Постанова № 29578296, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р. Справа № 2а-15893/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника відповідача Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-15893/11/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське держане авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапору виробниче підприємство (надалі - ХДАВП), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн. та податкове повідомлення - рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року адміністративний позов Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби за участі прокуратури Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003852302 від 27.09.2011 року на суму 360908053,00 грн. та № 0007041501 від 27.12.2011 року на суму 821786809.00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7, п.п. 1.20.5-1. п. 1.20 п. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч. 1 ст. 216, Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 18.04.2011 року по 07.06.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894, згідно висновків якого, зокрема, встановлено порушення позивачем: п.п. 4.1.6 п 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, п.п. 5.4.6 п 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.3, п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, всього у сумі 361 440 161 грн., у тому числі: 258 097 406 грн. тільки за 2009 рік та 103 342 755 грн. наростаючим підсумком за 2010 рік (за рахунок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року по рядку 04.9), у т.ч.: за півріччя 2009 року у сумі 131726 900 грн., за 9 місяців 2009 року у сумі 228 134 168 грн., за 2009 рік у сумі 258 097 406 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 258 097 406 грн., за півріччя 2010 року у сумі 274 693 447 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 50 064 600 грн., за 2010 рік у сумі 103342 755 грн.; п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1632 грн. 60 коп.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № 0003852302, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 360908053 грн., в т.ч. за 2009 рік 258 097 406 грн., за 2010 рік 102 810 647 грн.

Крім того, 08.11.2011 року фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року платника податку на прибуток: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2011 року № 3978/151/14308894, згідно якого встановлено порушення позивачем норм п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого платником невірно визначено об'єкт оподаткування та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 821 786 809 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова 27.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007041501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 821786809 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0003852302 від 27.09.2011 року та № 0007041501 від 27.12.2011 року.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в частині скасування повідомлення - рішення від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, фахівцями податкового органу встановлено факт реалізації позивачем своєї продукції на адресу підприємств - нерезидентів за цінами, що нижче ніж фактично понесені підприємством витрати на її виробництво, а отже - нижче звичайної ціни. При цьому, різниця між ціною реалізації та собівартістю реалізованої продукції склала 10 710 034,00 грн. та 42 472 525,60 грн. Зазначені обставини, на думку відповідача, призвели до порушення вимог п.п. 7.4.3. п.7.4 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" і зумовили заниження валового доходу на загальну суму 53 182 560,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти на поставку літаків: з Міністерством оборони Уряду Арабської республіки Єгипет - контракт № CAIRO/N/AF/KSAMC/2001/6 від 02.11.2003 р. та з Дирекцією аерокосмічних проектів та програм „ Космопроект " - контракт № SP/429103015 від 21.05.2005р.

Відповідно до вказаних контрактів позивач зобов'язався виготовити та поставити своїм контрагентам літаки АН-74, обладнання пов'язане з обслуговуванням літаків та надати супутні послуги. У зв'язку із неналежним виконанням попереднім керівництвом підприємства контрактів, поставка літаків була здійснена із запізненням на кілька років, що підтверджується ВМД № 610668 від 23.11.2010 року та ВМД № 710886 від 23.10.2009 року. При цьому, згідно Довідки № 105-1/90 від 14.06.2012 р. на момент укладення контрактів до контрактної вартості літаків був закладений також і прибуток. Вказані обставини зумовили зростання собівартості продукції за рахунок підвищення вартості комплектуючих виробів, енергоносіїв, трудомісткості та інших витрат.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно п.п. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до абзаців 1 та 2 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 цього пункту встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, для визначення звичайної ціни на поставку літаків укладених між пов'язаними особами, ДПІ у Київському районі м. Харкова повинна була використати інформацію про укладені контракти з ідентичними товарами на момент поставки літаків між пов'язаними особами у співставних умовах. Умови є співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Згідно з підпунктом 1.20.5-1 цього ж пункту якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Пунктом 1.20.8. ст. 1 вказаного Закону визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Враховуючи, що відповідач, на якого законом покладено обов'язок доведення, не надав обґрунтованих доказів та підтверджень того, що ціна станом на момент поставки літаків не відповідала рівню звичайної ціни, крім того не довів належними доказами висновок про розмір собівартості продукції позивача, не надав до суду інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин положення пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" замість п.п. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 цього ж Закону, що призвело до необґрунтованих висновків в Акті перевірки про заниження валового доходу на загальну суму 53 182 560,00 грн.

Щодо встановленого порушення позивачем п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - заниження валового доходу за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 12 409 109,00 грн. внаслідок отриманого доходу від операцій з цінними паперами - облігаціями та завищення валового доходу в сумі 4 045 480,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, протягом перевіряємого періоду позивач на виконання Розпорядження КМУ від 22.04.2009р. № 476-р здійснив емісію іменних відсоткових облігацій на загальну суму 1 620 000 000 грн.

Згідно з Розпорядженням КМУ від 22.04.2009р. № 476-р „Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" прийнято рішення погодитися з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1620000 тис. гривень та державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" на суму 858000 тис. гривень з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.

У п.5. цього Розпорядження вказано Мінпромполітики після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій: Харківського державного авіаційного підприємства на суму 1620000 тис. гривень, у тому числі 1 237 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій.

Станом на 31.12.2010 року термін розміщення облігацій скінчився. За період з 01.04.2009р. по 31.12.2010 року було розміщено облігацій номінальною вартістю на суму 1 607 000 000 грн. від реалізації яких надійшло коштів у сумі 1 631 577 143,88 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Операції з цінним паперами є операціями особливого виду, правила оподаткування яких встановленні в пункті 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону встановлює, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду .

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Статтею 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" надано визначення наступних термінів: емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів; розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно - правового договору з першим власником; перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андерайтера під час розміщення цінних паперів.

Статтею 2 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегульовані організації та професійні учасники фондового ринку; емітент - юридична особа, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками; інвесторами в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладення коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства; фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний; первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів; вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами законодавства, операції з цінними паперами розподілено на два рівні - первинні, тобто операції з емісії цінних паперів і їх подальшого розміщення, і вторинні - операції з цінними паперами на фондовому ринку, а також їх позабіржовий обіг.

При цьому основними учасниками операцій з емісії цінних паперів на первинному ринку є: емітент таких цінних паперів, який випускає та розміщує цінні папери; первинний власник, який є інвестором.

Тобто, операції з емісії цінних паперів не відносяться до операцій з торгівлі цінними паперами.

Колегія суддів зазначає, що, згідно абз. 5 пп. 7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено, що позивачем здійснено безпосередньо емісію власних цінних паперів (т. 3, а.с. 40-50, 60-78), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень п.п. 7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР.

Відносно встановленого порушення позивачем вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством незаконно включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП „Алма-Трейд", що призвело до завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 602 078 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в обґрунтування даного висновку відповідач посилається на акт № 1247/7-007/14308894 від 07.04.2011 року позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відомостей отриманих від контрагента ПП „Алма-Трейд" за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, згідно якого, в порушення п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 п.п. 7.2.3 п.7.2., п.п. 7.4.1 п.7.4., п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 120 415,52 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" з підстав викладених в акті перевірки № від 15.062011 року № 2332/235/14308894.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що 07.11.2008 р. між позивачем та ПП „Алма-Трейд" укладено Контракт поставки № 17/03-2008 на поставку комплектуючих виробів до літака.

19.10.2010 р. за видатковою накладною № РН - 0000002 позивачеві було поставлено комплектуючи вироби на загальну суму 722 493,12 грн., в тому числі: вологовідокремлювач виріб 5676А, вартість 57562,20 грн., виріб Ку-200-2с, вартість 26900,20 грн., виріб УБШ -25/150м, вартість 68684,00 грн., виріб УБЦ2-2-16-210, вартість 48549,00 грн., виріб 5676 А, вартість 57262,20 грн. Всього на загальну суму - 722493,12 грн.

24.12.2010 р. за видатковою накладною № РН-0000003 позивачеві було поставлено комплектуючи вироби на загальну суму 169 709,52 грн., в тому числі: виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. 1 одиниця та вологовідокремлювач виріб 5676 А, вартість 57 262,20 грн. 2 одиниці. Всього на загальну суму 169 709,52 грн. Рахунок - фактура № СФ-0000004 від 21.12.2009 р. на загальну суму 169709,52 грн.

Вищезазначені вироби оприбутковано на складі позивача за наступними обліковими документами:

- приходним ордером № 33041 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, 5676 А, 2 одиниці на загальну суму 141424,60 грн.

- приходним ордером № 33033 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, УБЦ-16-210, 1 одиниця, УБШ -25/150м, 6 одиниць, 5676А, 2 одиниці на загальну суму 602077,60 грн.

За лімітними картками (надалі - ЛК) вказані вироби видавалися зі складу у виробництво: ЛК № 63 виріб 5676А, вартість 57562,20 грн.; ЛК № 132 виріб Ку-200-2с, вартість 26900,20 грн.; ЛК № 171 виріб УБШ -25/150м, вартість 68684,00 грн.; ЛК № 170 виріб УБЦ2-2-16-210, вартість 48549,00 грн.; ЛК № 132 виріб 5676 А, вартість 57262,20 грн.; ЛК № 193 виріб Ку-200/115-2с, вартість 269, 20 грн.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами Контракту поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 р. первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, судом встановлено, що Контракт поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 р. був предметом дослідження судом в межах розгляду справи № 2а-4820/11/2070 за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-4820/11/2070 зазначений позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000060700 та від 22.04.2011 р. № 0000060800.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року по справі № 2а-4820/11/2070 залишено без змін.

В межах розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно видаткової накладної № РН - 0000002 від 19.10.2010 р. ХДАВП отримано комплектуючих виробів на загальну суму 722493,12 грн., в тому числі: виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн., виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн., виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн., виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн., виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. Всього на суму 722493,12 грн.

За видатковою накладною № РН-0000003 від 24.12.2010 р. отримано наступні комплектуючі вироби на загальну суму 169709,52 грн., в тому числі: виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. - 1 одиниця, виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. 2 одиниці. Всього на суму 169709,52 грн..

Доставка комплектуючих виробів відбувалася власним автотранспортом позивача, що підтверджено подорожніми листами від 19.10.2010р. та 24.12.2010р.

Отримані комплектуючі вироби оприбутковані на складах позивача приходним ордером № 33041 від 29.12.2010 р. - Ку-200-2с, 1одиниця, 5676 А, 2 одиниці на загальну суму 141424,60 грн., приходним ордером № 33033 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, УБЦ-16-210, 1 одиниця, УБШ -25/150м, 6 одиниць, 5676А, 2 одиниці на загальну суму 602077,60 грн.

Зі складів комплектуючі вироби передані у виробничі цехи за наступними лімітними картками (надалі ЛК): ЛК № 63 виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн.; ЛК № 132 виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. ЛК № 171 виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн.; ЛК № 170 виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн.; ЛК № 132 виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. ЛК № 193 виріб Ку-200/115-2с, вартістю 269, 20 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач та його контрагент - Приватне підприємство "Алма-Трейд" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, а тому ХДАВП правомірно та обґрунтовано формував податковий кредит, у зв'язку з укладеною угодою, та правомірно визначив суму бюджетного відшкодування у деклараціях за жовтень та листопад 2010 року.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року по справі № 2а-4820/11/2070 набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року по справі № 2а-4820/11/2070.

Доказів скасування зазначених судових рішень за наслідками касаційного оскарження Вищим адміністративним судом України матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи а бо особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на акт перевірки від 07.04.2011 року № 1247/7-007/14308894 в частині порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та вважає, що зазначені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відмічає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, колегією суддів встановлено, що спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача (податковими та видатковими накладними, приходними ордерами, лімітними картками тощо).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що в межах розгляду справи № 2а-4820/11/2070 судами встановлено правомірне формування ХДАВП суми бюджетного відшкодування у деклараціях за жовтень-листопад 2010 року за наслідком реально вчиненого правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача, з підстав викладених в акті перевірки № від 15.062011 року № 2332/235/14308894, порушення вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР та завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 602 078 грн.

Відносно встановленого завищення позивачем валових витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування в перевіряємому періоді в сумі 13 904 404 грн. по взаємовідносинах з ВАТ „Мотор - Січ", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 02.06.2008 року між позивачем та ВАТ „Мотор-Січ" укладено контракт № 1323/658-Е05-142-UA804.

Згідно ст.1 цього контракту, під його предметом сторони погодили надання послуг з переконсервації, гарантійному обслуговуванню та переоформленню формулярів двигунів Д-36 серії 4А № 708036124А001 та № 708036124А002, що були поставлені Замовнику - позивачу у 2003 році за контрактом № 1323/658-Е03-041-UA804 і реалізованих у складі літака АН-74ТК-300 (зав. № 2203) Уряду Лівії. Відповідно до п.2.2 контракту загальна сума контракту складає 6 383 196 грн.

11.03.2009р. до вказаного контракту додатковою угодою № 2 були внесені зміни.

Сторони зазначили, що в процесі виконання своїх контрактних зобов'язань, пов'язаних з забезпеченням гарантійної експлуатації двигунів, виконавцем - ВАТ „Мотор - Січ" була проведена дефекація двигунів з метою виявлення необхідного обсягу робіт. За результатами дефекації виконавцем здійснено заміну низки деталей, що не відповідали діючим технічним умовам на даний тип двигунів. Також виконавцем були виконані роботи по збільшенню під відповідальність виконавця, строку служби до першого капітального ремонту покупним комплектуючим виробам, для забезпечення відпрацювання двигунами встановленого строку служби 7 років.

Крім того, сторони домовились, враховуючи понесені виконавцем додаткові витрати, на підставі п. 2.4. контракту, встановити вартість надання послуг з пере консервації, переоформлення формулярів та виконання гарантійного обслуговування одного двигуна на рівні 6 508 500 грн. Таким чином, загальна вартість послуг по даному контракту складає 13 017 000 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2 169 500 грн.

Додатковою угодою № 3 від 14.04.2009 року сторони домовилися змінити гарантійні ресурси двигунів, вказані в п. 4.2 контракту наступним чином: „Гарантійний ресурс двигунів складає 12 місяців з дати поставки літака інозамовнику, 18 місяців з дати переоформлення формулярів, 3 000 годин, 1 137 циклів в залежності від того, що раніше наступить..."

За результатами наданих послуг та робіт, сторонами були оформлені акт виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ та Акт приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн.

Згідно платіжного доручення № 2 на суму 13 017 000 грн. фактична оплата наданих послуг відбулася 25 червня 2009 року.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, відповідачем ставиться під сумнів факт надання послуг за актом приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн., оскільки, на думку фахівців податкового органу, послуги з гарантійного обслуговування вже були надані позивачеві за актом виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ. Тобто, на підставі акту приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. не має можливості довести зв'язок понесених витрат за актом з господарською діяльністю, а також не має можливості зв'язати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі висновки податкового органу враховуючи наступне.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, вищевказані двигуни на літаки були виготовлені та поставлені ВАТ „Мотор-Січ" позивачу в 2003 році.

На виконання укладеного між позивачем та ВАТ „Мотор-Січ" контракту № 1323/658-Е05-142-UA804 від 02.06.2008 року на двигунах були проведені роботи з їх переконсервації (запуск двигунів на стенді, опробування та перевірка, консервація на черговий строк), гарантійне обслуговування двигунів (виконання робіт на усунення зауважень за результатами огляду та опробування, заміна масел, фільтрів і т.п.), перевід експлуатаційної документації з російської мови на англійську мову, видання тиражу експлуатаційної документації в англомовній редакції для забезпечення вимог іноземного замовника).

На виконання вказаних робіт та послуг сторонами був оформлений акт виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ.

В подальшому додатковими угодами № 2 від 11.03.2009 р. та № 3 від 14.04.2009р. сторони домовилися про виконання ВАТ „Мотор-Січ" додаткових робіт(послуг) на вказаних двигунах.

Зокрема, сторони погодили виконання наступних робіт: подовження міжремонтного строку служби двигунів до 2019 року; подовження ресурсу для забезпечення відпрацювання двигунами встановленого строку служби 7 років і перевід їх на експлуатацію по технічному стану з 2016 року; зміну та подовження строку служби до першого капітального ремонту комплектуючим виробам, що встановлені на двигуни для забезпечення ними відпрацювання у складі двигуна строку служби до переходу їх на експлуатацію по технічному стану через 7 років з 2016 року; усунення зауважень за результатами дефекації.

Крім того, ВАТ „Мотор-Січ" взяло на себе підвищені гарантійні зобов'язання, відповідно до яких фахівці ВАТ „Мотор-Січ" будуть обслуговувати двигуни до напрацювання ними 3 000 годин, 1 137 циклів (до моменту переводу двигунів на експлуатацію по технічному стану).

Факт виконання вказаних робіт (послуг) підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції з наданих позивачем пояснень, виконання вказаних робіт (послуг) надало можливість забезпечити початок експлуатації двигунів з 2009 року з витримуванням термінів їх експлуатації до першого ремонту (10 років - до 2019 року) і відповідно перехід на експлуатацію за технічним станом через 7 років -з 2016 року. Тобто, фактично виконання робіт (послуг), передбачених актом приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. надало можливість експлуатувати двигуни на літак вироблені у 2003 році як двигуни вироблені у 2009 році.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції, що витрати понесені позивачем за актом приймання - передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому висновки податкового органу перевірки в частині завищення позивачем валових витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування на суму 13 904 404 грн. по взаємовідносинах з ВАТ „Мотор - Січ" є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в цій частині, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відносно встановлених порушень позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого у 2-3 кварталах 2009 року не включено до складу валових доходів отримані у позику грошові кошти від Міністерства промислової політики України за договором № 01 від 22.06.2009 р. та не включено до складу валових витрат повернуті кошти наданих зі стабілізаційного фонду на поворотній основі згідно цього договору, що призвело до заниження валового доходу на суму 160 000 000,00 грн. та заниження валових витрат за 4 квартал 2009 року на суму 200 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до Розпорядження КМУ від 22 квітня 2009 р. N 447-р „Про фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються на підприємствах авіабудування" затверджено подані Мінпромполітики та погоджені з Мінекономіки інвестиційні проекти, які реалізуються на підприємствах авіабудування та спрямовані на виконання експортних та інших контрактів, на суму 260 млн. гривень, у тому числі: з будівництва літаків Ан-74 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві - 160 млн. гривень (на придбання комплектувальних виробів - 110 млн. гривень, оплату двигунів маршових - 35,5 млн., оплату енергоносіїв - 9 млн., придбання матеріалів - 5,5 млн. гривень).

На виконання зазначеного Розпорядження між Міністерством промислової політики України та позивачем був укладений Договір про надання кредиту (позики) № 01 від 22 червня 2009 року.

Згідно п.1.1. цього договору позикодавець - Міністерство промислової політики України перераховує позичальнику бюджетні кошти у розмірі 160 000 000,00 грн. Кошти надаються на зворотній основі та підлягають поверненню згідно умов цього договору.

Розділом 3 цього договору передбачено, що позичальник зобов'язався використати кошти на виконання інвестиційного проекту на будівництво трьох літаків та повернути отримані кошти позичальнику протягом 2010-2014 років згідно графіка повернення бюджетних коштів. Фактично грошові кошти отримані позивачем 25.06.2009р. - 112 000 000 грн. та 22.07.2009р. - 48 000 000 грн.

14.12.2010 року платіжним дорученням № 2 підприємством позивача було повернуто кошти у розмірі 200 000,00 грн. за цим договором, які не віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2009 року.

Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до пп.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Операції з отримання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) оподатковуються у порядку, встановленому пунктом 1.22 статті 1 та підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.1.22.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" сума відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, є безповоротною фінансовою допомогою.

Зі змісту положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" випливає, що поворотна фінансова допомога має наступні додаткові ознаки: вона надається платнику податків на підставі договору, який передбачає передання платнику податку коштів у користування; не передбачається нарахування відсотків або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами; кошти передаються на визначений договором строк.

Отже, колегія судів дійшла висновку, що позивач повинен був включити у звітному періоді ( 2 та 3 квартал 2009 року) до складу валових доходів отриману за договором про надання кредиту (позики) № 01 від 22 червня 2009 року поворотну фінансову допомогу у розмірі 112 000 000 грн. та 48 000 000 гривень, а у наступному, при її поверненні - збільшити валові витрати на суму такого повернення, тобто на 200 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894 про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із заниженням підприємством валового доходу в сумі 160 000 000 грн., у т.ч. за 2 квартал 2009 року у сумі 112 000 000 грн. та 3 квартал 2009 року у сумі 48 000 000 грн. та заниженням валових витрат за 4 квартал в сумі 200 000 грн.

Відповідно до пп. 22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним віднесення податковим органом до складу валових витрат позивача у 2010 році 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 та 3 квартали 2009 року у загальному розмірі 32 000 000 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено скоригований валовий доход у сумі 19 726 900 грн. по взаємовідносинах з фізичною особою ОСОБА_4.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" 31.01.2007р. укладено кредитний договір № 13/2/1/1/06. Згідно умов цього договору кредитор - АК" Брокбізнесбанк" надав позичальникові - Харківському державному авіаційному орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничому підприємству кредитні кошти у вигляді кредиту в сумі 18 000 000 грн. на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, плати за користування та остаточним строком погашення - 28.03.2007р. Відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

У забезпечення кредитного договору Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (заставодержателем) та громадянкою ОСОБА_4 - заставодавцем (майновим поручителем) був укладений договір застави № 13/2/1/1/06-2 від 31.01.2007р. разом із внесеними до нього змінами Додатковим договором № 1 від 15.03.2007р. та Додатковим договором № 2 від 21.06.2007р. (надалі - договір застави).

Відповідно до умов договору застави, заставодавець (майновий поручитель) за своєю волею надав в заставу майнове право на отримання грошових коштів за депозитними договорами № 99 від 11.12.2006р., № 100 від 11.12.2006 р., № 127 від 26.03..2007р. Враховуючи, що позивач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором у встановлений строк, Банк, згідно ч.1 ст. 589 ЦК України та п. 3.1.1 договору застави, набув права звернення стягнення на предмет застави.

Фізична особа ОСОБА_4 та Банк у п. 3.2. договору застави, встановили, що звернення стягнення на заставлене право здійснюється шляхом відступлення Заставодержателю заставленого права. Відповідно до повідомлення Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" № 01-613 від 20серпня 2007р. АК "Брокбізнесбанк" відступив право вимоги по кредиту, відсотках та інших платежах, що визначені Кредитним договором ОСОБА_4, яка здійснила погашення заборгованості за цим кредитним договором перед АК "Брокбізнесбанк" за рахунок реалізації предмету застави (депозитних вкладів).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року у цивільній справі № 22-ц-10893/2011р. змінено рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2010р. та задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_4 до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства. Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства 28 000 000 грн. основного боргу, 3% річних - 1 593 570,89 грн., інфляційні втрати - 8 120 330,66 грн. ( т. 1 а.с. 240-241).

Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що проведена заміна кредитора у даних правовідносинах не спричинила зміну юридичної природи наявного кредитного (позикового) зобов'язання та не позбавила нового кредитора права на нарахування відсотків чи плати за користування коштами, тобто між ОСОБА_4 та ХДАВП наявні кредитні правовідносини, а тому сплачені ОСОБА_4 на користь АТ „Брокбізнесбанк" грошові кошти у сумі 19 726 900,00 грн. не включаються до складу валових доходів позивача.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 1.11.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів зазначає, що загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг врегульовано Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Пунктом 1, 2, 3 частини 1 цього Закону встановлено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заміна кредитора у даних правовідносинах не спричинила зміну юридичної природи наявного кредитного зобов'язання, оскільки ОСОБА_4, як фізична особа, не може надавати фінансові послуги, в тому числі і фінансовий кредит.

Колегія суддів зауважує, що стягнення з ХДАВП за судовим рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року по справі № 22-ц-10893/2011р. на користь ОСОБА_4 3% річних та інфляційних втрат відбулось внаслідок прострочення боржником - ХДАВП виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору від 31.01.2007 року № 13/2/1/1/06, як це прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що після заміни кредитора з АК "Брокбізнесбанк" на ОСОБА_4, у зобов'язанні по вказаному кредитному договору, позивачем було отримано поворотну фінансову допомогу у розумінні пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, за даними бухгалтерського обліку ХДАВП по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01.04.2009 року рахувалась кредиторська заборгованість позивача перед фізичною особою - ОСОБА_4 в сумі 19 726 900 грн., станом на 31.12.2010 року кредиторська заборгованість залишилась без змін. Тобто, за перевіряємий період розмір кредиторської заборгованості ХДАВП перед ОСОБА_4 не змінювався та не здійснювалось нарахування процентів на суму заборгованості, що також вказує на те, що така заборгованість має ознаки поворотної фінансової допомоги, оскільки проценти вже були нараховані АК "Брокбізнесбанк" на суму позики 18 000 000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було встановлено порушення ХДАВП пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із заниженням підприємством валового доходу на 19 726 900 грн.

Також колегія суддів вважає правомірним віднесення податковим органом до складу валових витрат позивача у 2010 році 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2009 року у загальному розмірі 3 945 380 грн.

Відносно встановленого порушення позивачем п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством занижено валовий дохід в сумі 58 197 690,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2006 р. літак АН-74 ТК-200, реєстраційний номер UR 74038, що належав позивачу, загинув в Республіці Камерун під час виконання гуманітарної місії.

За понесені збитки підприємство отримало від перестрахувальника - Африканської страхової компанії грошові кошти у сумі - 58 197 690,00 грн. в якості страхового відшкодування.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення обов'язку відображення валових доходів платника податків - страхувальника за наслідками отримання страхового відшкодування нерозривно пов'язане з використанням права на формування валових витрат за наслідками здійснення страхових платежів на користь страховика, у відповідних податкових періодах.

З огляду на те, що позивач не збільшував власні валові витрати на суми здійснених страхових платежів на користь платника в податкових періодах, що передували періоду отримання страхового відшкодування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав виникнення обов'язку позивача збільшити суму валового доходу в податковому періоді отримання страхового відшкодування.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 5.4.6. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдано платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, обов'язковість якого не передбачено законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку в податковий період їх отримання.

Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що законодавець зазначив як обов'язкову умову віднесення до складу валових доходів отриманого платником податків страхового відшкодування, при цьому, не залежно від того, чи скористався платник податків своїм правом на попереднє віднесення до складу валових витрат застрахованих збитків, понесених таким платником податку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що суми страхового відшкодування застрахованих збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання і не залежать від того, чи скористався платник податків своїм правом на формування валових витрат за наслідками здійснених страхових платежів на користь страховика, у попередніх податкових періодах, а тому відповідачем правомірно відображено в акті перевірки порушення позивачем п.п. 6.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із заниженням валового доходу на суму 58 197 690 грн.

Також колегія суддів вважає правомірним віднесення податковим органом до складу валових витрат позивача у 2010 році 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 та 4 квартали 2009 року у загальному розмірі 11 639 538 грн.

Відносно встановленого податковим органом порушення позивачем п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок не включення до складу валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованості перед нерезидентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності на суму 18 587 975 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894, перевіркою встановлено наявність у ХДАВП кредиторської заборгованості перед нерезидентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності на суму 18 587 975 грн.

Враховуючи ненадання позивачем до перевірки таких договорів, наявність кредиторської заборгованості ХДАВП перед нерезидентами була встановлена за даними бухгалтерського обліку, а також з використанням акту попередньої перевірки ХДАВП № 2781/23-106/14308894 від 21.08.2009 р. за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року проведеної фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, згідно якого встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство позивача здійснювало експортні та імпортні зовнішньоекономічні операції з розрахунками в іноземній валюті у грошовій формі, а саме:

- в сумі 565605,05 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках і ВАТ "Агрегат", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №11 від 11.03.2005, згідно якого придбано блок електромагнитних клапанів (п'ять випускних електромагнітних клапанів у одному корпусі) протипожежного обладнання 781300 -1шт (для випуску вогнегасної суміші у місце пожежі по команді протипожежної системи), постачання продукції компанією здійснено 29.05.2006 ВМД № 41194 на суму 112001 дол. США або 565605,05грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 5667 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з ЗАТ "Издательский Дом "Созвездие - 4", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту, згідно якого надано послуги з розміщенням інформаційно-рекламних матеріалів в журналі "Азрокосмичний курьер", послуги надано у червні 2006 року, згідно акту № 104 від 07.06.2006 на суму 30000 рос. руб. або 5667грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 15935,80 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВГІ по розрахунках з ОАО НПП "Азросила", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту, згідно якого надано послуги з виконання неруйнівного контролю лопатей повітряних гвинтів, послуги надано у червні 2006 року, згідно акту № 103.640.232.03 від 01.06.2006 на суму 85000 рос. руб. або 15935,8грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 10 247 712,50 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з LANDMANN TRADING CORP, СІІІА. Кредиторська заборгованість виникла по агентській угоді від 28.04.2004 на проведення та організацію техніко-комерційних переговорів, надання послуг, Роботи виконано у квітні 2006 року, згідно акту виконаних робіт від 19.04.2006року у сумі 2735250 дол. США або 13813012,50 грн. ХДАВП, у попередньому перевіряємому періоді (акт перевірки №2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009), перерахувало на користь LANDMANN TRADING CORP, СІІІА 706000дол. США або 3565300 грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1212 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія «West East Credit Group Ltd», Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту № 0106/04 від 01.06.2004. Заборгованість у сумі 240 дол. США або 1212грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1919 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія «West East Credit Group Ltd», Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №2203/10-04-ЬР від 03.11.2004. Заборгованість у сумі 380 дол. США або 1919грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки № 2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 19487,95 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія "SATORI CHELTON GROUP COMPANI", Франція. Кредиторська заборгованість виникла по контракту № 5140/8АТ-2004 від 12.02.2004. Заборгованість у сумі 3859 дол. США або 19487,95грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 203873,55 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з ВАТ «АЛЭМ», Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №643/59290045/0001-05 від 11.01.2005. Заборгованість у сумі 40371 дол. США або 203873,55грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки № 2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1975,76 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія "Avio-Diepen", Нідерланди. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №А1чІ-140/0401/3/5/7 від 30.09.2004. Заборгованість у сумі 391,24 дол. США або 1975,76грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 86809,50 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з "Infomost LTD", Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №01-01 від 17.01.2005. Заборгованість у сумі 17190 дол. США або 86809,50грн. (по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 119715,30 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія "LIEBHERR-AEROSPACE TOULOUSE S.A.", Франція. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №081 /САРД-2003 від 21.03.2003. Заборгованість у сумі 23706 дол. США або 1 19715,30грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 4545 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з ТОВ НПВФ "Юнир-Сервис", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №1-2003 від 25.01.2003. Заборгованість у сумі 900 дол. США або 4545грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 377372,92 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія "RB Invest Sa", Швейцарія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №140/09-10 від 07.09.2004. Заборгованість у сумі 74718,40 дол. США або 377372,92грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 6263,11грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Компанія "Adams Rite Aerospacse Inc", США. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №АКА2003/1 від 16.01.2003. Заборгованість у сумі 1240,22 дол. США або 6263,11грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 4999066,51 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Североафриканская Торговая Компания "North Africa Trading, Airport Road", Лівія. Кредиторська заборгованість виникла згідно агентської угоди від 25.08.2005. Заборгованість у сумі 989914,16 дол. США або 4999066,51грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 17675 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з "Expo Global Group", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №26/10/05 від 26.10.2005. Заборгованість у сумі 3500 дол. США або 17675грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 23230 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з "MES.AE Exhibition Fixtures (L.L.C.)", ОАЗ. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №24/10 від 24.10.2005. Заборгованість у сумі 4600 дол. США або 23230грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 5050грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з Некоммерческое Партнерство" Международный союз Авиапромышленности", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №62/06 від 03.05.2006 року, згідно якого надано послуги з розміщенням інформаційно-рекламного матеріалу в журналі "АвиаСоюз", послуги надано у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 12.07.2006 на суму 1000дол. США або 5050грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 37342,44грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з "JEPPESEN Gmbh ", Німеччина . Кредиторська заборгованість виникла по контракту №КНА-03" 884 від 17.12.2004 року, згідно якого надано послуги з розміщенням навігаційних баз даних, послуги надані у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 19.07.2006 на суму 5901 євро або 37342,44грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 20200грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВП по розрахунках з "CROSFIELD". Кредиторська заборгованість виникла по контракту №Р-111 від 19.06.2006 року, згідно якого надано рекламні послуги по публікації рекламних матеріалів, послуги надані у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 24.07.2006 на суму 4000 дол. США або 20200грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 1827317,25грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали" ХДАВГІ по розрахунках з "BPA London Limited", Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №009 від 23.12.2005 року, згідно якого надано маркетингові послуги, надано у грудні 2006 року, згідно акту № б/н від 20.12.2006 на суму 27500 євро. або 1827317,25грн. Строк позовної давності минув у 4 кварталі 2010.

Перевірка здійснена СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі наданих первинних документів за період 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, а саме: експортних, імпортних вантажних митних декларацій, актів (сертифікатів) виконаних робіт (послуг), банківських документів (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки по валютних рахунках підприємства). В ході проведення перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові листом від 05.08.2009 року № 10407/10/50-127 звернулося до ХАДВП з проханням надати до перевірки зовнішньоекономічні контракти. Листом від 07.08.2009 року № 114/594 ХДАВП відмовило у наданні зовнішньоекономічних контрактів, посилаючись на комерційну таємницю підприємства.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, або дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 1 п. 1.22 п.п. 1.22.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1 п. 1.25 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Положеннями ст. 1 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року встановлено, що ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".

Відповідно до ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

У відповідності до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. ( ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. ( ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ХДАВП до суду першої інстанції частково надано договори, за якими встановлено кредиторську заборгованість перед нерезидентами. При цьому, доказів сплати коштів, які обліковувались в якості заборгованості по бухгалтерським рахункам підприємства або виписок з банківських рахунків про перерахування коштів в термін встановлений законодавством, позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ХДАВП повинно було збільшити валовий дохід на суму кредиторської заборгованості перед іноземним постачальником по курсу на дату виникнення такої заборгованості, в якості безповоротної фінансової допомоги за фактично отримані товари, оскільки доказів сплати або стягнення такої заборгованості з ХДАВП у судовому порядку до закінчення строку позовної давності в межі матеріалів справи позивачем не подано.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу про наявність в діях позивача порушень п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження валового доходу на суму 18 587 975 грн.

Відносно встановленого податковим органом неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування в 4 кварталі 2010 року суму 7 186 779, 87 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок віднесення до складу валових витрат на гарантійні заміни, здійснені ХДАВП для United Aviation Company, Лівія за рекламаційними актами на: ВСУ ТА-12 (АН-74ТК-300Д) заводський номер № 53012011, ПТС - 800 АМ (АН-74ТК-300Д) заводський № 148747047 та рекламаційного акту від 07.12.2009 року на турбохолодильник 6904 А заводський № 410001.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до укладеного контракту з United Aviation Сompany на поставку літака позивач зобов'язався здійснювати гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування поставленого літака.

Під час гарантійного строку були виявлені дефекти на кількох комплектуючих виробах - ВСУ ТА-12, ПТС-800 АМ, Турбохолодильник 6904А.

При здійсненні гарантійного ремонту (гарантійної заміни) підприємством позивача були використані комплектуючи та за даними бухгалтерського обліку були використані на витрати з гарантійного ремонту та здійснена бухгалтерська проводка (меморіальний ордер 062): Дт 93000 Кт 20208 6182894,97 грн. - списано на гарантійний ремонт вартість ВСУ ТА-12 № 094012013 комплектуючого для літака цивільної авіації АН -74ТК-300Д; Дт 93000 Кт 20208 471776,43 грн. - списано на гарантійний ремонт вартість ПТС-800АМ комплектуючого для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д; Дт 93000 Кт 20208 532108,47 грн. - списано на гарантійний ремонт вартість турбохолодильник 6904А комплектуючого для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д. Всього списано комплектуючих на суму 7186779 грн.

Комплектуючі для гарантійної заміни були направлені до Лівії, про що свідчать ВДМ: ЕК10 № 807070010/2010/610691 від 26.11.2010 року (характер угоди 84 00) вантажоотримувач United Aviation Сompany, Лівія, згідно якої ХДАВП були направлені для гарантійної заміни прилад ВСУ ТА-12 № 094012013, комплектуючий для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д. Фактурна вартість 6893570,15 грн. Виробник: ФГУП «Гадравліка», м. Уфа.; ЕК10 № 807070010/2010/610615 від 26.11.2010 року (характер угоди 84 00) вантажоотримувач United Aviation Сompany, Лівія, згідно якої ХДАВП були направлені для гарантійної заміни турбохолодильник 6904А, ПТС-800 АМ. Пневмокомпенсатор - комплектуючі для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д. Загальна фактурна вартість - 1143737,47 грн.

При цьому, як встановлено під час проведення перевірки, в перевіряємому періоді від нерезидента до ХДАВП не повертались ВСУ ТА-12 заводський № 53012011 та ПТС-800АМ заводський № 148747047 (комплектуючі які потребували заміни та по яким була здійснена гарантійна заміна), на які надходили рекламаційні акти від покупця.

Згідно п.п. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Доказів на підтвердження понесених витрат по здійсненню гарантійного обслуговування, а саме: актів виконаних робіт по угодах з нерезидентами та вантажно-митних декларацій, тобто доказів зворотного отримання бракованого товару, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду, надано не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірними висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування в 4 кварталі 2010 року суму 7 186779, 87 грн., а висновки суду першої інстанції про наявність підстав формування валових витрат лише за наявності журналів обліку покупців, які отримали гарантійну заміну товарів, при відсутності безпосередньо доказів повернення таких товарів, безпідставними.

Відносно встановленого завищення позивачем валових витрат на суму 1 189 455 грн. за контрактом SP/429103015 від 21.05.2005 року укладеного з НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект", Росія, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі наданих на перевірку документів, податковим органом встановлено неправомірне віднесення ХДАВП до валових витрат з гарантійного ремонту по акту здачі-приймання наданих послуг № б/н 15.11.2010 року по Додатковій угоді №6/1 від 08.09.2008 до Контракту SP/429103015 від 21.05.2005 укладеного з НП «Дирекція аерокосмічних проектів та програм «Космопроект», Росія. До акту здачі-приймання наданих послуг надано кошторис витрат, пов'язаних з перебуванням спеціалістів продавця в ЛНДР, згідно контракту № SP/429103015 від 21.05.2005 року, згідно якого вартість послуг складається: оренда житла -77175 дол. США, добові - 44100 дол. США, оренда транспорту -18200 дол. США, паливо для авто - 7140 дол. США, зв'язок - інтернет -3385 США. При цьому, Контракту SP/429103015 від 21.05.2005 та додаткових угод до нього на перевірку не надано, як і не надано документів, які б підтверджували виконання гарантійного ремонту (обслуговування) спеціалістами ХДАВП на території ЛНДР.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про неможливість доведення зв'язку понесених витрат у сумі 1 189 455 грн. з господарською діяльністю, а також неможливість зв'язати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

Матеріали справи свідчать, що ХДАВП до суду першої інстанції надано витяг з контракту № SP/429103015 від 21.05.2005 року та додаткову угоду № 6/1 від 08.09.2008р. до контракту № SP/429103015 від 21.05.2005 року, з яких судом встановлено, що позивачем та НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект", Росія укладено контракт SP/429103015 від 21.05.2005 року на поставку літака до Лаоської народної демократичної республіки.

Відповідно до додаткової угоди № 6/1 від 08.09.2008р., внесено зміни до пункту 5 Додаткової угоди № 6 від 15.08.2008 року. Зокрема, сторони погодили, що для спільного проживання спеціалістів ХДАВП відряджених з метою рейсової підготовки спеціалістів та здійснення гарантійного обслуговування літака, контрагент позивача здійснить оренду житлових приміщень, виплату грошового утримання спеціалістів ХДАВП, оренду автотранспорту, сплатить послуги зв'язку, Інтернету та вартість палива для автомобіля.

На виконання вказаних умов сторонами був оформлений Акт приймання - здачі наданих послуг № 6/1 від 08.09.2008 р. на суму 150 000 доларів США, відповідно до якого НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект" надано підприємству вказані послуги у загальній сумі 150 000 доларів США, що еквівалентно за станом на вказану дату по курсу НБУ 1 189 455,00 грн.

Також судом встановлено, що у відрядження були направлені працівники позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Згідно наданих позивачем копій посвідчень про відрядження, закордонних паспортів та звітів про відрядження вказаних осіб вбачається, що їх відрядження тривало на протязі одного року з 26.10.2009 року по 28.10.2010 року. Дослідивши звіти про відрядження вказаних осіб, суд першої інстанції дійшов до висновку, що витрати передбачені Додатковою угодою № 6/1 від 08.09.2008 року, Актом приймання - здачі наданих послуг від 15.11.2010 року та кошторисом витрат Покупця, пов'язаних з надходженням спеціалістів Продавця в ЛНДР, не включені до звітів про відрядження спеціалістів позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати вказані в акті приймання - здачі наданих послуг від 15.11.2010 року пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки вказані витрати пов'язані зі знаходженням спеціалістів гарантійної бригади позивача в ЛНДР, їх фактичним проживанням, витратами на дорогу від місця проживання до місця розташування літака, зв'язком з позивачем, грошовим утриманням, а тому, висновки фахівців відповідача про завищення валових витрат на суму 1 189 455 грн. суд вважає безпідставними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат платника включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення).

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи акту приймання-здачі наданих послуг по Додатковій угоді № 6/1 від 08.09.2008 року, останній не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та має дефекти форми, змісту та походження, а саме, не містить дату складання акту, що унеможливлює встановити дату понесення таких витрат та відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Посилання суду першої інстанції на додаткову угоду № 6 від 15.08.2008 року відповідно до якої були внесені зміни до контракту № SP/429103015 від 21.05.2005 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначений документ відсутній в матеріалах справи, а до суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих до матеріалів справи документів взагалі неможливо встановити факт виконання гарантійного ремонту (обслуговування) спеціалістами ХДАВП на території ЛНДР згідно Контракту SP/429103015 від 21.05.2005 року; на кого покладено обов'язок щодо сплати оренди житлових приміщень, виплати грошового утримання спеціалістів ХДАВП, оренди автотранспорту, сплати послуг зв'язку, Інтернету та вартість палива для автомобіля за додатковими угодами до Контракту SP/429103015 від 21.05.2005 року; зв'язок понесених витрат у сумі 1 189 455 грн. з господарською діяльністю позивача та його контрагента, а також ким понесено зазначені витрати, а також неможливо зв'язати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат 1 189 455 грн. за контрактом SP/429103015 від 21.05.2005 року укладеного з НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003852302 від 27.09.2011 року на суму 311 009 501 грн., через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями відповідача було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року. За результатами перевірки складено акт про виявлення помилок (порушень) № 3978 /15-1/14308894 від 08.11.2011 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу, що позивачем в порушення п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України невірно визначено об'єкт оподаткування та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на cуму 821 786 809 грн.

Зокрема, в порушення норм п.3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачем невірно визначено об'єкт оподаткування, а саме: до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року та витрат попереднього податкового періоду в сумі 821 786 809 грн. (ряд. 05.2 за 1 квартал 2011 року (самостійні виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) - 4898306 грн., ряд. 04.9 за І квартал 2011 року (від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року) - 816 888 503 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень в діях позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України та відсутності факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на 821 786 809 грн.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Висновки відповідача щодо порушень Харківським держаним авіаційним орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапору виробничим підприємством під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року ґрунтуються на тому, що у зв'язку зі вступом у законну силу розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.04.2011 року відсутня можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Фахівцями податкового органу зазначено, що платником в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач лише частково, на суму 360 908 053 грн., визначену податковим повідомленням-рішенням № 0003852302 від 27 вересня 2011 року, заперечує достовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, зокрема, щодо реальності характеру господарських операцій позивача, за результатом яких сформовано дані податкового обліку та неправомірність застосування позивачем окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ХДАВП було складено та подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларації з податку на прибуток підприємства. До складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року та витрат попереднього податкового періоду в сумі 821 786 809 грн. (ряд. 05.2 за 1 квартал 2011 року (самостійні виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) - 4898306 грн., ряд. 04.9 за І квартал 2011 року (від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року) - 816 888 503 грн.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу ІІІ Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 1 діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У І кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням І кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням п. 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами І календарного кварталу.

Починаючи з ІІ кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2 кварталі 2011 року збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що до складу витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Обмеження складу витрат, що мають бути враховані у ІІ-ІV кварталах 2011 року пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить.

Проте, враховуючи, що судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи, встановлено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003852302 від 27.09.2011 року на суму 311 009 501 грн. від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, з підстав порушення позивачем норм податкового законодавства, які регулюють справляння податку на прибуток, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 27.12.2011 року № 0007041501 підлягає скасуванню лише на суму зменшеного від'ємного значення у розмірі 510 777 308 грн., а в сумі 311 009 501 грн. зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0007041501 від 27 грудня 2011 року на суму 311 009 501 грн. через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 200, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-15893/11/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003852302 від 27 вересня 2011 року на суму 311 009 501 грн. та № 0007041501 від 27 грудня 2011 року на суму 311 009 501 грн. зменшеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог Харківському державному авіаційному орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничому підприємству - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року по справі № 2а-15893/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 р.