Постанова № 2956289, 22.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-1438/08                                                                                                                                головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-36                                                                                                                              інстанції – Азізбекян Т.А.  

                        (справа №24/3/07-АП)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

22 жовтня  2008 року                                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

прокурора -

представника позивача -

представника відповідача -Туркіної Л.П., Кожан М.П.

Гулая О.Г.

 

Цяцька О.В., посвідчення №181 від 22.09.2006р.

Безух А.Н., довіреність від 01.02.2008р.

Козик А.І., довіреність №16442 від 26.06.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області

на постанову Господарського суду Запорізької  області

від 03.07.2007 року у справі №24/3/07-АП

за  позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський елеватор», м. Мелітополь, Запорізька обл.

до:

за участю Прокуратури Запорізької області

про:

Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька обл.

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

07.12.2006р. Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський елеватор» (далі ВАТ «Мелітопольський елеватор») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі Мелітопольська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позовна заява, з урахуванням уточнень до позову, була мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення №0001782302/0 від 04.07.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 156106,49 грн., було прийнято Мелітопольською ОДПІ за висновками акту перевірки від 21.06.2006р., які в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать діючому податковому законодавству та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємства, а тому ВАТ «Мелітопольський елеватор» просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001782302/0 від 04.07.2006р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 104070,99 грн. та штрафних санкцій в сумі 52035,50 грн.

Як вбачається з повідомлення №05/1-1627-07 від 26.01.2007р., у зв’язку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі Мелітопольської ОДПІ, у дану справу вступив прокурор /а.с. 131, т. 1/.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007р. у справі №24/3/07-АП позовні вимоги позивача задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001782302/0 від 04.07.2006р. про визначення ВАТ «Мелітопольський елеватор» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 191140,58 грн., у тому числі за основним платежем – 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції – 63713,53 грн. /а.с. 24-27, т. 3/.

                Відповідач – ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

                Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 03.07.2007р. у справі №24/3/07-АП скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні  позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 03.07.2007р. залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 03.07.2007р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 03.07.2007р. у даній справі скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

                Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримав доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 03.07.2007р. – без змін.

Заслухавши у судовому засіданні прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши  доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем – Мелітопольською ОДПІ – проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Мелітопольський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.

За результатам перевірки відповідачем складено акт №494/23/00951652 від 21.06.2006р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення п. 4.2, пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р., п. 15 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999р.:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2005р. у загальному розмірі 127427,05 грн.;

- завищено від’ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2005р. на суму 1,00 грн., за листопад 2005р. на суму 555,00 грн.

Крім цього, перевіркою було встановлено неправомірне користування позивачем пільгою по податку на додану вартість за 2005р. на загальну суму 67212,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001782302/0 від 04.07.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 191140,58 грн., у тому числі основний платіж – 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції – 63713,53 грн. /а.с. 5, т. 1/.

Прийняте відповідачем рішення було оскаржене позивачем в частині суми донарахування податку на додану вартість – 104070,99 грн. та 52035,50 грн. – штрафних санкцій у порядку адміністративного оскарження та за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ №0001782302/0 від 04.07.2006р. залишене без змін, скарги – без задоволення.

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємство позивача не є сільськогосподарським, оскільки його виручка від реалізації вирощеної та переробленої сільськогосподарської продукції не становить 50 % загальної суми виручки, необґрунтовано користувалось пільгами по сплаті податку на додану вартість, що встановлені п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим ВАТ «Мелітопольський елеватор» було занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за 2005р. на 254238,00 грн. та занижено податковий кредит з податку на додану вартість за 2005р. на 187026,00 грн., відповідно, занижено суму податку на додану вартість до сплати в бюджет 2005р. на суму 67212,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»:

сільськогосподарський товаровиробник – фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (пункт 10); сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) – юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки (пункт 11).

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Пунктом 11.29 вказаної статті до 1 січня 2004 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Як вбачається з листа Мелітопольської ОДПІ №10623/153-110 від 05.05.2005р., ВАТ «Мелітопольський елеватор» має питому вагу доходу від реалізації  сільськогосподарської продукції власного виробництва 59% /а.с. 39, т. 2/, такий же показник - 59% - відображується відповідачем і в аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства, що міститься у додатку №2 до акту перевірки /а.с. 137, т. 1/.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що ВАТ «Мелітопольський елеватор», основними видами діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у  рослинництві тощо, безперечно, є  сільськогосподарським товаровиробником та відповідно до встановлених законодавством підстав ним правомірно було застосовано спеціальний режим обкладення податком на додану вартість: у 2005р. податковий облік підприємства здійснювався з використанням трьох податкових декларацій – окремі по рослинництву та тваринництву та основна, визначені окремими деклараціями суми податку на додану вартість не сплачувались до бюджету, а залишались на спецрахунку для використання на власні виробничі потреби.

Таким чином, висновок відповідача щодо заниження підприємством податкових зобов’язань та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість за 2005р.  у зв’язку з порушенням позивачем приписів податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет на 67212,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, у зв’язку з тим, що станом на 31.12.2004р. позивачем було включено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість 155500,00 грн. по передплатам, отриманим від ПП «Цареводарівка», за 2005р. позивачем відкориговано на зменшення податок на додану вартість в сумі 192358,94 грн., у тому числі:

- зменшено коригуванням податкових зобов’язань по податковій накладній ВАТ «Мелітопольський елеватор» №561 від 26.10.2004р. при перерахуванні грошових коштів з розрахункового рахунку та через касу підприємства на суму 173609,91 грн.;

- надано послуг у перевіряємому періоді в рахунок передплати, отриманої у 2004р., на суму 18749,03 грн.,

в результаті чого Мелітопольською ОДПІ було зроблено висновок щодо необґрунтованого зменшення позивачем суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 36858,94 грн., що перевищує суму отриманої у 2004р. передплати від ПП «Цареводарівка» та включено до податкового обліку станом на 31.12.2004р.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 вказаної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит, в даному випадку, вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 4.5.3 «а» п. 4.5 ст. 4 Закону України «Закону України «Про податок на додану вартість» зменшення суми податкових зобов'язань платника податку – постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість по передплатам, отриманим від ПП «Цареводарівка», були включені в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004р. по першій події, розрахунки по операціях позивача з ПП «Цареводарівка» проведені, послуги надані, що підтверджується документально, і податкові зобов’язання були скориговані по фактичному поверненню суми передплати у листопаді та грудні 2005р., а також те, що заперечення і виключення сум з податкового обліку по прийнятим відповідачем податковим деклараціям за 2004р. відсутні, дії ВАТ «Мелітопольський елеватор» по коригуванню зобов’язань з податку на додану вартість відповідають вимогам чинного законодавства, а тому донарахування податковим органом 36858,04 грн. податкових зобов’язань з податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 КАС України встановлений перелік підстав для скасування судового рішення й ухвалення нового рішення. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 цієї статті підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, але зроблені судом першої інстанції висновки стосовно визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001782302/0 від 04.07.2006р. про визначення ВАТ «Мелітопольський елеватор» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 191140,58 грн., у тому числі за основним платежем – 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції – 63713,53 грн., не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, судом не було враховано уточнення позивачем позовних вимог /а.с. 133, т. 1/, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача на постанову суду від 03.07.2007р. у даній справі підлягає частковому задоволенню, а тому постанову суду від 03.07.2007р.  у даній справі необхідно скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, та враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ №0001782302/0 від 04.07.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 156106,49 грн., у тому числі основний платіж – 104070,99 грн., штрафні (фінансові) санкції – 52035,50 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

                Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області – задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007р. у справі №24/3/07-АП – скасувати.

Позов задовольнити.

               

                Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області від 04.07.2006р. №0001782302/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 156106,49 грн., у тому числі основний платіж – 104070,99 грн., штрафні (фінансові) санкції – 52035,50 грн.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л. П. Туркіна

                                                                                                                             М. П. Кожан