Ухвала суду № 29576101, 17.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9220/11/0170/17

17.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- Мельник Марина Олександрівна, довіреність № 01-02-14/17267 від 29.12.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 17.01.12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.12 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000694001 від 12.07.11р.

Стягнуто з Державного бюджету України, на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплата судового збору, - 3,40 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившоїся сторони.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

За результатами проведеної з 15.06.11р. по 21.06.11р. документальної невиїзної позапланової перевірки ПрАТ "Кримський ТИТАН" (ЄДРПОУ 32785994) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із фірмою ТОВ "Пром-Груп" (код за ЄДРПОУ 36841512) за період з 01.08.10р. по 31.08.10р., складено акт від 25.06.11р. №262/40-01/32782994 (а.с.21-25), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 та п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 1642грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 1642грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2010року на 1642грн.

Підставами для такого висновку стали обставини того ТОВ"Пром-Груп" не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, тому діяльність ТОВ"Пром-Груп" була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою зниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. Посилаючись на положення п.1 та п.2 ст.215, ст.228 ЦКУкраїни відповідачем зазначено про нікчемність фінанси-господарських взаємовідносин ПрАТ "Кримський ТИТАН" та ТОВ"Пром-Груп", за відсутності укладеного договору чи угоди на поставку товарно-матеріальних цінностей, документів, що підтверджують переміщення товару. За вказаних обставин, контролюючим органом вказано про те, що відомості, викладені у податкових накладних від постачальника ТОВ"Пром-Груп", не відповідають дійсності, а саме, неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а тому до складу податкового кредиту серпня 2010року сума ПДВ в розмірі 1642грн., яка сформована у звязку із здійсненням господарських взаємовідносин ТОВ "Пром-груп" віднесена неправомірно, отже у платника податків відсутнє право на віднесення до складу податкового кредиту в серпні 2010року суми ПДВ в розмірі 1642грн.

Податковим повідомленням рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в м.Сімферополі АРКрим від 12.07.11р. №0000694001 повідомлено ПрАТ "Кримський ТИТАН" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010року сумою 2052,5 грн., з яких 1642грн. сума податкового кредиту з ПДВ, 410,5грн. - застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства, внаслідок чого податковим повідомленням рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумою 2 052,5грн., з яких 410,5грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), у період чинності Податкового кодексу України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у вересні 2010року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу п.п.7.2.8 п.7.2 статті 7 вказаного Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. З наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість від 17.09.10р. №4309, 19.10.10р. №4835, платником податків за звітні періоди визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість, розмір податкового кредиту, суми розрахунків з бюджетом за звітний період. (а.с.14-17).

На вимогу пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит, це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

З положень пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податковою накладною від 19.08.10р. №2427, виписаною Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Груп", індивідуальний податковий номер продавця 368415104678, Закритому акціонерному товариству "Кримський ТИТАН", індивідуальний податковий номер покупця 327859901031, продано 19.08.10р. товар за номенклатурою: вал-шестерня, ч.№13090-6, кількістю 4шт., по 815,00грн за кожне, колесо, ч.№13090-7, кількістю 3шт., по 1650грн. за кожне, а всього на загальну суму 9852,00грн., з яких ПДВ сумою 1642,00грн. (а.с.28).

Вказаний товар реалізовано покупцю за номенклатурою видаткових накладних від 13.09.10р. №ПГ-2612, від 16.10.10р. №ПГ-2611, покупцем відповідно платіжних доручень від 19.08.10р. №РМТ004612 сумою 4194,00грн., від 19.08.10р. №РМТ004609 сумою 4938,00грн. сплачено кошти за придбаний товар (а.с.29,30). Відповідно до заявки-накладної від 17.09.10р. №007463 на централізовану доставку матеріалів зі складу (склад4) товар у відповідній кількості відпущено (а.с.31).

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього Закону від 03.04.07р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг на митній території України.

Податковим зобов'язанням, з положень п.1.6 ст.1 Закону України від 03.04.07р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) за приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.8 пункту7.2 статті7 Закону на платника податків покладено обов'язок з ведення обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Крім того, з положень абзацу третього вказаного підпункту статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю, що має містити окремими рядками вимоги визначені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп.7.2.3 складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), яку платники податку повинні зберігати протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, за приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення (переміщення від продавця до покупця) придбаного товару.

Натомість, чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача податкової накладної, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Судова колегія зазначає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких відносин господарюючих субєктів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Судова колегія вважає вірним висновок суду про безпідставність доводів податкового органу щодо непідтвердженності між позивачем та його контрагентом господарських операцій, вказуючи по суті про нікчемність господарських операцій, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

За змістом п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Зважаючи на приписи пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону, з положень якого сума бюджетного відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, податковим органом безпідставно та протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставах, викладених в акті перевірки.

Доводи, на які посилається апелянт, спростовуються матеріалами справи та не засновані на положеннях Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 12.07.11р. №0000694001, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумою 1642,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 410,5грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.12 по справі №2а-9220/11/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук