Ухвала суду № 29576044, 08.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14042/09/10/0170

08.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"- Нікітін Віталій Андрійович , довіреність № 89 /12 від 25.01.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Макієнко Наталія Юріївна, довіреність № 42/10-0 від 19.03.12

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 30.11.11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20 А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2011року у справі № 2а-14042/09/10/0170 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задоволений.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що базою обкладання ПДВ в автостанцій по операціях із продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону №168 автобусна станція, утримуючи з пасажира ПДВ у складі вартості квитка, зобов'язана внести його в бюджет. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті в бюджет автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою ПДВ, отриманої від пасажирів у складі вартості квитків, і сумою податку, перерахованого перевізникові, з доручення якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, зареєстровано платником ПДВ) при наявності оформленої податкової накладної. Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками ПДВ, то в бюджет автобусною станцією вноситися сума податку, рівна різниці між загальною сумою ПДВ, отриманої від пасажирів у складі квитків, і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання в господарській діяльності (при наявності податкової накладної). В постанові також вказується що кошти отриманні від реалізації квитків є транзитними, проте ні однією нормою законодавства з питань оподаткування не передбачено виключення з об'єкта оподаткування транзитних коштів.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у м. Сімферополі АРК (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим) з 14.10.2009 року по 05.11.2009 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ «АК «Кримавтотранс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №10993/23-7/03120667 від 12.11.2009 року (т.1, а.с.113-250, т.2, а.с.1-24).

Згідно з висновком вказаного акту перевірки (т.1, а.с.215) відповідач вважає, що позивачем було порушено, зокрема, вимоги п.1.3 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 11159775,00грн., в тому числі: за жовтень 2008 року в сумі 313519,00грн., за листопад 2008 року в сумі 1117618,00грн., за грудень 2008 року в сумі 1298522,00грн., за січень 2009 року в сумі 1125949,00грн. за лютий 2009 року в сумі 985581,00грн., за березень 2009 року в сумі 1195034,00грн. за квітень 2009 року в сумі 1365011,00грн., за травень 2009 року в сумі 1586345,00грн., за червень 2009 року в сумі 2172196,00грн.

Акт перевірки №10993/23-7/03120667 від 12.11.2009 року вручено позивачу, що підтверджено підписами уповноважених осіб на останньому аркуші акту перевірки.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття, зокрема, податкового повідомлення-рішення №0000024102/0 від 25.11.2009 року (т.1, а.с.13), яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 11159775,00грн. за порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР та застосовані штрафні санкції в сумі 11159775,00грн. на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, а взагалі - 22319550,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем, що підтверджено копією поштового повідомлення (т.2, а.с.29).

З акту перевірки вбачається, що ВАТ «АК «Кримавтотранс» в перевіреному періоді здійснювало операції з продажу квитків у касах автостанцій на пригородні міжміські перевезення по Криму, міжміські перевезення по Україні та міжнародні перевезення пасажирів. Виторг від продажу квитків по автостанціям Криму відображений у звітності «Про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій»щомісячно (т.2, а.с.34-80). Договори укладені з кожним окремим перевізником, перевезення пасажирів здійснюється через автозупинучну мережу, що належить ВАТ «АК «Кримавтотранс», на основі попередньо погоджених розкладів руху автобусів і тарифів.

Відповідач під час проведення перевірки зазначив в акті, що ВАТ «АК «Кримавтотранс» і перевізник відповідно до касової відомості (ф-20-Асс) розподіляють отриманий виторг у такому вигляді: 10% суми виторгу, отриманої за надання послуг по перевезенню пасажирів по погодженому тарифу - залишається в розпорядженні ВАТ «АК «Кримавтотранс», а 90 % передається в розпорядження Перевізника.

Відповідач, з посиланням на вимоги пп.3.1.1.п.3.1 ст.3 і пп.5.1.13 п.5.1 ст.5, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначає в акті перевірки, що операції по наданню послуг по перевезенню пасажирів на митній території підлягають оподаткуванню ПДВ по ставці 20%; базою оподаткування ПДВ на автостанціях по операціям з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Згідно з п.1.3 ст.1 вказаного Закону автобусна станція, утримуючі з пасажира ПДВ у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою ПДВ, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, зареєстрована платником ПДВ) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на порушення вказаних вимог Закону України «Про податок на додану вартість»у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів», у Деклараціях з податку на додану вартість позивача на підставі таких документів: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, довіреності, видані податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних за перевірений період, зворотно-сальдові відомості за кожний податковий період по pax. 361, 372, 377, 643, 313.8, декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. встановлено заниження податкових зобов'язань всього у сумі 11159775,00грн., в тому числі: за жовтень 2008 року в сумі 313519,00грн., за листопад 2008 року в сумі 1117618,00грн., за грудень 2008 року в сумі 1298522,00грн., за січень 2009 року в сумі 1125949,00грн., за лютий 2009 року в сумі 985581,00грн., за березень 2009 року в сумі 1195034,00грн., за квітень 2009 року в сумі 1365011,00грн., за травень 2009 року в сумі 1586345,00грн., за червень 2009 року в сумі 2172196,00грн.

Зведені дані декларацій ПДВ, дані звітності РРО та відхилення в частині сплати ПДВ до бюджету, що на думку відповідача мають місце, відображені ДПІ у м. Сімферополі АРК в таблиці на сторінках 29-30 акту перевірки (т.1, а.с.42-43).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час проведення перевірки позивача, прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2007 року №168/97-ВР (надалі -в редакції станом на дату виникнення спірних відносин -Закон про ПДВ).

Відповідно до п.1.4 ст.1 зазначеного Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з вимогами 1.6. Закону про ПДВ податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Порядок обчислення та сплати податку був визначений ст.7 вказаного Закону.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на протязі перевіреного періоду з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями укладались Договори про організацію перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом та надання автостанційних послуг (зокрема, і договір від 01.10.2008 року №350-03Д-09, укладений позивачем з ТОВ «Тавртранс»(т.1, а.с.79-80)). Зазначений договір регулює взаємовідносини його сторін, що здійснюють в єдиному технологічному процесі перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом загального користування через автостанційну мережу; метою договору є повне задоволення попиту населення у перевезеннях відповідної якості та рівня культури його обслуговування з досягненням найбільшої рентабельності перевезень пасажирів та багажу на маршрутах, що проходять через автостанційну мережу. Також позивач на виконання такого договору зобов'язаний виконувати диспетчерське керування транспортним процесом, реалізувати квитки на проїзд пасажирів та перевезення багажу автобусами; забезпечує стягування страхових платежів по обов'язковому страхуванню пасажирів, що купують квитки в касах автостанцій та централізовані розрахунки зі страховою компанією, яка делегує право на договірних умовах позивачу, як агенту, збирати страхові платежі. Договором встановлено, що позивачем суми виторгу, отримані за надані послуг з організації перевезення пасажирів та багажу, відповідно до касової відомості розподіляються таким чином: 10% коштів залишається у позивача як плата за надані ним послуги, 90% коштів, в тому числі податок на додану вартість, є власністю іншої сторони договору та тимчасово зберігаються на поточному рахунку позивача до їх перерахування або одержання готівкою іншою стороною договору; виторг, отриманий від реалізації багажних квитків розподіляється у співвідношенні 50% позивачу, 50% інші стороні договору та теж зберігається у позивача до одержання їх іншою стороною договору безготівковій, готівковій формі (розділ 4 договору).

На думку податкового органу, позивач мав при формуванні суми податкового зобов'язання по ПДВ розраховувати 100% суми коштів, отриманих від продажу квитків, в той час, як ним здійснено розрахунок податкового зобов'язання по ПДВ від суми, що дорівнювала 10% виручки від продажу квитків у касах автостанцій на пригородні міжміських по Криму, міжміські перевозки по Україні та міжнародні перевозки пасажирів, як винагороду згідно укладених договорів з організації перевезення пасажирів і багажу.

ВАТ "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" при формуванні податкового зобов'язання по ПДВ враховувала тільки 10% від виторгу за квитки (послуги), які залишались в її розпорядженні в якості оплати за послуги, надані на виконання укладених з перевізниками договорів про організацію перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом та надання автостанційних послуг. При цьому в акті перевірки відповідачем не зазначено ані загальну суму, отриману позивачем саме за реалізацію квитків, ані суму, що була залишена позивачем у якості винагороди, ані суму, перераховану іншім сторонам договорів. Акт перевірки також не містить і відомостей про наявність у позивача заборгованості перед юридичними та фізичними особами, яким проводилось перерахування; не зазначено -чи були всі грошові кошти, що належать до перерахування контрагентам позивача відповідно до укладених угод, перераховані зазначеним юридичним та фізичним особам-підприємцям на час закінчення перевіреного періоду.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205 -в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відсутність в акті перевірки вказаної інформації (щодо перерахування грошових коштів контрагентам позивача у повному обсязі) не дає можливість перевірити також і твердження відповідача, що «базою обкладання ПДВ автостанцій по операціям з продажу квитків є вартість пасажирського квитка; при цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті в бюджет автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою ПДВ, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, і сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, що зареєстрована як платник ПДВ) при наявності оформленої податкової накладної; якщо перевізниками виступають особи, що не зареєстровані як платники ПДВ, то в бюджет позивачем повинна вноситися сума податку, рівна різниці між загальною сумою ПДВ, отриманою від пасажирів у складі квитків, і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання в господарській діяльності (при наявності податкової накладної)».

За приписами пп.3.2.3 п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів; надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що позивач, виконуючи умови укладених з перевізниками договорів, під час реалізації квитків на рейси, які виконували контрагенти - неплатники ПДВ, визначав суми податку з наданих ним послуг (тариф організаційний, станційний збір, транзитний збір), не включаючи до них тариф перевізника. В цьому випадку, отримуючи 10% від виторгу за квітки, та перераховуючи від цих сум ПДВ, він виконував вимоги Закону України "Про податку на додану вартість", який діяв на той час.

Крім того, в матеріалах справи, зокрема, і в акті перевірки, відсутні відомості про суму страхових зборів, що були включені позивачем до складу вартості квитків, а також про їх наступне перерахування страхувальнику, адже з зазначених сум відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону про ПДВ податок на додану вартість не утримується та не сплачується; доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів не перерахування перевізниками - платниками ПДВ сум податку на додану вартість з виторгу, перерахованого позивачем, визнання податковим органом факту повного перерахування позивачем сум ПДВ від обсягів коштів, які залишались у нього в якості оплати за наданні послуги, безпідставність розрахунку ПДВ з суми страхових платежів, суд вважає, що висновки акту перевірки №10993/23-7/03120667 від 12.11.2009 р. щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 11159775,00грн. зроблені при неповному вивчені фактичних обставин справи, в наслідок чого їх не можна визнати обґрунтованими, добросовісними, неупередженими та розсудливими.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, підстави для нарахування відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 30.11.11 по справі № 2а-14042/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук