Ухвала суду № 29578779, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-9327/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Маслова Л.К.

представників відповідача - Зіборової О.С., Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харквіській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. по справі № 2а-9327/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Великобурлуцький сироробний завод» ( далі - ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод») до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ( далі - Вовчанська МДПІ).

Скасовано податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ від 01.08.2012 р. №0000292301, №0000282301, №000062201, №0000272301. Стягнено з Державного бюджету України судовий збір на користь позивача в сумі 2146,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, ненадання належної правової оцінки, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Вовчанська МДПІ зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем проведена реалізація продукції за цінами нижчими за фактичну собівартість на суму 18 334 272,00 грн. Основним джерелом формування доходів по підприємству є здійснення підприємством операцій з реалізації власної готової продукції, тобто ціни по яких здійснювалася реалізація готової продукції мають безпосередній вплив на визначення обсягів валових доходів. Проте, реалізація продукції здійснювалась за цінами нижчими за фактичну собівартість, крім того підприємством основному складу покупців надавалися знижки або були придбані у основних покупців маркетингові послуги при тому, що підприємство на протязі останніх двох років працює зі збитками.

Апелянт вважає, що оскільки позивач мав господарські відносини з контрагентами МПП «Футура», ПМП «Імпульс», ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ТОВ «Лакмус НМ», ТОВ «Олден Інвест», угоди яких визнані нікчемними, то ПАТ « Великобурлуцький сироробний завод» було неправомірно віднесено до складу валових витрат суми сплачені за придбання товарів ( робіт, послуг).

На думку апелянта, позивачем були допущені порушення щодо не утримання податку з доходів нерезидентів із джерелом походження з України, а саме з нерезидента Company «ELECSTER OYJ», оскільки останнім були надані позивачу послуги типу «інжинірінг».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що у період з 01.06.2012 р. по 13.07.2012 р. фахівцями Вовчанської МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами, якої складено акт від 20.07.2012 р. №220/22-05507436.

На підставі вище зазначеного акту прийняті 01.08.2012 р. податкові повідомлення-рішення:

№0000292301, яким визначено податкове зобов*язання з податку на прибуток в сумі 297 380,00 грн.;

№0000282301, яким зменшено суму від*ємного значення об*єкта оподаткування податком на прибуток на суму 28 679 368,00 грн.;

№0000062201, яким визначено зобов*язання з по податку з доходів нерезидентів у сумі 92 605,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 020,00 грн.;

№0000272301 яким визначено штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 40 957,54 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000282301, яким зменшено суму від*ємного значення об*єкта оподаткування податком на прибуток на суму 28 679 368,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стало неврахування позивачем суми від*ємного значення об*єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся , за результатами попередньої планової виїзної перевірки, якою були зменшені збитки на суму 11 048 109,00 грн. та реалізація власної господарської продукції за цінами нижчими за фактичну собівартість на суму 18 334 272,00 грн.

Стосовно суми 11 048 109,00 грн., яка, на думку відповідача неправомірно не врахована позивачем як донарахування за результатом попередньої планової перевірки, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, щодо неправомірності в цій частині податкового повідомлення-рішення №0000282301 від 01.08.2012 р.

Зменшення суми збитків на 11 048 109,00 грн. проведено відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення №0000162301, яке за результатами оскарження в судовому порядку, було скасоване постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2011 р., що набрала законної сили. А тому відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішення в адміністративній справі не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення №0000162301 про зменшення суми збитків позивачу було в судовому порядку скасовано, то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неправомірне повторне зменшення суми від*ємного значення об*єкта оподаткування податком на прибуток.

Стосовно факту реалізації власної господарської продукції за цінами нижчими за фактичну собівартість на суму 18 334 272,00 грн., як підставу винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Фактичною підставою винесення в цій частині податкового повідомлення-рішення стало, як на думку відповідача, здійснення реалізації продукції власного виготовлення за цінами нижче собівартості, внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 18 334 272 грн., оскільки, на думку податкового органу, з урахуванням положень ст.79 ГК України, до валових витрат можуть бути віднесені тільки витрати, обумовлені отриманням прибутку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.36 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи положення вище зазначених статей, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що положення Податкового Кодексу, які регулюють відносини у сфері оподаткування прибутку підприємств не містять жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов*язане із отриманням прибутку.

Доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат, витрати які не пов*язані з власною господарською діяльністю та не направлені на одержання доходу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від них.

Крім того, ПК України не встановлює прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями внаслідок яких позивач отримав прибуток, а також не встановлює імперативного припису коригування валових витрат при продажу товарів за ціною, нижчою від розміру собівартості.

Стосовно правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000292301 від 01.08.2012р., колегія суддів зазначає.

Фактичною підставою для прийняття даного повідомлення-рішення стало, на думку відповідача, неправомірність формування валових витрат за рахунок взаємовідносин з контрагентами МПП «Футура», МПП «Імпульс», ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ТОВ «Лакрус НМ», ТОВ «Олден Інвест», ПАТ «НВП «Холод», угоди яких визнано нікчемними.

Між позивачем та вище зазначеними контрагентами були укладені договори:

з МПП «Футур» укладений договір №101111 від 10.11.11 про надання транспортно-експедиційних послуг. Дані послуги отримані на суму 230640,00 грн.;

з ПМП «Імпульс» укладено договір № 13/01/11-1 від 13.01.11 про поставку електротехнічної продукції на суму 2140 грн.;

з ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп» укладено договір №100311 від 11.03.11 про отримання транспортно-екпедиційних послуг на загальну суму 22 240 грн;

з ТОВ «Лакрус НМ» укладено договір поставки молока від 28.03.2011 р. №24-11, згідно якого отримано від ТОВ «Лакрус НМ» отримано молока на загальну суму 539 962 грн.;

з ТОВ «Олден Інвест» укладено договір будівельного підряду від 24.10.11 р. №24\10\11С та договір субпідряду від 02.20.2011 р. №01/02 відповідно до яких отримано ремонтно-будівельні послуги на загальну суму 134 935 грн.;

з ЧАО НПП «Холод» укладено договір №11/11 від 16.03.2011 р., додаткова угода №1 щодо придбання робіт по технічному переобладнанні аміачної холодильної установки на суму 396 697,00 грн.

На підтвердження реальності вище зазначених договорів позивачем надані специфікації, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, ветеринарне свідоцтво, журнал видачі довіреностей, акти за формою КБ 2в. На підтвердження оплати за придбані товари (роботи, послуги) надано платіжні доручення.

Дані первинні документи не містять дефектів, щодо змісту та форми первинних документів. Вище зазначені контрагенти згідно довідок з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час вчинення господарських операцій знаходилися зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на встановлення реальності господарських операцій позивача з вище зазначеними контрагентами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо безпідставного донарахування позивачу зобов*язань з податку на прибуток , згідно податкового повідомлення-рішення №0000292301.

Доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат сум сплачених за договорами з МПП «Футура», МПП «Імпульс», ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп», ТОВ «Лакрус НМ», ТОВ «Олден Інвест», ПАТ «НВП «Холод», угоди яких визнано нікчемними, з посиланням на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок або в яких зроблені висновки про порушення контрагентом ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, наявність у контрагента неналежним чином оформлених первинних документів колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Як слідує з положень податкового законодавства, відсутня залежність податкового обліку (стан) певного платника податку від інших осіб, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум до валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Стосовно правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000062201 від 01.08.2012р. колегія суддів зазначає.

Підставою для нарахування зобов*язань з податку з доходів нерезидентів із джерелом походження з України стало, на думку відповідача, порушення допущені ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» при виплаті нерезидентам Company «ELECSTER OYJ» (Фінляндія) коштів за надані послуги типу «інжиніринг», та коштів на користь компанії «Vesta Impex LLP» за надані транспортно-експедиційні послуги без утримання податку в розмірі 15%.

Стосовно господарських відносин з Company «ELECSTER OYJ» (Фінляндія) колегія суддів зазначає.

Згідно договору від 04.05.11 №110405, укладеного між позивачем та Company «ELECSTER OYJ» останнім були надані послуги із огляду та діагностування лінії високотемпературної обробки молока, асептичного розливу стерильного молока та рідких молочних продуктів, регулювання та наладку лінії, консультування по технічному обслуговуванню.

Відповідно до п.14.1.85 п.14.1 ст.14 ПК України інжинірингом є - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Як слідує з умов договору та актів виконаних робіт, позивачу були надані послуги Company «ELECSTER OYJ» із огляду та діагностування лінії високотемпературної обробки молока, асептичного розливу стерильного молока та рідких молочних продуктів, регулювання та наладку лінії, консультування по технічному обслуговуванню.

Враховуючи положення п.14.1.85 ст. 14 ПК України та фактично надані послуги Company «ELECSTER OYJ», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дані послуги не підпадають під поняття інжинірингу.

Щодо взаємовідносин з позивача компанією «Vesta Impex LLP», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, що між позивачем та компанією «Vesta Impex LLP» укладено договір №077 від 01.11.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів.

Відповідно до п.п. 1.1. предметом вище зазначеного договору є надання експедитором замовнику за плату та за рахунок клієнта послуг, пов*язаних з перевезенням вантажів, а саме : оплачувати перевізникам належні платежі за морське та залізничне транспортування вантажів, здійснювати розрахунки з іншими особами за ті види робіт, що можуть виникнути в процесі виконання цього договору в зв*язку з перевезенням вантажу. Замовник зобов*язується сплатити експедитору узгоджену винагороду. Оплата по даному договору проведена на суму 62 тис. дол.. США або 494 357,00 грн.

Реальність даного договору відповідачем під сумнів не ставиться. Доказів визнання вище зазначеного договору недійсним відповідачем не надано та під час судового розгляду даний факт не встановлений.

Згідно підпункту «й» п.160.1 ст.160 ПК України під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів /виконаних робіт/ наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що кошти в сумі 62 тис. дол.. США або 494 357,00 грн. перераховані позивачем компанії «Vesta Impex LLP» є компенсацією вартості послуг наданої резиденту (клієнту) від нерезиденту (експедитора). А тому доводи апеляційної скарги правомірності даних висновків не спростовують.

Щодо проведених донарахувань податковим органом штрафних санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу готівки, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000272301 від 01.08.12 р. в сумі 40 478,77 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок, викладений в акті перевірки від 20.07.2012 р. №220/22-05507436, про порушення позивачем п.п. 3.5 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення №637). Проведеною перевіркою виявлено видатковий касовий ордер від 17.01.2012 р. №58, який не підтверджений підписом одержувача - ОСОБА_4

Пунктом 3.1 глави 3 Положення №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних каток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Зміст наведених положень у їх системному зв*язку свідчить на користь висновку, що при оцінці питання дотримання позивачем порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання відповідних звітних документів.

Видані кошти з каси згідно ордеру №58 від 17.01.2012 р. були використані на придбання молока у фізичних осіб, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією звіту про використання коштів від 19.01.2012 р., звітом по касі, планом рахунку 6315 за січень 2012 р.

Зважаючи на те, що видані кошти під звіт були використані для оплати придбаного молока у фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність підпису ОСОБА_4 на ордері №58 від 17.01.2012 р. не дозволяє не врахувати ці документи як докази оформлення видачі готівки з каси за умови доведеності факту такої видачі. Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення положень п. 3.5 Положення №637 правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стосовно наданої податковим органом постанови Вовчанського районного суду Харківської області від 12.10.2012 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП генерального директора ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 даної статті передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи положення вище викладеної правової норми, колегія суддів зазначає що постанова Вовчанського районного суду від 12.10.2012 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП посадової особи ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" не є обов*язковою при оцінці правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно юридичної особи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харквіській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі № 2а-9327/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.