Постанова № 29563711, 06.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа № 5015/4345/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою б/н від 20.12.2012р. (вх. № 81 від 10.01.2013 р.) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (м. Стрий),

на рішення господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року

у справі № 5015/4345/12 (суддя Кидисюк Р.А.)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий», м. Стрий,

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, м. Стрий, Львівської області,

Про: зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути орендоване приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 112 кв.м., покладення судових витрат на відповідача.

За участю представників сторін:

Від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 12.10.2010р., яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 2283,

Від позивача: Чехрій О.М. - п/к за довіреністю Вих. № 16-03/12 від 16.03.12р.,

Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники сторін подали письмове клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 03.01.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/4345/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О. ( а. с. 127).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 23.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази знаходяться в матеріалах справи) (а.с. 129, 130).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/4345/11 замість судді Давид Л.Л. (відрядження) введено суддю Гриців В.М. ( а. с. 131).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року з підстав зазначених у розпорядженні, замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

Через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 23.01.2013р. ТзОВ «Дібровастрий» за вх. № 403 подано заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 134-138), у якій просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. (за клопотанням апелянта: СПД-ФО ОСОБА_2 від 23.01.13 р. вх. № 404 (а.с. 139) розгляд справи відкладено на 06.02.2013р., про що сторони у справі були належним чином повідомлені.

01.02.2013р. представник апелянта ОСОБА_3 (клопотання за вх. № 674 від 01.02.13р.) ознайомився з матеріалами даної справи (а.с. 147).

Рішенням господарського суду Львівської області 12.12.2012р. у справі № 5015/4345/12 позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути орендоване приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 112 кв.м. та стягнуто з відповідача на користь позивача 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду СПД - ФО ОСОБА_2 звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду від 12.12.2012 р. у справі № 5015/4345/12 скасувати та постановити ухвалу, котрою залишити позовну заяву без розгляду. Зокрема, покликається на відсутність у ОСОБА_7 правомочності діяти від імені товариства.

Представник скаржника прибув, надав у судовому засіданні пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача прибув, подав заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Львівської області 12.12.2012р. у справі № 5015/4345/12 постановив рішення, яким позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (82400, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) повернути орендоване приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 112 кв.м. та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (82400, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» (82400, Львівська область, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код юридичної особи 20771142) суму судового збору у розмірі 1073,00 грн. (а.с. 113-116).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду скаржник звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду від 12.12.2012 р. у справі № 5015/4345/12 скасувати та постановити ухвалу, котрою залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 122-123).

Апеляційна скарга вмотивована тим, що зазначене рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як господарський суд всупереч ст. 43 ГПК України не забезпечив повний, всебічний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки, 26.08.2010р. загальними зборами ТзОВ «Дібровастрий» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_7 з посади директора ТзОВ «Дібровастрий» та обрано директором цього товариства ОСОБА_2, 27.08.2010р. було створено комісію з передачі установчих документів від ОСОБА_7 до ОСОБА_2, про що складено відповідний передавальний акт.

Як стверджує апелянт, станом на 27.08.2010р. ОСОБА_7 не мав належних повноважень діяти від імені ТзОВ «Дібровастрий», в т.ч. 30.08.2010р. направляти від імені цього Товариства будь-які документи, свідченням цього вважає відсутність на заяві про припинення договору від 27.08.2010р. відтиску печатка Товариства, а також повідомлення направлене орендарям приміщень належних Товариству новопризначеним директором.

01.04.2011р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_7 поновлений на посаді директора ТзОВ «Дібровастрий». Зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012р. та на його виконання ВДВС Стрийського МРУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 25792316.

Однак, як зазначає апелянт, загальними зборами учасників товариства, які є вищим органом управління, жодних рішень щодо фактичного допущення ОСОБА_7 до виконання обов'язків не прийнято, установчих документів та печатки йому не передано.

16.03.2012р. ВДВС Стрийською МРУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавчі дії державного виконавця оскаржено і станом на даний час відсутні відомості щодо прийняття рішення за вказаною скаргою. Відтак вважає, зазначені обставини підставою для зупинення провадження у справі до розгляду справи № 108472/12 Львівським апеляційним адміністративним судом.

Апелянт посилається на те, що «повноваження ОСОБА_7, як директора ТзОВ «Дібровастрий» не ґрунтуються на законі, станом на сьогоднішній день у нього відсутні правомочності діяти від імені товариства», тому на його думку, посилання суду на витяги ЄДРЮОФОП де директором зазначено ОСОБА_7 є безпідставними.

Стверджує, що місцевим судом «надано неправильну оцінку витягу з Протоколу загальних зборів засновників ТзОВ «Дібровастрий» від 26.11.2012 року, який «жодним чином не є оскарженим чи скасованим, а відтак є дійсним», тому, на думку апелянта, мав бути взятий місцевий суд до уваги при постановленні судового рішення у справі № 5015/4345/12.

Представник апелянта/відповідача просить рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити ухвалу, котрою залишити позовну заяву без розгляду.

Колегією суду встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20771142, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: серії НОМЕР_2 виданий станом на 21.02.12р. (а.с. 26-28), серії НОМЕР_4 виданий станом на 31.10.2012р. (а.с. 66-67) та серії НОМЕР_3, виданий станом на 14.12.2012р. (а.с. 132-133).

Відповідач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа (Приватний підприємець) (СПД-ФО ОСОБА_2.), ідентифікаційний номер фізичної особи: НОМЕР_1, місце проживання підприємця: 82400, АДРЕСА_2, дата державної реєстрації ОСОБА_2 як СПД-ФО: 19.02.2010р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 (а.с. 29).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи, 01 березня 2010 року між позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» (Орендодавцем - за договором) та відповідачем: Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (Орендарем - за договором) було укладено Договір оренди № 2 (далі за текстом - Договір (а.с. 10-11).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором оренди, в нашому випадку, нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2. Договору) загальною площею 112 кв.м. (п.1.3. Договору).

Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності (п. 1.4. Договору), що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майно від 14.10.2009р. (а.с. 22), яке зареєстровано Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» - 14.10.2009р. за реєстраційним № 28537230, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 23).

Розділом 2 Договору сторони передбачили порядок передачі та повернення об'єкта оренди. Пунктом 2.1. Договору визначено порядок передачі об'єкта оренди від Орендодавця Орендарю, тобто на підставі акту прийому передачі, який є невід'ємною частиною Договору.

01.03.2010р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне строкове орендне користування частину приміщення загальною площею у розмірі 112 кв.м. (в т.ч. частину приміщення складу площею 42,4 кв.м. та частину приміщення торгового залу площею 69,6 кв.м.), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Актом здачі-приймання приміщення (а.с. 12).

Повернення об'єкта оренди визначено у п. 2.2. Договору.

Зазначений Договір укладений сторонами строком на шість місяців з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, у разі відсутності протягом одного місяця до закінчення строку дії цього Договору заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору, строк його дії вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

30.08.2010 року позивач направив відповідачу заяву від 27.08.2010 року за Вих. № 2708-10/3 про припинення дії Договору оренди № 2 (а.с. 13), яку відповідач отримав, під розписку, 31.08.2010р. (а.с. 14). Цією ж датою позивач направив телеграму про припинення дії Договору оренди № 2 (а.с. 16), яка була вручена відповідачу 30.08.2010р. (а.с. 17).

Як зазначено у п. 2.2. Договору, повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється протягом двох днів з моменту припинення дії цього Договору та оформлюється актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору. В акті здачі-приймання зазначається технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендодавцю.

Однак, як встановлено місцевим судом, відповідач відповідно до умов Договору (п. 2.2.) не передав (не повернув) позивачу орендоване ним майно, тому 22.03.2012 року позивачем відповідачу було направлено Вимогу за Вих. № 19-03/12/2 від 19.03.2012 року про звільнення об'єкта оренди до 25.04.2012 року та передачу його орендодавцю, шляхом оформлення акту здачі-приймання майна (а.с. 18). 18.08.2012 року, позивачем, повторно, направлено відповідачу вимогу-досудове попередження Вих. №17-08/12/2 від 17.08.2012 року про звільнення об'єкта оренди в строк до 20.09.2012 року (а.с. 20).

Як встановлено місцевим судом, підтверджується матеріалами даної справи, не заперечується представниками сторін, на день подання позовної заяви (16.10.12р. (а.с. 5-8), так і станом на час розгляду справи господарським судом, відповідач орендоване майно позивачу не передав (не повернув).

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, орендні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору оренди № 2 від 01.03.2010 року та тривали по 31.08.2010 р. (п. 6.1 Договору).

Умовами цього Договору (п. 6.2) сторони визначили умову за якої наступає пролонгація (продовження) дії цього Договору. Диспозиція п. 6.2 Договору за своїм змістом подібна до приписів, визначених у ч. 4 ст. 284 ГК України. Тобто, сутнісною характеристикою цієї норми, яка впливає на продовження орендних правовідносин є неповідомлення жодною стороною іншої сторони про бажання припинення чи зміни договірних правовідносин.

За обставинами, що розглядаються, вбачається, що орендодавець виявив намір припинити орендні правовідносини, про що повідомив орендаря заявою про припинення договору (а.с. 13) та, неодноразово, звертався з вимогами про припинення договірних відносин (листи від 19.12.2012 р. та від 17.08.2012 р.).

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач заперечуючи проти позову, посилається на неповноважність особи, яка підписувала заяву про припинення договору, лист-повідомлення про припинення договірних відносин (ОСОБА_7). Вказане мотивує прийнятим рішенням загальних зборів ТзОВ «Дібровастрий», затверджене протоколом № 7 від 26.08.2010 р., яким звільнено ОСОБА_7 з посади директора ТзОВ «Дібровастрий», і «станом на сьогоднішній день» ОСОБА_7 не поновлений на посаді, загальними зборами учасників товариства він не допущений до виконання службових обов'язків директора ТзОВ «Дібровастрий».

Однак, посилання апелянта на протокол № 7 загальних зборів засновників ТзОВ «Дібровастрий» від 26.08.2010р. (а.с. 53) є безпідставним, оскільки, вказаний протокол визнано недійсним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р. (абзац другий резолютивної частини судового рішення) та поновлено ОСОБА_7 на посаді директора ТзОВ «Дібровастрий» (абзац третій резолютивної частини цього рішення) (а.с. 73-75). Зазначене судове рішення набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012р. (а.с. 76 -77).

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята ст. 124 Конституції України).

Отже, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, в силу Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Матеріалами справи не встановлено, апелянтом не надано доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, наказу та/або розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з посади директора Товариства. Твердження скаржника/відповідача в цій частині спростовуються також Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: серії НОМЕР_2 виданий станом на 21.02.12р. (а.с. 26-28), серії НОМЕР_4, виданий станом на 31.10.2012р. (а.с. 66-67), серії НОМЕР_3, виданий станом на 14.12.2012р. (а.с. 132-133), відомостями про заробітну плату (а.с. 78, 79, 80).

З огляду на наведене, посилання апелянта на те, що загальними зборами засновників ТзОВ «Дібровастрий» «на сьогоднішній день жодних рішень щодо фактичного поновлення ОСОБА_7 на посаді директора» цього Товариства, а також рішення загальних зборів про фактичне допущення до виконання ним службових обов'язків, в т.ч. посилання апелянта в апеляційній скарзі на протокол загальних зборів засновників товариства від 26.11.2012 р. до уваги не приймаються, оскільки загальним зборам учасників ТзОВ «Дібровастрий» не делеговано повноважень функцій судів, не зважаючи на те, що вони є вищим органом управління товариством, а невиконання ТзОВ «Дібровастрий» рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, суперечить приписам Конституції України.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно не зупиняв провадження у даній справі до розгляду справи № 108472/12, оскільки, по-перше, відповідач до суду першої інстанції з заявою (клопотанням) про зупинення провадження у справі - не звертався, по-друге, справа № 108472/12 щодо оскарження дій державного виконавця з підстав виконання ним рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, не є підставою для зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зазначеної правової позиції дотримується і Пленум Вищого господарського суду України (п. 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Колегія суддів дослідивши обставини справи, на які посилається апелянт, прийшов до висновку, що матеріали справи № 108472/12 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції, старшого державного виконавця служби ВДВС Стрийського МРУЮ Удалєєвої О.Б. про визнання дій неправомірними не містять належних доказів про те, що в провадженні даної справи № 5015/4345/12 неможливо дослідити докази (виникнення, припинення та наслідки припинення орендованих відносин), які становлять зазначений у даній справі предмет доказування, а тому у місцевого господарського суду були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 26-28, а.с. 66-67, а.с. 132-133) директором ТзОВ «Дібровастрий» є ОСОБА_7

Апелянт стверджує, що місцевий суд безпідставно послався на витяги з ЄДРЮОФОП ( а.с. 123, рядки 11-16 апеляційної скарги зверху) і не застосував до вказаних правовідносин ч. 5 ст. 89 ЦК України.

Однак такі твердження скаржника є необґрунтованими, виходячи з такого.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб'єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 ГК України визначено порядок утворення суб'єкта господарювання, аналогічна ст. 87 ЦК України, вимоги до установчих документів, визначено у ст. 57 ГК України (ст. 88 ЦК України), а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 ГК України, лише з моменту державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб визначено у ст. 89 ЦК України. Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Відповідно до ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Статтею 91 ЦК України передбачено виникнення цивільної правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає її дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до ч. 2 ст. 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції чинній на час виникнення спору, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вносяться відомості про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичною особою, уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особах, які мають право здійснювати дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори.

Зміна керівника (директора) товариства підлягає обов'язковій державній реєстрації у встановленому законом порядку та спосіб.

Колегією суду встановлено, що станом на час розгляду справи згідно Витягів з ЄДРЮО-ФОП (а.с. 26-28, а.с. 66-67, а.с. 132-133), які досліджувалися у судовому засіданні, директором Товариства є ОСОБА_7, а не ОСОБА_2, як стверджує апелянт/відповідач.

Передавальний акт від 27.08.2010р. (а.с. 55) не спростовує фактичних обставин справи встановлених місцевим господарським судом.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на час вирішення спору), передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п'ятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 цього Закону, відтак внесення до Єдиного державного реєстру запису про зміну керівника підприємства, і є фактичною датою проведення таких змін юридичною особою.

Слід зазначити, що про зміну керівника товариства, на підставі виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про такі зміни, повідомляються: територіальне управління статистики, про що зазначений орган видає довідку з ЄДРПОУ та податковий орган, про що ДПІ видає довідку за формою 4-ОПП. Таких доказів скаржник ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подав (не представив), в матеріалах справи докази - відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, поданими відповідно до статті 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на час вирішення спору) та ч. 5 статті 89 ЦК України, якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру (відомості про органи управління та обмеження їхньої компетенції підлягають державній реєстрації згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») не були до нього внесені, не можуть бути використані в спорі із третьою особою, а достовірними вважаються відомості, що внесені до державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач, на підтвердження продовжених орендних правовідносин, надав копії квитанції про оплату орендних платежів впродовж 2011-2012 років (а.с. 99-109). Оцінюючи такі документи, суд дійшов правильного висновку, що такі докази свідчать про факт оплати користування приміщенням. Водночас, дані обставини не спростовують рішення (намір) орендодавця щодо припинення орендних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заперечуючи проти позову відповідач надав рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2012 року у справі № 5015/1196/12 (набрало законної сили) (а.с. 37-40, а.с. 41-46, а.с. 47) про визнання частково недійсним рішення загальний зборів ТОВ "Дібровастрий" від 12.05.2009р., яке оформлено протоколом № 1 від 12.05.2009р., оскільки вказане рішення стосується розподілу часток статутного капіталу між учасниками Товариства. Відтак дане рішення не спростовує та/або не підтверджує обставини, що є предметом розгляду у даній справі.

Є необґрунтованим твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом не надано жодної правової оцінки витягу з протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Дібровастрий» від 26.11.2012 року (а.с. 110).

Як вбачається з мотивувальної частини судового рішення, місцевим господарським судом надано оцінку зазначеному витягу (рядки 51-52 зверху на а.с. 115 мотивувальної частини рішення та рядки 1-3 зверху на а.с. 116 мотивувальної частини рішення) і відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, місцевий господарський суд зазначив, що «Даючи оцінку наданому відповідачем доказу (витяг з протоколу зборів засновників від 26.11.2012 р. про визнання дій засновника ТОВ "Дібровастрий" ОСОБА_7 про звернення до суду такими, що здійснені без належних підстав), суд виходить з того, що в повноваження ОСОБА_7 як засновника не входять обов'язки, які є предметом розгляду цієї справи».

Інші твердження та висновки апелянта, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегією суду до уваги не приймаються, оскільки вони недоведені належними та допустимими доказами, які б спростовували факти встановлені місцевим судом у рішенні, яке є предметом оскарження.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2012р. у справі № 5015/4345/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2012 року у справі № 5015/4345/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.