Ухвала суду № 2956205, 14.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-7699/08 р.                        Головуючий у першій інстанції: ХрипунО.О.

                                                                                                          Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х  В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

       14 жовтня 2008 року                                                                                              м. Київ           

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                        Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                              Коваля М.П., Маслія В.І.

при секретарі:                                                                  Бадріашвілі К.С.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 04.09.2007 року по справі за позовом Дочірнього підприємства «На здоров’я-Київ» фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДП  «На здоров’я-Київ» фірми «Люстдорф» у формі ТОВ звернулися до Господарського суду міста Києва з адмінпозовом  до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02.04.2007 року  №0003182305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 275303,40 грн.

          Постановою Господарського суду м. Києва від 04.09.2007 року позов задоволено у повному обсязі.

         Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі..

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень          (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 02.04.2007 винесене рішення №0003182305, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 275303,40 грн.

Спірне рішення прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 20.03.2007 року №146/1-23-08-31512675 «Про результати виїзної планової перевірки ДП «На здоров'я - Київ» Фірми «Люстдорф» у формі ТОВ  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 року.

Пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон) визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

            За порушення вимог Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції (ст. 17 Закону).

Розмір таких фінансових санкцій у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону становить п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (наданих послуг).

Наказом № 114 П від 01.10.2003 року «Про компенсацію працівниками вартості особистих розмов по службовим телефонам» на ДП «На здоров'я - Київ» фірми «Люстдорф» у формі ТОВ встановлений порядок, згідно якого у разі використання працівниками службових телефонів, в тому числи і мобільних, для ведення особистих розмов, не пов'язаних з господарською діяльністю, працівники повинні добровільно компенсувати витрати на підставі відомостей з переліком працівників та із зазначенням розміру компенсації.

Суми готівкових надходжень до каси підприємства за прибутковими ордерами, перелік яких наведений у акті перевірки, є коштами, внесеними працівниками Дочірнього підприємства «На здоров'я - Київ» фірми «Люстдорф» у формі ТОВ, до каси у вигляді добровільної компенсації (відшкодування збитків) вартості телефонних особистих розмов, не пов'язаних з господарською діяльністю по службовим телефонам. Дана обставина не заперечується відповідачем.

Послуги мобільного зв'язку позивач, як користувач послуг мобільного зв'язку, отримує від оператора мобільного зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на підставі Угоди №443438 від 24.11.2003 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку.

Колегія суддів приходить до висновку, що  працівники ДП «На здоров'я-Київ» не були замовниками та /або покупцями, споживачами послуг зв'язку у ДП «На здоров'я-Київ» і, відповідно, не оплачували такі послуги, а лише компенсували вартість особистих розмов за службовими телефонами шляхом внесенням коштів в касу підприємства по ордеру.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), (в даному випадку - оператор зв'язку), надає послуги замовнику, в даному випадку - позивачу, який споживав та оплачував ці послуги.

Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Тобто, особа, будучи виконавцем, зобов'язана надати послугу особисто, не покладаючи цього обов'язку на іншого суб'єкта правовідносин.

Згідно п. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України допускаються встановлення у договорі випадків, коли виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, проте відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору є сам виконавець.

В Угоді № 443438 від 24.11.2003 про надання послуг між оператором зв'язку та ДП "На здоров'я-Київ" не встановлені такі випадки, та не покладено обов'язок надавати послуги зв'язку будь-якими іншими особами. В акті перевірки відповідач зазначив, що надані послуги не є продуктом діяльності підприємства, чим підтвердив, що послуги зв'язку підприємством не надавались, оскільки вони надавалися оператором зв'язку.

Відповідно до ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження є позареалізаційними надходженням и.

Як встановлено п. 2.6 вказаного Положення вся готівка, що надходить до каси має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції  і   який призначений для реєстрації розрахунковихоперацій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону).

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що готівкові надходження до каси позивача від фізичних осіб                           - працівників підприємства у якості добровільної компенсації (відшкодування збитків) вартості телефонних особистих розмов, не пов'язаних з господарською діяльністю по службовим телефонам, не можуть розглядатись як розрахункові операції в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За своїм змістом такі операції є позареалізаційними надходженнями, при здійсненні яких застосування реєстратора розрахункових операцій Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено, а тому позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у спосіб, визначений законом.

Отже, судова колегія приходить до висновку про правомірність позиції позивача, що кошти, внесені до каси підприємства його працівниками у вигляді компенсації вартості телефонних розмов, є позареалізаційними надходженнями, і тому ці грошові кошти правомірно не проводились позивачем через реєстратор розрахункових операцій.

Колегія суддів знаходить, що при вирішенні даного спору Господарським судом             м. Києва було правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права та вірно вирішено заявлений спір.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про неправомірність рішень податкової інспекції та правильно застосував при цьому норми чинного законодавства, задовольнивши позов у повному обсязі.

Отже, судова колегія не вбачає  в діях позивача будь-яких порушень, а тому не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень  не довела правомірність прийнятих нею рішень,  а отже вони  підлягають скасуванню.                   

   Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва– відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 04.09.2007 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: