Постанова № 29564967, 16.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14603/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Різника С.Г., Овсяникової Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод прокатних валків» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000452202;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000442202;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000432202.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 07 листопада 2012 року № 4324/22-2/00187375 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код за ЄДРПОУ 00187375)» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» (код за ЄДРПОУ 19305558)», щодо нікчемності правочину, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" та ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс», є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях без аналізу фактичних правовідносин двох суб'єктів господарювання, без надання належної оцінки тим документам, що були надані позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом. Позивач вважає, що кожною зі сторін були вчинені дії, спрямовані на виконання умов договору, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даних типів договорів, а надані документальні докази свідчать про те, що оспорюваний договір виконаний всіма сторонами, тобто є реальною та товарною угодою. До того ж, позивач стверджує, що за оспорюваним договором були проведені розрахунки, що також доводить реальність здійсненої операції. Позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину, що був вчинений між ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" та ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс», в розумінні ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права та вказує, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень самостійно визнавати правочин, який укладений між суб'єктами господарювання недійсним чи нікчемним у даному випадку це виключна компетенція судів України. Позивач вважає дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000452202, від 28.11.2012 року № 0000442202, та від 28.11.2012 року № 0000432202 на підставі акту перевірки від 07 листопада 2012 року № 4324/22-2/00187375 неправомірними, а вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені безпідставно та незаконно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код за ЄДРПОУ 00187375)» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» (код за ЄДРПОУ 19305558)» проведена, відповідно до вимог чинного законодавства України, а податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000452202, від 28.11.2012 року № 0000442202, та від 28.11.2012 року № 0000432202, винесені на підставі акту від 07 листопада 2012 року № 4324/22-2/00187375, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод прокатних валків» зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі наказу № 854 Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код за ЄДРПОУ 00187375)» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» (код за ЄДРПОУ 19305558).

За результатами перевірки складено акт від 07 листопада 2012 року № 4324/22-2/00187375, в якому Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення:

- ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит у деклараціях з ПДВ всього на суму 769198 грн., у т.ч. за лютий 2011 року на суму 246722 грн., за квітень 2011 року на суму 97514 грн., за травень 2011 року на суму 291604 грн., за червень 2011 року на суму 133358 грн., в результаті чого:

1. завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього у сумі 282728 грн., у т. ч. за травень 2011 року у сумі 149370 грн. та за червень 2011 року у сумі 133358 грн.;

2. завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 187528 грн., у т. ч. за лютий 2011 року у сумі 30231 грн., за квітень 2011 року у сумі 97514 грн., за травень 2011 року у сумі 59783 грн.;

3. занижено податок на додану вартість на загальну суму 298942 грн., у т. ч. за лютий 2011 року у сумі 216491 грн. та за травень 2011 року у сумі 82451 грн.;

- п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. «г» п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від № 283/97-ВР від 22.05.1997 (зі змінами та доповненнями), п.п. 14.1.27, ст. 138, 140, 142, 143, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - занижено податок на прибуток на загальну суму 2000350 грн., у т. ч. за І квартал 2011 року у сумі 678485 грн. та за ІІ квартал 2011 року у сумі 1321865 грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000452202 від 28.11.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 470256 грн.;

- № 0000442202 від 28.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 298943 грн., в т. ч. за основним платежем - 298942 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0000432202 від 28.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2000351 грн., в т. ч. за основним платежем - 2000350 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

В акті перевірки № 4324/22-2/00187375 від 07 листопада 2012 року зазначено, що оскільки ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» не підтверджено факт реального здійснення товарних операцій за договором від 25.06.2008 року № 1/43, то у підприємства відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару у постачальника ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс». Акт перевірки містить висновки щодо відсутності поставок товарів та укладення угод з метою з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Податкова вказує про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Даний висновок зроблений у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів, що підтверджують факт транспортування товару.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зробив висновок щодо нікчемності та недійсності угоди з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» у зв'язку з ненаданням останнім до органу податкової служби товарно-транспортних накладних на перевезення товару ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» за договором 1/43 від 25.06.2008 року, що не підтверджує отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Що стосується висновків податкового органу про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, у зв'язку з ненаданням ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення договору між ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» та ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» № 1/43 від 25.06.2008 року, відповідно до якого ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» зобов'язується поставити, а ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» прийняти та оплатити продукцію в кількості та номенклатурі, відповідно видатковим накладним та рахункам-фактурам. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства.

Зокрема, судом встановлено, що на виконання умов договору № 1/43 від 25.06.208 року, ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» за період з 01 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року здійснило на користь ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» поставку феронікелю на загальну суму 4615187,93 грн., а саме:

- 04 лютого 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 16,600 т. на суму 669829,92 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-000311 від 04 лютого 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №99 від 01 лютого 2011 року, приймальним актом №16, податковою накладною № 000301 від 04 лютого 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-254;

- 11 лютого 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 15,650 т. на суму 624632,20 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-000318 від 11 лютого 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №99 від 01 лютого 2011 року, приймальним актом №107, податковою накладною № 000310 від 11 лютого 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-261;

- 28 лютого 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 4,470 т. на суму 185868,50 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-000473 від 28 лютого 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №99 від 01 лютого 2011 року, приймальним актом №295, податковою накладною № 000474 від 28 лютого 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-382;

28 квітня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 15,080 т. на суму 585085,30 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001134 від 28 квітня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №403 від 01 квітня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 249, податковою накладною № 276 від 28 квітня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-874;

- 06 травня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 11,970 т. та 2,370 т. на суму 554696,31 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001250 від 06 травня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №542 від 04 травня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 267, податковою накладною № 48 від 06 травня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-967;

- 23 травня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 10,430 т. на суму 416692,68 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001369 від 23 травня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №542 від 04 травня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 390, податковою накладною № 131 від 23 травня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-1053;

- 27 травня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 18,710 т. на суму 778234,60 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001484 від 27 травня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 542 від 04 травня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 449, податковою накладною № 231 від 27 травня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-1146;

- 02 червня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 13,210 т. на суму 552253,56 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001617 від 02 червня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 664 від 01 червня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 484, податковою накладною № 60 від 02 червня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-1225;

02 червня 2011 року - поставка Феронікелю в обсязі 6,110 т. на суму 247894,86 грн. з ПДВ. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ДТС-001618 від 02 червня 2011 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 664 від 01 червня 2011 року, прибутковим ордером на товари № 592, податковою накладною № 76 від 02 червня 2011 року, рахунком-фактурою №ДТС-1226.

Феронікель, що був поставлений позивачу за договору поставки № 1/43 від 25 червня 2008 року фактично був отриманий позивачем, якість феронікелю була підтверджена результатами аналізу центральної заводської лабораторії ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з «Журналу хіманалізу шихтових матеріалів» від 06.12.2012 р.

Крім того, позивачем використаний товар, що отриманий за договором № 1/43 від 25.06.208 року, у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» та ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Судом відхиляються доводи відповідача у акті перевірки стосовно нікчемності взаємовідносин ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» з ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» стосовно того, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати діяльність з купівлі-продажу товарів не є обов'язковим наявність трудових, виробничо-складських приміщень, технічних ресурсів, транспортного та торгового обладнання тощо.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, зокрема з прямих матеріальних витрат.

Як передбачено підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зідно з п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки 07 листопада 2012 року № 4324/22-2/00187375 щодо нікчемності угод, укладених ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 282728 грн., завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 187528 грн., а також заниження податку на прибуток у сумі 200350,00 грн. є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0000452202 від 28.11.2012 року, № 0000442202 від 28.11.2012 року та № 0000432202 від 28.11.2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірності своїх рішень.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року № 0000452202, від 28.11.2012 року № 0000442202 та від 28.11.2012 року № 0000432202, а тому вважає за необхідне позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" задовольнити та скасувати такі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000452202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000442202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0000432202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 січня 2013 року.

Суддя О.Б. Ляшко