Постанова № 2956229, 07.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

  Справа: №22-а-978/08                                                       Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

                                                                                                        Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2008 року                                                                                                       м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                                Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                                      Коваля М.П. та Маслія В.І.,

при секретарі:                                                                          Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000402302/0 від 22.01.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 809439 грн..

Постановою Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 року позов було задоволено повністю.

           Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на її необґрунтованість, незаконність та необ’єктивність оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

            Як вбачається з матеріалів справи, з 04.12.2006 року по 29.12.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Міжнародний консорціум з управлінням та розвитку газотранспортної системи України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005року по 30.09.2006 року, за результатами якої було складено Акт №23/23-02/32349152 від 15.01.2007 року.

            В акті перевірки зазначено, що позивач протягом періоду, охопленого перевіркою здійснював операції з розміщення грошових коштів за договорами депозиту.

які відповідно до вимог пп. 3.2.5 п.3.2 ст. З Закону «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

             За висновками акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000402302/0 від 22.01.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 809 439 грн.

             Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач обґрунтовано не виключив зі складу податкового кредиту суму податку на додану вартість відповідно до обсягів операцій, що є об'єктом оподаткування (отримання відсотків по депозитним вкладам), що в свою чергу виключає факт порушення пп.7.4.2, 7.4.3 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через наступне.

                У перевіряючому періоді (січень 2005 року - вересень 2006 року) ТОВ "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" на підставі договорів про розміщення тимчасово вільних грошових коштів отримувалися доходи у вигляді процентів від здійснення операцій з розміщення грошових коштів за договорами депозиту, які згідно з пунктом 3.2.5 статті 3 Закону №168 не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

               Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду в зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

               Позивач у березні 2005 року, травні 2005 року та квітні 2006 року отримав дохід як від оподатковуваних, так і від здійснення операцій, що не є об'єктом оподаткування (дохід від здійснення депозитних операцій).

                Виходячи з положень п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єкт оподаткування згідно із статтями 3 та статтями 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

              Уразі коли товари, роботи, послуги, виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (п. 7.4.3. статті 7).

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підпиємств», не включаються до складу валових витрат витрати на: …

         - плату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.                   

         Проаналізувавши обставини справи, судова колегія приймає доводи апеляційної скарги як обгрунтовані та приходить до висновку щодо її задоволення.

         Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.         

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та необхідність скасування постанови Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 року з постановленням нової, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –  задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: