Рішення № 29567358, 25.02.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2013 р. Справа № 903/44/13 - г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" до приватної фірми "Ранал" про стягнення 49 216,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Степко І.П.- представник (дов. № 19 від 02.01.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 20.02.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" звернулося в суд з позовом до приватної фірми "Ранал" про стягнення 49 216,52 грн. заборгованості згідно договору № 178 від 23.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку необхідністю викликати в судове засідання колишнього директора філії ТОВ "Агро-Союз-Хмельницький".

Суд дане клопотання відхилив, як необгрунтоване.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулася з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.02.2013 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" звернулося в суд з позовом до приватної фірми "Ранал" про стягнення 49 216,52 грн. заборгованості згідно договору № 178 від 23.09.2011 р.

Позов мотивувало тим, що 23.09.2011 р. між сторонами було укладено договір № 178.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу на підставі довіреності продукцію на загальну суму 45 749,88 грн., що підтверджується накладними №№ 06825, 07044 від 26.09.2011 р. та 03.10.2011 р.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме, протягом 14 днів з моменту отримання продукції не сплатив її вартість.

У відповідності до умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1% від простроченої до сплати суми, за кожен день прострочки в розмірі 1 866,88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 599,76 грн. 3 % річних.

Загальна сума заборгованості відповідача становить 49 216,52 грн., яку позивач просить стягнути.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

23.09.2011 р. між ТОВ "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник) та ПФ "Ранал" (покупець) було укладено договір № 178 (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 45 749,88 грн., що підтверджується накладною № 07044/06 від 03.10.2011 р. на суму 30 199,92 грн. та накладною № 06825 від 26.09.2011 р. на суму 15 549,96 грн. (а.с. 10-11), а також довіреностю від 23.09.2011 р., відповідно до якої ПФ "Ранал" в особі Миколіва В.О. отримало від позивача товар, перелічений в накладних (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 3.1. договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 14 днів з дати поставки цієї партії. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

В матеріалах справи відсутні докази проплати та належного виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сума боргу відповідача становить 45 749,88 грн. Дана заборгованість підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до п. 5.3. договору за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені становить 1 866,88 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 1 599,76 грн. - 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач не вірно зазначив період прострочки зобов'язання у зв'язку з чим, розмір перерахованої пені становить 1 698,41 грн., отже в стягненні 168,47 грн. слід відмовити.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності із ст. 193 ГК та ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково, в розмірі 49 048,05 грн. з них: 45 749,88 грн. основного боргу, 1 698,41 грн. пені та 1 599,76 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. ст. 144, 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватної фірми "Ранал" (м. Луцьк, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 250902003178) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, код ЄДРПОУ 23838102) 49 048 (сорок дев'ять тисяч сорок вісім) грн. 05 коп. боргу за договором № 178 від 23.09.2011 р., з них: 45 749,88 грн. основного боргу, 1 698,41 грн. пені та 1 599,76 грн. 3 % річних, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В стягненні 168,47 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

25.02.13

Суддя І. О. Гарбар