Ухвала суду № 29578716, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-11889/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-11889/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпексінвест"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 р. задоволено позов ТОВ "Імпексінвест".

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС №0001320153 від 01.06.2012 р., №002520153 від 10.09.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ", за період січень, березень, травень, червень, серпень, вересень, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2012р. №709/182/37092055 (т.1, а.с. 64-77)

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем :

-ч.1 ст.203, ст. 215,п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Імпексінвест» з ТОВ «Промтехноопт»;

-п. 198.3, п. 198.4 ст. 198; п.201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст.201 ПК України внаслідок завищення податкового кредиту за рахунок відображення у його складі сум ПДВ по першій події (придбання ТМЦ або перерахування коштів) на загальну суму 32 280,00 грн.(т.1, а.с. 77).

23.03.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001101530 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 32 280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 8 070,00 грн.

21.05.2012 р. за результатами розгляду поданої позивачем скарги в порядку адміністративного узгодження, податкове повідомленні-рішення №0001101530 від 23.03.2012 р. скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у розмірі 3 719,00 грн., в іншій частині - залишено без змін (т.1, а.с. 97-115).

Листом ДПС у Харківській області від 10.08.2012 р. позивачу роз'яснено, що податкове повідомлення-рішення №00011015309 від 23.03.2012 р. відкликане (т.1, а.с.133).

01.06.2012 р. у зв'язку з арифметичною помилкою відповідача, внаслідок якої позивачу занижено розрахунок штрафних санкцій на суму 8 701,00 грн. (т.1, а.с. 135), відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001320153 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 981,00 грн. (основним платежем на суму 32 280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 701,00 грн.) (т.1, а.с. 136).

10.08.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002520153, яким підприємству збільшено податок на додану вартість на суму 32 280,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4 351,00 грн. (т.1, а.с. 179).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, у зв'язку із чим, спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі таких доводів, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за січень, березень, травень, червень, серпень, вересень, листопад 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ "Промтехноопт", який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ "Промтехноопт" ґрунтувалися на висновках актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011р., 24.06.2011р. та актів про неможливість проведення зустрічної звірки від 09.11.2011р, 13.09.2011р, 26.10.2011р.,15.12.2011р., проведених відносно контрагента позивача, в яких зазначено про відсутність у ТОВ "Промтехноопт" можливості на здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ "Промтехноопт" договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 р між позивачем ТОВ "Імпексінвест" (замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (виконавець) укладено договір № 01/12-10 , за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи (укладка, сортирування та палетування продукції, заміна упаковки) на об'єкті позивача за адресою: вул. Плеханівська, 114, м. Харків, за рахунок обладнання замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, актом приймання-передачі матеріалу (продукції) для здійснення робіт. Оплата проведена в безготівковий спосіб, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

Наявність у позивача приміщення за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 114 підтверджується договором оренди приміщення № 4624-Н від 04.06.2010 року, укладеного між Регіональним фондом державного майна України по Харківські1й області та позивачем (т.1 а.с.35-48).

Отже, реальність господарських операцій за вказаними вище договором підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірки контрагента позивача за спірним договором, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди в зв'язку з тим, що за висновками акту перевірки ТОВ "Промтехноопт" договори, укладені позивачем з вказаним контрагентом містять ознаки нікчемності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за спірний період за операціями, проведеними на підставі договору, укладеному з ТОВ " Промтехноопт", виходячи з наступного.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Промтехннопт" податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України .

Крім того, надаючи оцінку правочину між позивачем та контрагентом на відповідність вимогам цивільного законодавства, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою застосувавши ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Посилання відповідача в резолютивній частині акту перевірки на положення цивільного законодавства взагалі є безпідставним, так як наслідки згідно зазначених норм закону можуть застосовуватися лише в межах судової оцінки правочинів.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача не наведено.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі укладеного з ТОВ "Промтехноопт" договору виконання робіт, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-11889/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.