Ухвала суду № 29578486, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-11937/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2012р. по справі № 2а-11937/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроспромпостач" (далі- ТОВ "Укрроспромпостач") до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова).

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.10.2012 року № 0008812204, № 0008822204.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Укрроспромпостач" витрати по сплаті судового збору в сумі 1806,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника. Як слідує з акту, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складений акт про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Т» (далі- ТОВ «Аркада-Т») встановлено відсутність посадових осіб за місцезнаходженням підприємства. У зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з позивачем, та встановлені ознаки нікчемності цих правочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з «Аркада-Т», позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Аркада-Т" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №4307/2204/30753075 від 09.10.2012 року (т. 1 а.с. 142-147).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0008822204 від 22.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 64 400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 200,00 грн. та №0008812204 від 22.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 28000,00 грн. (т. 1 а.с. 7,9-10).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодою, укладеною між позивачем та ТОВ "Аркада-Т".

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі- ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Аркада-Т" було укладено агентський договір від 15.08.2011 року, згідно якого принципал (позивач) доручає, а агент (ТОВ "Аркада-Т") приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені принципала пошук організацій (в тому числі індивідуальних підприємців), заінтересованих в покупці деталей лиття (рама бокова, брус надресорний) 2006-2007 років виготовлення в кількості 70 штук. За виконання вказаного доручення принципал сплачує агенту винагороду в розмірі 336 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідно умов договору принципал вважає, що клієнт уклав з ним договір за допомогою агента і, відповідно, затверджує звіт і виплачує агентську винагороду за даного клієнта, зокрема у випадку, згідно якого агент повідомляє, за допомогою факсимільного, електронного, телефонного зв'язку принципала про можливість укладення договору з клієнтом. (т.1 а.с.63-64).

Листом від 02.09.2011 року за №318 агент (ТОВ "Аркада-Т") повідомив позивача про те, що ПП "Торгбудпостач-2008" готовий придбати рами бокові та брус надресорний, що належать позивачу по ціні 168 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 000,00 грн., за одиницю (т.1 а.с.244).

Зазначені агентські послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме між позивачем та Приватним підприємством "Торгбудпостач-2008"було укладено договір поставки №1209-П від 12.09.2011 року, відповідно до якого позивач поставив вагонне лиття б/в (рама бокова, брус надресорний) 2006-2007 років випуску на загальну суму 1 176 000,00 (т.1 а.с.217-220).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано копії видаткових , податкових накладних, актів здачі-прийняття товару, виписки за особовим рахунком позивача на підтвердження оплати товару.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Аркада-Т" та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Стосовно посилання апелянта на неможливість проведення перевірки ТОВ "Аркада-Т", колегія суддів зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 р. по справі № 2а-11937/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.