Ухвала суду № 29579074, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-35293/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року

у справі № 2а-14936/09/4/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач-1) та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач-2) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010602301/0 від 20 серпня 2009 року, № 0010602301/1 від 29 жовтня 2009 року, № 0010602301/2 від 26 листопада 2009 року, № 0010602301/3 від 09 лютого 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма Селма» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 квітня 2009 року по 01 травня 2009 року, за результатами якої складено акт № 7554/2304/20732066 від 13 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010602301/0 від 20 серпня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 739,38 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010602301/1 від 29 жовтня 2009 року, № 0010602301/2 від 26 листопада 2009 року, № 0010602301/3 від 09 лютого 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентами у попередніх звітних періодах.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статі 7 Закону № 168/97-ВР платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з пунктом 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Таким чином, у разі отримання податкових накладних, які виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в інших періодах, платник податку -покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також, за умови виконання вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, має право відобразити суму податкового кредиту на підставі таких податкових накладних в декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, факт надходження на адресу позивача в квітні 2009 року податкових накладних № 642 та № 643/1, виписаних на його адресу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в листопаді 2008 року, а також № 555, виписаної на його адресу Закритим акціонерним товариством «Мост Пласт» в листопаді 2008 року, підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма Селма».

При цьому, слід зазначити, що порушення позивачем правила першої події, визначеного підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не може мати наслідком позбавлення його документально підтвердженого права на податковий кредит з податку на додану вартість.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.