Постанова № 29577573, 30.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 2а-9713/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Гусарової В.В.

представника відповідача Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аз-Трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-9713/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аз-Трейд"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗ-Трейд" (надалі за текстом - ТОВ "АЗ-Трейд", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західна МДПІ м. Харкова відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.12 року за №0000012222; скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.12 року за №0000022222.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 2, ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , п. 1.2, п. 2.1, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підтвердження правомірності укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг» правочину та обґрунтованості відображення в податковому обліку у складі валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по придбанню товарно-матеріальних цінностей від зазначеного контрагента, ним до суду були надані усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 24.04.2012 року №197 та відповідно до наказу від 24.04.2012 року №219 фахівцем Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АЗ-Трейд" по взаємовідносинам із ТОВ «Промспец Консалтинг» у періоді з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року (т. 1 а.с. 32-46).

Згідно висновків акту перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року встановлені наступні порушення позивачем: по податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, ст.185, ст.186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 150660 грн., у т.ч. у березні 2011 року на суму 59194 грн., у квітні 2011 року на суму 56938 грн. та у травні 2011 року на суму 34528 грн.; по податку на прибуток: п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179179 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року на суму 73993 грн. та у 2 кварталі 2011 року на суму 105186 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 18.05.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000012222, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 179180,00 грн., у тому числі за основним платежем - 179179,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.; та №0000022222, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 150661,00 грн., у тому числі за основним платежем - 150660,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т. 1 а.с. 10-11).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 18.05.12 року №0000012222, №0000022222.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом були виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неправомірного формування валових витрат у 1-2 кварталах 2011 року, а також податкового кредиту у березні-травні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплата податку на додану вартість в 2011 році врегульовані розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між ТОВ "АЗ-Трейд" та ТОВ «Промспец Консалтинг» у перевіреному періоді відбувались за договором купівлі - продажу №12 К 10-10 від 12.10.2010 року та додаткової угоди до цього договору №1 від 31.12.2010 року (т. 1 а.с. 55-58),

Згідно умов даного договору ТОВ «Промспец Консалтинг» (Продавець) зобов'язується надати у власність товарно-матеріальні цінності: картон в асортименті, а ТОВ "АЗ-Трейд" (Покупець) зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вказаний товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні. Розрахунки за договором проведено у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, про що свідчать банківські виписки.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ та валові витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Так, відповідно до п. 3.1 договору купівлі - продажу №12 К 10-10 від 12.10.2010 р. передбачені умови доставки - відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ "АЗ-Трейд" самовивозом.

На підтвердження перевезення (транспортування) отриманих ТОВ „Промспец Консалтинг" товарно-матеріальних цінностей позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні від 01.03.2011 року, від 10.03.2011 року, від 01.04.2011 року, від 08.04.2011 року, 12.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 03.05.2011 року, від 06.05.2011 року, від 12.05.2011 року. Як вбачається з вищезазначених товарно-транспортних накладних, транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3, «Замовник (платник)» - ТОВ "АЗ-Трейд", «Вантажовідправник» - ТОВ „Промспец Консалтинг", «Вантажоодержувач» - ТОВ "АЗ-Трейд".

За викладених обставин, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів щодо фактичного перевезення товару за договором купівлі-продажу №12 К 10-10 від 12.20.2010р.

Також досліджуючи питання використання придбаного позивачем у ТОВ „Промспец Консалтинг" товару в межах власної господарської діяльності позивача, колегія суддів виходить із наступного.

З апеляційної скарги позивача вбачається, що придбаний у ТОВ „Промспец Консалтинг" картон був переданий ФОП ОСОБА_4 для виготовлення комплектів картонної упаковки для харчової продукції по договору підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року (а.с. 95-97), який в подальшому було реалізовано ТОВ «Ключі Здоров'я» за договором №53 від 01.10.2010 року (а.с. 52-54), на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт, заявки до договору підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року, видаткові накладні на видачу ФОП ОСОБА_4 картону.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 31.07.2012 р. до видів діяльності ТОВ "АЗ-Трейд" відноситься, зокрема, виробництво інших виробів з паперу та картону (т. 1 а.с. 31)

Отже, вищезазначеними документами позивач підтвердив реальність передачі товарно-матеріальних цінностей за договором підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року як факту використання придбаного у ТОВ „Промспец Консалтинг" картону у власній господарській діяльності.

Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними первинними документами було підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ „Промспец Консалтинг".

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ-Трейд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 06.11.2012р. по справі № 2а-9713/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ-Трейд" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.05.12 року за №0000012222 та за №0000022222.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 р.