Постанова № 29578825, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. Справа № 2а-9759/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Хоменка А.М.,

представника відповідача- Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "КВАНТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-9759/12/2070

за позовом Приватної фірми "КВАНТ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "КВАНТ" (далі- ПФ "КВАНТ") звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Московському районі м. Харкова), в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення №0000072200 від 06.03.2012 року та №0000082200 від 06.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПФ "КВАНТ".

Не погодившись з даною постановою суду, ПФ "КВАНТ" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, з контрагентами ПФ "КВАНТ", є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Апелянт зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платників податків. Позивачем було надано усі первинні документи підтверджуючі правомірність укладених правочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність та доцільність господарських взаємовідносин з ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс».

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Московському районі міста Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ "КВАНТ", з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ "Техно-Асавир" за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року, ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №513/22-014/23920016 від 24.02.2012 року (т.1 а.с.11-36).

На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ у Московському районі міста Харкова 06.03.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000072200, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 194246,00 грн., у тому числі за основним платежем - 165390,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28856,00; № 0000082200, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 121372,00 грн., у тому числі за основним платежем - 133534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23088,50 грн. (т 1, а.с. 9-10).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання товару (робіт, послуг) у ТОВ "Техно-Асавир" у 1-4 кварталах 2010 року та у ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" у 1-2 кварталах 2011 року, а також формування позивачем у цих періодах податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", по яким відсутній факт реального здійснення господарських операцій за зазначений період.

Колегія суддів, перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України (далі- ПК України).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо нарахування платником податку податкового кредиту, то до 01.01.2011 року цей порядок встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час судового розгляду встановлено, що між між позивачем та ТОВ "Техно-Асавир" було укладено наступні договори:

- договір від 01.03.2010 року №34 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи і оновлення механізму) з протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 104-106 том 1);

- договір від 01.04.2010 року №38 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи) з протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 96-98 том 1);

- договір від 02.04.2010 року №39 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи) з протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 99-101 том 1);

- договір від 01.07.2010 року №40 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи) з протоколом узгодження договірної ціни та технічним завданням від 28.07.2010 року (а.с. 88-91 том 1);

- договір від 02.08.2010 року №46 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи) з протоколом узгодження договірної ціни та технічним завданням (а.с. 82-85 том 1);

- договір від 01.09.2010 року №47 щодо надання послуг (консультативні послуги, правові послуги) з протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 77-79 том 1);

- договір від 01.10.2010 року №48 щодо надання послуг (консультативні послуги, правові послуги) з протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 72-74 том 1);

- договір від 01.11.2010 року №49 щодо надання послуг (налагоджувальні роботи) з протоколом узгодження договірної ціни та технічним завданням від 01.11.2010 року (а.с. 66-69 том 1).

На виконання умов вказаних договорів сторонами складені та підписані акти виконаних робіт (а.с. 103, 95, 94, 87, 81, 76, 71, 65 том 1).

ТОВ "Техно-Асавир", на адресу позивача виписані податкові накладні (а.с. 102, 93, 92, 86, 80, 75, 70, 64 том 1).

Розрахунки ПФ "КВАНТ" проведено у безготівковій формі у сумі 46470,00 грн. відповідно до платіжних доручень, банківських виписок та у вексельній формі (простий вексель серії АА №0912697 від 14.01.2011 року) у сумі 507550,00 грн. (а.с. 49-52, 61-63 том 1). По взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Асавир" відповідні суми витрат та суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними позивачем включено до складу валових витрат у 1-4 кварталах 2010 року та до складу податкового кредиту у березні, квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" було укладено наступні договори:

- договір від 04.01.2011 року №01-01 щодо надання послуг з протоколом узгодження договірної ціни та технічним завданням від 31.01.2011 року (а.с. 129-132 том 1);

- договір поставки від 21.02.2011 року №189 щодо придбання ТМЦ (а.с. 125-126 том 1);

- договір поставки від 28.03.2011 року №195 щодо придбання ТМЦ з додатком №1 (а.с. 120-122 том 1);

- договір поставки від 22.04.2011 року №200 щодо придбання ТМЦ (а.с. 116-117 том 1);

- договір від 23.05.2011 року №212 щодо надання послуг з протоколом узгодження договірної ціни та технічним завданням (а.с. 109-112 том 1);

На виконання умов вказаних договорів сторонами складені та підписані акти виконаних робіт (а.с. 128, 124, 119, 114, 108 том 1).

ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" виписані податкові накладні на адресу ПФ "КВАНТ" (а.с. 127, 123, 118, 113, 107 том 1).

Розрахунки ПФ "КВАНТ" проведено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень (а.с. 53-66 том 1).

По вище зазначеним договорам поставки, на підтвердження факту перевезення товарів, надані товаро-транспортні накладні, відповідно до яких перевезення товарів здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на автомобілі Газель д/н НОМЕР_1.

По взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" відповідні суми витрат та суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними позивачем включено до складу валових витрат у 1-2 кварталах 2011 року та до складу податкового кредиту за період з січня по травень 2011 року, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

В подальшому виготовлена продукція була реалізована Державному підприємству «Південна залізниця», що підтверджується договором поставки №П/НА-121023/НЮ від 11.07.2012 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження позивачем реальності укладених договорів, між позивачем та ТОВ «Техно- Асавир», ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" .

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відзначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення ТОВ «Техно- Асавир», ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, не має своїм наслідком нікчемність укладених цими суб'єктами господарювання правочинів і не може слугувати належним та достатнім доказом наявності у таких суб'єктів господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки ТОВ «Техно- Асавир», ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Щодо посилання суду першої інстанції на порушення форми складання актів виконаних робіт, колегія суддів зазначає, що помилки при оформленні первинних документів не є беззаперечною підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес- консалтинг плюс» та ТОВ «Техно-Асавир» встановлена під час судового розгляду, то колегія суддів прийшла до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "КВАНТ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 р. по справі № 2а-9759/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову,якою позовні вимоги Приватної фірми "КВАНТ" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000072200 від 06.03.2012 року та №0000082200 від 06.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 25.02.2013 р.