Рішення № 29574605, 20.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/18680-2012 20.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції

до Приватного підприємства "Міком"

про стягнення 62 999,73 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Грибець В.А. за довіреністю № 466/22 від 25.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Міком" (далі - відповідач) про стягнення 62 999,73 грн., в тому числі 43 754, 76 грн. попередньої оплати, 12 601, 44 грн. пені, 6 125, 67 грн. штрафу та 517, 86 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 28.05.2012 р. між сторонами було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/25, п. 1 Додатку № 1 до якого передбачалась поставка відповідачем продукції на загальну суму з урахуванням ПДВ 87 509, 52 грн. На виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату продукції в сумі 43 754, 76 грн. згідно з платіжним дорученням № t/1296 від 14.06.2012 р. та направив заяву на поставку товару, однак відповідачем так і не було проведено відповідної поставки, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом для захисту власних прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/18680-2012, розгляд справи призначено на 22.01.2012 р.

18.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

22.01.2013 р. на адресу господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма, якою він повідомив, що не може направити свого повноважного представника, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2013 р.

20.02.2013 р. на адресу господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма, якою він повідомив, що не може направити свого повноважного представника, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, так як зважаючи на приписи ст. 28 ГПК України, яка надає право юридичній особі мати невизначену кількість представників, ним належним чином не доведено обставин неможливості направити свого повноваженого представника в судове засідання у даній справі.

Оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/125, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а покупець у відповідності до п. 1.2. Договору зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору (п. 1.3.).

Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору.

Так, згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору, предметом поставки мали виступити машини спеціального призначення різні (пружини тарілчасті); вузли та пристрої до верстатів (штифти); плити, листи, плівка, фольга з пластмас (плівка Ф - 4ЕО 40х25000) на загальну суму 87 509, 52 грн.

Умова розрахунку: передоплата в розмірі 50 % від вартості продукції, зазначеної в письмовій заявці покупця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції (п. 3 Додатку № 1).

Постачальник здійснює поставку продукції на умовах поставки - DDP (склад покупця) відповідно до Правил "Інкотермс-2000", за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, Трипільска ТЕС (п. 4 Додатку № 1).

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 строк поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця та отримання 50 % передоплати.

Пунктом 9.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім того, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Відповідно до п. 12.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Згідно з п. 9 Додатку № 1 строк дії Договору: до 31.12.2012 р.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 43 754, 76 грн. в якості передоплати на підставі Платіжного доручення № t/1296 від 14.06.2012 р.

15.06.2012 р. позивач направив відповідачу Лист № 08-3354, яким просив здійснити поставку відповідної продукції.

Оскільки відповідач у відповідь не здійснив визначеної Додатком № 1 поставки, позивач звернувся до нього Листом № 08-4727 від 16.08.2012 р. з вимогою надати інформацію про стан виготовлення та термін поставки продукції.

29.08.2012 р. позивач направив відповідачу Претензію, якою вимагав сплати пені у розмірі 3 5000, 40 грн. та штрафу в розмірі 6 125, 67 грн. за порушення строків поставки товару.

Оскільки відповідач не виконав вимог позивача у добровільному порядку, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5 Додатку № 1 строк поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця та отримання 50 % передоплати.

Оплату позивачем було проведено 14.06.2012 р., а відповідну заявку надіслано на юридичну адресу відповідача (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Верхній Вал, будинок 2, Літ "А") - 15.06.2012 р., а відповідно датою отримання заявки необхідно вважати 19.06.2012 р., оскільки відповідно до п. 4.1.2. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) складають Д+3. Оскільки доказів того, що лист, який направлявся був рекомендованим, а саме відправлення було отримано в іншу дату - сторонами суду не надано, суд дійшов висновку, що кінцевим строком поставки спірного товару є 19.07.2012 р.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товару, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку п. 9.2. Договору та застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

При цьому, слід зазначити, що положення п. 9.2. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 12 601, 44 грн. та штраф у розмірі 6 125, 67 грн., розрахунок яких є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 517, 86 грн. 3 % річних, розрахунок яких є також вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару на суму згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору, в тому числі щодо повернення передоплати, здійсненої покупцем, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Міком" (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Верхній Вал, будинок 2, Літ. "А", код ЄДРПОУ 30523162) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Народного ополчення, будинок 1, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 43 754 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 76 коп. попередньої оплати, 12 601 (дванадцять тисяч шістсот одну) грн. 44 коп. пені, 6 125 (шість тисяч сто двадцять п'ять) грн. 67 коп. штрафу, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 86 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.

Суддя В.С. Ломака