Ухвала суду № 29579856, 25.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р.Справа № 1570/4911/2012

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" звернулись до суду з зазначеним позовом, просили визнати протиправними дії Південної митниці з видачі ТОВ "ОДЄТЕКС" картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року та ухвалення рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року; скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року та картку відмови Південної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500040011/2/00197 від 13.03.2012 року; зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн.; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС".

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.10.2011 року між компанією COMMODITIES GMBH», Австрія (продавець) та ТОВ «ОДЄТЕКС»(покупець) був укладений Контракт № 0603/078/2011 (далі -Контракт) на постачання товару -поліпропілену за базисними умовами поставки СIF -Іллічівськ, відповідно до міжнародних правил нкотермс 2010». Згідно із пунктом 1.1. Контракту, кількість, вартість та умови постачання товару обумовлюються сторонами в Додатках до Контракту, які вважаються його невід'ємною частиною. 17.01.2012 року сторонами був укладений Додаток № 2 до Контракту, про здійснення постачання партії товару -полімер пропілену (поліпропілен) марки TELDENE H25FBA у обсязі 99,00 тон, виробництва компанії National Petrochemical Industrial Co. (Саудівська Аравія), за ціною 1420,00 доларів США за тону. 13.03.2012 року, на виконання Контракту та Додатку № 2 до нього, та з метою митного оформлення вказаної партії товару, Позивачем до Південної митниці була подана митна декларація № 500040011.2012.006003 разом із товаросупровідними документами, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 50005/1/07/00305 від 09.11.2011 року; зовнішньоекономічний контракт № 0603/078/2011 від 24.10.2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 17.01.2012 року; повідомлення про намір увезення № 500000000.2012.900822 від 12.03.2012 року; морський транспортний документ (морська накладна) MSCUJE911506 від 06.03.2012 року; накладні «СMR»№ 777718, 777718/2, 777718/3, 777719 від 12.03.2012 року; морський коносамент (Bill of Lading) № MSCUJE911506 від 15.02.2012 року; рахунок фактура (інвойс) № 982767 від 05.02.2012 року; пакувальний лист № б/н від 05.02.2012 року; лист відправника (повідомлення про доставку) № б/н від 22.02.2012 року; навантажувальний документ (Наряд) № 302 від 12.03.2012 року; довідка про декларування валютних цінностей ТОВ «ОДЄТЕКС»№ 75/12 від 13.01.2012 року; сертифікат про походження товару форми А № 191871 від 14.02.2012 року; сертифікат аналізу виробника товару № б/н від 05.02.2012 року; лист постачальника (МFC COMMODITIES GMBH) про доставку товару № б/н від 21.02.2012 року; довідка банку про здійснення оплати вартості отриманих товарів № 1063 від 06.03.2012 року; інші відомості про дотримання вимог законодавства (відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (шляхом проставляння відбитку штампу); відомості про дотримання вимог екологічного контролю (шляхом поставляння штампу); відомості про оплату послуг за організацію збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів). Також 13.03.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана декларація митної вартості Форми ДМВ-1 від 13.03.2012 р., згідно якої митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 140 580,00 доларів США або 1 122 671,88 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 13.03.2012 року в розмірі 7,986 гривень за 1,00 долар США). Того ж дня, 13.03.2012 року митний орган відмовив ТОВ «ОДЄТЕКС»в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови № 500040011/2/00197. Підставою для відмови є прийняте Південною митницею рішення № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року про визначення митної вартості товарів за резервним методом в розмірі 183 150,00 доларів США, тобто 1850 доларів США за тону товару. 14.03.2012 року, не погоджуючись із митною вартістю товарів, визначеною митним органом, з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товару через митний кордон України, та керуючись приписами ст. 264 Митного кодексу України (від 11 липня 2002 року N 92-IV) та «Порядку випуску товарів в вільний обіг під гарантії зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 N 230, ТОВ «ОДЄТЕКС»звернулося до Південної митниці із заявою з проханням надати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів під гарантійне зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною Південною митницею, до прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості. 15.03.2012 року Південною митницею прийнято рішення щодо можливості випуску таких товарів у вільний обіг під обрані ТОВ «ОДЄТЕКС»гарантійні зобов'язання, про що позивачем отримане відповідне письмове повідомлення № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року, яке також містило приписи митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. 16.03.2012 року, з огляду на погодження митним органом можливості випустити товари у вільний обіг, під обрані позивачем гарантійні зобов'язання, ТОВ «ОДЄТЕКС»була подана до Південної митниці нова митна декларація № 5000040011/2012/006553, заповнена з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 183 150,00 доларів США або 1 462 269,60 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 16.03.2012 року в розмірі 7,984 гривні за 1,00 долар США), та сплачена сума ПДВ в розмірі 292453,92 грн. (20% від 1 462 269,60 грн. - митної вартості товару, визначеної відповідачем). 23.04.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»було подано до Південної митниці додаткові документи, витребувані згідно з листом № 8/42-02/8275 від 15.03.2012 року. Проте, незважаючи на виконання позивачем приписів митного органу та надання усіх витребуваних документів, 13.06.2012 року ТОВ «ОДЄТЕКС»був отриманий лист Південної митниці № 8/42-02/14105 від 06.06.2012 року, яким митний орган повідомив про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та залишення без змін рішення про визначення митної вартості товарів № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, прийняте посадовою особою Південної митниці (м/п Іллічівськ) ОСОБА_1 Таке остаточне рішення Південної митниці було оскаржено ТОВ «ОДЄТЕКС»до органу вищого рівня, Державної митної служби України. Втім вже 24.07.2012 позивачем був отриманий лист Держмитслужби від 16.07.2012 № 15/1-15.2-3/1306, згідно із яким позивача було повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення Південної митниці. Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій митного органу, щодо визначення митної вартості товарів за резервним методом, ТОВ «ОДЄТЕКС»переплатив до бюджету суму ПДВ в розмірі 67 975,78 грн., що складає різницю між сумою ПДВ, сплаченою від митної вартості товару, визначеної митним органом за резервним методом, та сумою ПДВ, що підлягала сплаті у випадку визначення на підставі закону митної вартості за першим методом (292 453,92 -224 478,14 = 67 975,78 гривень). Позивач вважає рішення про визначення митної вартості № 500040011/2012/410377/2, ухвалене Південною митницею 13.03.2012 року, та дії відповідача 1 такими, що порушують законодавство та права ТОВ «ОДЄТЕКС», є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2011 року між компанією COMMODITIES GMBH», Австрія (продавець) та ТОВ «ОДЄТЕКС»(покупець) був укладений Контракт № 0603/078/2011 (далі -Контракт) на постачання товару -поліпропілену за базисними умовами поставки СIF -Іллічівськ, відповідно до міжнародних правил "Інкотермс 2010".

Згідно із пунктом 1.1. Контракту, кількість, вартість та умови постачання товару, обумовлюються сторонами в Додатках до Контракту, які вважаються його невід'ємною частиною. 17.01.2012 року сторонами був укладений Додаток № 2 до Контракту, про здійснення постачання партії товару -полімер пропілену (поліпропілен) марки TELDENE H25FBA у обсязі 99,00 тон, виробництва компанії National Petrochemical Industrial Co. (Саудівська Аравія), за ціною 1420,00 доларів США за тону.

Статтею 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає оплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 265 МК України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, тільки при недотриманні умов, вказаних в п.1, 2, 3, 4 ч. 4 ст. 267 МК України, митницею може розглядатися питання про послідовне застосування інших методів визначення митної вартості товару. У разі неможливості застосування жодного методу (1-5), митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.. 273 цього Кодексу.

Як встановлено судом, Південною митницею було визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за шостим методом, тобто резервним методом.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу Інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006, у випадку неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Така вимога митним органом декларанту не направлялась, що означає, що декларант не відмовлявся від надання додаткових документів.

Статтею 267 Митного кодексу України чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, згідно положень ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, від 11 липня 2002 року N 92-IV, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не використовується в разі, якщо: 1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) певна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець є пов'язаними між собою особами і ці відносини вплинули на ціну товарів.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що підстава відмови в застосуванні першого методу, вказана в рішенні про визначення митної вартості № 500040011/2012/410377/2 від 13.03.2012 року, є такою що не передбачена ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV, додаткові документи на підтвердження митної вартості товару у позивача не вимагалися, а тому застосування резервного методу, як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є необґрунтованим.

Крім того, Південною митницею не обґрунтована правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару, оскільки сам митний орган, у своєму листі № 8/42-02/11237 від 10.04.2012 року, посилається на інформацію, отриману з спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, згідно із якою заявлений рівень митної вартості товару «гомополімер пропілену» нижчий, ніж середні рівні митної вартості аналогічних за характеристиками товарів, які були оформлені іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а тому правова позиція митниці про неможливість застосування другого та третього методів визначення митної вартості також є не обґрунтованою.

Такої ж правової позиції щодо неправомірності визначення митної вартості за резервним методом, у разі наявності інформації у митного органу щодо вартості ідентичних товарів, що міститься у ПІК Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, викладено у Постановах Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2012 року (справа № К-48510/09) від 05 липня 2012 року (справа № К-25220/10).

Твердження митного органу про відсутність інформації щодо вартості ідентичних та аналогічних товарів викликає сумніви й з огляду на інформацію розміщену на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua) відповідно до якої:

- у січні 2012 року на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 904,75 тон на загальну суму 1 319 200,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні 2012 року склав 1458,08 доларів США за тону товару (1 319 200,00 доларів США : 904,75 тонн = 1 458,08 доларів США/1 тонна).

- у січні-лютому 2012 року (інформація зазначена наростаючим підсумком) на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 1 168,75 тон на загальну суму 1 707 800,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні - лютому 2012 року склав 1461,21 доларів США за тону товару (1 707 800,00 доларів США : 1 168,75 тон = 1461,21 доларів США/1 тона).

- у січні-березні 2012 року (інформація зазначена наростаючим підсумком) на територію України з Саудівської Аравії був імпортований поліпропілен за кодом УКТЗЕД 3902100000 в кількості 1 787,5 тон на загальну суму 2 770 000,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару у січні - березні 2012 року склав 1 549,65 доларів США за тону товару (2 770 000,00 доларів США : 1 787,5 тон = 1549,65 доларів США/1 тонна) (а.с.103-106).

Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що митний орган безпідставно не прийняв до уваги такі вагомі докази, та припустився порушень митного законодавства, у зв'язку із чим дії відповідача мають бути визнані протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ОДЄТЕКС» до Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що даною постановою, скасовуючи рішення Південної митниці, суд зобов'язує останню скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення позивачу надмірно сплаченого ПДВ, а тому в ГУДКСУ в Одеській області наявні підстави для повернення надмірно сплаченого ПДВ згідно наказу Держмитслужби України від 20.07.2007 року № 611/147, на який посилався відповідач у своїх запереченнях.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «ОДЄТЕКС» до ГУДКСУ в Одеській області, оскільки саме в такий спосіб можливе відновлення порушеного права позивача.

Також правомірним є рішення суду в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Південної митниці не відповідає вимогам ст. 268 Митного кодексу України, а тому є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЄТЕКС" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Крусян А.В.

Суддя Шляхтицький О.І.