Рішення № 29567359, 25.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2013 р. Справа № 903/72/13-г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат" до фізичної особи-підприємця Ковальчука Дмитра В'ячеславовича про стягнення 4 501,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Савельєв В.П. - представник (дов. 97 від 14.01.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 20.02.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Звенигородський сироробний комбінат" звернулось в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Ковальчука Дмитра В'ячеславовича про стягнення 4 501,11 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. Подав копії платіжних доручень, які свідчать про часткове погашення боргу відповідачем, на виконання вимог ухвали суду подав витяг з ЄДР юридичних, фізичних осіб-підприємців та довідку ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та детальний розрахунок заборгованості.

Відповідач в судове засідання не з'явилися, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 4302003349307 від 12.02.2013 р.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Звенигородський сироробний комбінат" звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця Ковальчука Дмитра В'ячеславовича про стягнення 4 501,11 грн. згідно договору дистрибуції на продаж продукції № 151 від 01.07.2006 р., який був переукладений та оформлений за № 10 від 02.01.2008 р.

Позов мотивувало тим, що 02.01.2008 р. між ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат" (підприємство) та фізичної особою-підприємцем Ковальчуком Дмитром В'ячеславовичем (дистриб'ютор) було укладено договір № 10 дистрибуції на продаж продукції.

Додатком № 7 від 26.12.2011 р. вказаний договір був пролонгований до 31.12.2012 р.

27.01.2012 р. ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат" змінило організаційно-правову форму у зв'язку з чим найменування товариства змінилось на ПАТ "Звенигородський сироробний комбінат".

Як зазначає позивач в період з січня 2008 року по липень 2012 року включно підприємством відпускалась продукція дистриб'ютору в порядку відстрочення платежу, оплата за яку здійснювалась нерегулярно, а суми не відповідали накладним.

Відповідач частково повертав продукцію, яку не зміг реалізувати, а після 05.07.2012 р. позивач припинив відвантаження продукції відповідачу до погашення заборгованості, яка станом на 22.10.2012 р. становила 7 201,11 грн.

22.10.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 2377 з проханням погасити борг до 31.10.2012 р., проте відповіді не отримав.

В грудні та січні 2012 року відповідач здійснив часткові оплати на суму 800,00 грн.

Протягом року позивач поставив відповідачу продукції на суму 527 721,89 грн.

Сума перехідного боргу станом на 04.01.2012 р. становила 62 884,76 грн.

Загальна сума, яку оплатив відповідач становить - 11 505,54 грн.

Станом на 08.01.2013 р. сума боргу перед ПАТ "ЗСК" становить 4 501,11 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2006 р. між ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат" (27.01.2012 р. у зв'язку із зміною організаційно-правової форми ПАТ "Звенигородський сироробний комбінат"(а.с. 264-265)) (підприємство) та фізичної особою-підприємцем Ковальчуком Дмитром В'ячеславовичем (дистриб'ютор) було укладено договір дистрибуції на продаж продукції № 151, який був переукладений і оформлений за № 10 від 02.01.2008 р. (а.с. 14-17).

Відповідно до п. 1.1. договору підприємство зобов'язується продати, а дистриб'ютор прийняти, оплатити та провести реалізацію молочної продукції на умовах та в строки передбачені даним договором.

Вид, асортимент та кількість продукції зазначається в накладних документах, що є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком № 7 від 26.12.2011 р. вказаний договір був пролонгований до 31.12.2012 р. (а.с. 20).

Відповідно до р. 5 договору дистрибуції, відвантаження продукції проводиться підприємством за його рахунок на підставі накладних в яких сторони визначають номенклатуру, ціну та кількість продукції, що відвантажується, але в будь-якому випадку після погодження замовлення на купівлю продукції відповідно до п. 5.1.1 (а.с. 14-17).

Перехід права власності на продукцію відбувається в момент отримання продукції дистриб'ютором після підписання накладних.

Пунктом 4.5. договору передбачається, що оплату за продукцію дистриб'ютор зобов'язується провести не пізніше 21 календарного дня з дати отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних документах.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, зокрема, з 05.01.2012 р. по 05.07.2012 р. поставив товару на суму 527 721,89 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існували господарські відносини і до укладення договору № 10 від 02.01.2008 р. В наслідок неналежного виконання своїх зобов'язань у відповідача утворився борг в розмірі 62 884,76 грн. (а.с. 21-23).

Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань.

22.10.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 2377 з проханням погасити борг до 31.10.2012 р., проте відповіді не отримав (а.с. 26).

В грудні та січні 2012 року відповідач здійснив часткові оплати на суму 800,00 грн. (а.с. 241-244).

В загальному, на протязі 2012 року відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 574 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. Сума боргу становила 6 006,65 грн.

Беручи до уваги те, що відповідач здійснив і часткове повернення продукції на суму 11 505,54 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) (а.с. 179-204), то станом на день подачі позову загальна сума боргу відповідача становила 4 501,11 грн.

В період з 10.01.2013 р. по 14.02.2013 р. відповідач сплатив 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 439, 442, 443 (а.с. 22-24, том-2), отже загальна сума боргу відповідача перед ПАТ "Звенигородський сироробний комбінат" становить 4 001,11 грн.

Відповідно до п. 1-1, ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що провадження по справі в частині стягнення 500,00 грн. слід припинити.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 4 001,11 грн. грн. заборгованості за договором № 10 від 02.01.2008 р.

Судові витрати, відповідно до ст.44 ГПК України, складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 3 000,00 грн., які підтверджено квитанцією № 368 від 06.02.2013 р. та договором про надання правової допомоги від 03.12.2012 р., то суд з врахуванням позиції ВАСУ, викладеної в роз'ясненні № 02-5/78 від 04.03.1998 року, інформаційному листі ВГСУ № 01-8/973 від 14.12.2007 р., вважає, що розмір понесених витрат на адвоката по даній справі є неспіврозмірним з обсягом отриманих юридичних послуг, тобто явно завищеним, тому з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи розмір суми слід обмежити до 400,00 грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., та понесених поштових витрат в розмірі 60,04 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. ст. 144, 173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ковальчука Дмитра В'ячеславовича (вул. Сагайдачного, 40/1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 3171006296) на користь публічного акціонерного товариства "Звенигородський сироробний комбінат" (вул. К. Маркса, 35-А, м. Звенигородка, Черкаська область, код ЄДРПОУ 00447818) 4 001 (чотири тисячі одну) грн. 11 коп. боргу, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп., 400 (чотириста) грн. понесених витрат на послуги адвоката та 60 (шістдесят) грн. 04 коп. понесених поштових витрат.

Провадження по справі в частині стягнення 500,00 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

25.02.13

Суддя І. О. Гарбар