Ухвала суду № 29579094, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-40797/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

у справі № 2а-3963/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канівмолсервіс»

до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Канівмолсервіс»(позивач) до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000062301/1 від 12 травня 2010 року, № 0000062301/2 від 26 липня 2010 року та № 0000072301/1 від 12 травня 2010 року, № 0000072301/2 від 26 липня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Канівська ОДПІ Черкаської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Канівмолсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 7/23/34634468 від 08 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 17 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 706 482,00 грн. (470 988,00 грн. -основний платіж, 235 494,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000072301/0 від 17 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 543 921,00 грн. (364 879,00 грн. -основний платіж, 179 042,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено частково, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000062301/1 від 12 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 699 897,00 грн. (466 598,00 грн. -основний платіж, 233 299,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000072301/1 від 12 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 528 631,00 грн. (349 589,00 грн. -основний платіж, 179 042 ,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

В подальшому остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000062301/2 від 26 липня 2010 року та № 0000072301/2 від 26 липня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за листопад 2008 року сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту попереднього звітного періоду, а також неправомірним включенням до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суми податку в розмірі 174 590,00 грн., сплаченої в ціні придбаних легкових автомобілів, які в період з травня 2008 року по лютий 2009 року виведені із складу основних фондів та реалізовані.

Також, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Канівмолсервіс» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірну амортизацію витрат на придбання нематеріального активу (знаку для товарів та послуг «Хікорі»), який не використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як встановлено судами, допущені позивачем помилки виправлено ним самостійно в декларації за червень 2009 року шляхом зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму в розмірі 457 535,00 грн. в рядку 16.2 декларації, у зв'язку з чим є обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу в даному випадку правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000062301/0 від 17 лютого 2010 року, № 0000062301/1 від 12 травня 2010 року, № 0000062301/2 від 26 липня 2010 року.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації, зокрема, підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242, придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Отже, придбання (отримання) нематеріального активу та введення його в експлуатацію є достатніми підставами для амортизації нематеріального активу в податковому обліку платника.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в першому кварталі 2009 року на підставі договору відчуження майнових прав інтелектуальної власності від 02 лютого 2009 року придбано у Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»нематеріальний актив (знак для товарів та послуг «Хікорі»), право власності на який перейшло до ТОВ «Канівмолсервіс» з моменту підписання 07 лютого 2009 року акту приймання-передачі майнових прав інтелектуальної власності.

В свою чергу, використання вказаного нематеріального активу у власній господарській діяльності позивача, тобто введення його в експлуатацію, підтверджується фактом передачі прав на його використання Відкритому акціонерному товариству «Бобровицький молокозавод»відповідно до укладеного ліцензійного договору № 30-03-01/09 від 30 березня 2009 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.