і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На спростування доводів апелянта ( відповідача ) з приводу привласнення окремими суб'єктами підприємницької діяльності, бюджетних коштів в розмірі сум сплаченого у складі ціни товару (послуги) ПДВ шляхом неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, несплати ПДВ до бюджету, наявність у них ознак фіктивності та наміру щодо ухилення від сплати податків, слід зазначити, що відповідно до діючого законодавства України, а саме Конституції України, Кримінального кодексу України, встановлення таких фактів можливе лише у процесуальний спосіб, прямо передбачений законом, зокрема, при розслідуванні злочинів, визначених ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Зазначені обставини мають бути документально підтверджені належними і допустимими доказами.

Але відповідачем не було доведено наявність постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ст. ст. 191, 205, 212 Кримінального кодексу України. Відповідачем не надавались до суду вироки судів з кримінальних справ, які набрали законної сили, відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності по господарським операціям між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль"та ПП "Аркадос", ПП "Юж-Регіон-Торг", ТОВ "СМТ Трейдінг", ТОВ "Метал-Контракт".

Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства. А згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі № 2-а-7385/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 18 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян