Постанова № 29577891, 21.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 2а-3919/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013р. по справі № 2а-3919/12/2070

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

про про надання дозволу на стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, в якому просив надати дозвіл стягнути з рахунків Ізюмського комунального підприємства теплових мереж у розмірі 851134,00 грн. в рахунок погашення суми податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013р. по справі № 2а-3919/12/2070 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013р. по справі № 2а-3919/12/2070, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІКП ТМ, зареєстровано виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області та взято на облік в Ізюмській ОДПІ Харківської області ДПС як платник податків.

Податковий борг у розмірі 851134,00 грн. виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, а саме: в декларації N9011000455 від 15.11.2011 р. на суму 851134,00 грн.

З метою погашення зазначеного податкового боргу Ізюмською ОДПІ було направлено Ізюмському КПТМ першу податкову вимогу № 1/27 від 16.01.04 р. про сплату податкового боргу, в якій повідомлено про суму узгодженого податкового боргу (яка отримана відповідачем 20.01.2004 р.) та 10.03.04 р. направлено другу податкову вимогу № 2/26 від 21.02.2004 р., яка одержана платником податків 12.03.04 р., в якій повідомлено ще й про зобов'язання сплатити штраф та про застосування органами податкової служби, в разі несплати боргу, заходів по примусовому стягненню.

Окрім того, 12.04.2004 р. позивачем прийнято рішення № 2/24-32284148 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

15.09.2010 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено зміни об'єкту обтяження. та 19.05.2011 р. направлено подання 18.05.2011 р. № 112/9/24-023 голові Ізюмської міської ради О.А. Божкову про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського КПТМ.

26.05.2011 р. від останнього надійшла відповідь на подання, в якій зазначено про відсутність джерела фінансування на сплату податкового боргу Ізюмського КПТМ.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом були вжиті всі можливі заходи з погашення податкового боргу ІКП ТМ, що не призвело до сплати відповідачем відповідних сум до бюджету.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що оскільки податковим органом дотримано окремий порядок щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, є підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що податкові вимоги № 2/28 від 21.02.2004 року та № 1/27 від 16.01.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з 2011 року та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 р.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених ПК України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до приписів п. 96.2 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надання дозволу на стягнення з рахунків відповідача коштів є неналежний спосіб захисту інтересів держави, оскільки законодавством передбачено стягнення коштів.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2013р. по справі № 2а-3919/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до Ізюмського коммунального підприємства теплових мереж про надання дозволу на стягнення коштів з розрахункових рахунків платника у банківських установах

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.