Ухвала суду № 29560964, 21.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/596/13 Головуючий 1 інст.: Грищенко І.О.

Справа № 2/2011/3014/2012 Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Піддубного Р.М.,

суддів: Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 ОСОБА_3, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, арбітражний керуючий ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (ПАТ «Райффайзен банк Аваль») звернулося до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 04 червня 2008 року між ним та ОСОБА_5. було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 324 000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму в строк до 04 червня 2023 року відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних. Того ж дня, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_5 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, між сторонами було укладено договір № 07-01-100/1-08, за яким ОСОБА_5. передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Постановою Господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року ОСОБА_5 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, накладені на його майно та інші обмеження щодо розпорядження ним та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_6., який 28 листопада 2011 року в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», здійснив відчуження вищевказаної квартири за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року постанову Господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року було скасовано, провадження у справі припинено. Посилаючись на те, що ліквідатор боржника ОСОБА_2 не мав достатніх для укладення договору купівлі-продажу повноважень, у порушення вимог Закону України «Про іпотеку» продаж предмета іпотеки було здійснено без згоди іпотекодержателя - ПАТ «Райффайзен банк Аваль», внаслідок чого правочин суперечить вимогам вказаного закону, позивач просив визнати укладений 28 листопада 2011 року між ліквідатором боржника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстр. № 1152 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, зобов'язати ОСОБА_6. та ОСОБА_3 повернути іншій стороні все, що вони одержали на виконання вказаного договору купівлі-продажу.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження спірного нерухомого майна, іпотекодержателем якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було здійснено не безпосередньо іпотекодавцем, а ліквідатором боржника ОСОБА_5 - арбітражним керуючим Ніколенко М.О. в процесі проведення ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому згоди іпотекодержателя таке відчуження не потребувало, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 04 червня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 324 000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму в строк до 04 червня 2023 року відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних. Того ж дня, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_5 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, між сторонами було укладено договір № 07-01-100/1-08, за яким ОСОБА_5. передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Постановою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року ОСОБА_5 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» N 2343-XII (Закон N 2343-XII) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

На виконання зазначених положень Закону N 2343-XII постановою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року було скасовано арешти, накладені на майно боржника ОСОБА_5, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

На підставі рішення господарського суду, відповідно до ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 28 листопада 2011 року відбувся аукціон із реалізації спірного нерухомого майна, переможцем якого став ОСОБА_3, з яким того ж дня було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 договір купівлі-продажу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року постанову Господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року було скасовано, провадження у справі припинено.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «про іпотеку» іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 12 вказаного закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, а саме - пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також тому, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Позовних вимог про дострокове виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не заявлено.

Отже встановивши, що спірне нерухоме майно було відчужено за договором купівлі-продажу не безпосередньо іпотекодавцем ОСОБА_5, а ліквідатором банкрута ОСОБА_5 - арбітражним керуючим ОСОБА_6 в порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року та в порядку ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначене судове рішення на час продажу майна набрало законної сили та не було скасоване, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність згоди іпотекодержателя на таке відчуження не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга ПАТ «ВТБ Банк» підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді