Ухвала суду № 2956238, 28.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-1550/08                                                    Головуючий у І інстанції: Євсіков О.О.

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«28» жовтня 2008 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Бєлової Л.В. та Романчук О.М.,                                   

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська  на постанову господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровськ №0000542200/0 від 31.10.2006р., № 0000542200/1 від 24.11.2006р.та№0000542200/2 від 19.01.2006р. (в якому помилково замість року винесення рішення «2007» вказано «2006»). Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн. (т.4 а.с.44-50).

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська  (далі – «ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його вимог  (т.4 а.с.55-58).

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як  свідчать матеріали справи, з 04 вересня 2006 року по 12 жовтня 2006 року службовими особами ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено виїзну планову перевірку Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «Страхова Група «ТАС» (далі – «Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ «СГ «ТАС») на предмет дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №1833\220\25000917 ДСК від 19.10.2006р. (т.1 а.с.39-62).

В акті зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Дніпропетровською регіональною дирекцією ЗАТ «СГ «ТАС» зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 864100грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ «СГ «ТАС» у перестрахування.

На підставі акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження  відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000542200/0 від 31.10.2006р., №0000542200\1 від 24.11.2006р. та №0000542200\2 від 19.01.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 47.627,66 грн., з яких: 31.767,15 грн. - основний платіж, а 15.860,51 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження  до ДПА у Дніпропетровській області відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000542200\2 від 19.01.2006. В цьому рішенні, як вбачається з пояснень представників сторін і матеріалів справи, помилково замість року винесення рішення «2007» вказано «2006».

24 лютого 2007 року  ДПА України направила Дніпропетровській регіональній дирекції ЗАТ «СГ «ТАС», ДПА у Дніпропетровській області та ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська лист про розгляд скарги за № 1789/6/25-0115, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0000542200\2 від 19.01.2006 «вважається відкликаним» у зв'язку з тим, що платником порушено десятиденний термін для подання скарги на податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006р. №0000542200/0 до ДПА у Дніпропетровській області і процедура оскарження закінчилась днем отримання позивачем рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень визначений п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлені в ньому правила не передбачають такої підстави відкликання податкового повідомлення (яке було прийняте і оформлене у встановлений законом та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим Наказом ДПА України від № 253, спосіб та направлене платнику податків) як пропущення платником податків строків подання скарги в процедурі адміністративного оскарження.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за вказаних обставин господарський суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000542200\2 від 19.01.2006р. (в якому помилково замість року винесення рішення «2007» вказано «2006») є відкликаним, а отже не може бути предметом спору.

З наявних в матеріалах справи доказів та з наданих сторонами пояснень, керуючись нормами чинного законодавства, судом встановленні наступні обставини.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків - резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – «сума валових внесків»), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998р., встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС», перерахована головному офісу ЗАТ «СГ «ТАС» останньою у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ «СГ «ТАС» здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.1994р. №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.1994р. за  №100\309, передбачено, що  страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому Дирекція страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Знаведеного випливає, що згідно з чинним законодавством України відокремлені підрозділи ЗАТ «СГ «ТАС» не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін «Страховик» у розумінні чинного законодавства.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ «СГ «ТАС» згідно з розпорядженнями перерахувала на рахунок ЗАТ «СГ «ТАС» кошти в розмірі 1250225,38грн. суми страхових премій, перерахованих ЗАТ «СГ «ТАС» перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ «СГ «ТАС» в особі Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС». Такий порядок перерахування коштів встановлений в ЗАТ «СГ «ТАС» згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ЗАТ «СГ «ТАС», затвердженим Головою правління ЗАТ «СГ «ТАС» 26.03.2003р.

В податковому обліку Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС» як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за неї ЗАТ «СГ «ТАС» згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. В свою чергу позивач не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не ЗАТ «СГ «ТАС» (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом.

Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС»  в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС» та за рахунок її коштів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірне зменшення Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС»  валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС», в податковому обліку головного офісу ЗАТ «СГ «ТАС» згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відображались. Одночасно Дніпропетровської регіональної дирекції ЗАТ «СГ «ТАС», перераховуючи позивачу суми страхових премій, які раніше останнім передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ «СГ «ТАС» отримує доходи із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2 цього Закону, то такі доходи оподатковуються за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про страхування» страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі «норматив витрат на ведення справ» є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України «Про страхування» встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України «Про страхування» згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином , всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5 та відповідно п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Це також відповідає пункту 2 «Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування» Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003р. № 146, в якому до коду рядків «показники» не включенийдоход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Додатку № 5 до акта перевірки № 1833/220/25000917/ДСК, відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін. 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року, – без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу -   з дня складення постанови в повному обсязі.

         Головуючий-суддя:                                                                                        Усенко В.Г.,

        судді:                                                                                                                      Бєлова Л.В.,

                                                                                                             Романчук О.М.