Ухвала суду № 29559793, 11.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9968/12/0170/31

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 24.10.12 по справі № 2а-9968/12/0170/31

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ОКБ Сухого" в особі філії Відкритого акціонерного товариства "ОКБ Сухого" База відпочинку "Кулон" (вул. Промениста, буд.14, с. Рибаче, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98522)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.12 задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "ОКБ Сухого" в особі філії Відкритого акціонерного товариства "ОКБ Сухого" База відпочинку "Кулон" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0000132200 від 28.08.2012р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0000142200 від 28.08.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства ОКБ Сухого»(125284, РФ, м. Москва, вул. Полікарпова, 23а) в особі Філії Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» (98522, м. Алушта, с. Рибаче, вул. Промениста, 14) 2146,00 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

11.02.2013 року від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якої, позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.12 без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. На думку відповідача договори які укладені між позивачем та ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», ПП «Стар-Гоу», ПП «Аланар» підписані збоку постачальника не встановленою особою (особами), документи на поставку товарів, робіт, послуг та інші підписані з боку постачальника не встановленою особою (особами). Отже, надані до перевірки договори, рахунки, накладні, податкові накладні, видані від імені вказаних підприємств, не можуть бути доказом фактичного здійснення операцій поставки товарів.

Відкрите акціонерне товариство "ОКБ Сухого" в особі Філії ВАТ "ОКБ Сухого" - База відпочинку "Кулон" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0000132200 від 28.08.2012р., яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 155 293 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 26769,75 грн. та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0000142200 від 28.08.2012р., яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122008 грн. основного платежу та штрафні санкції у розмірі 24885,75 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З 16.07.2012р. по 10.08.2012р. посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка Філії Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» «База відпочинку Кулон», код за ЄДРПОУ 22228962, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений акт від 17.08.2012р. №386/22/22228962 (а.с. 21-41).

В ході перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст.ст 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених Філією Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» «База відпочинку Кулон» з контрагентами ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», ПП «Стар-Гоу», ПП «Аланар», та порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - включення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, не підтверджених відповідними первинним документами.

Внаслідок цього податковим органом був зроблений висновок про заниження позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток на 637 945 грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 975 грн.; заниження податку на прибуток на 155 293 грн..

Також відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст.ст 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених Філією Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» «База відпочинку Кулон» з контрагентами ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», ПП «Стар-Гоу», ПП «Аланар», та порушення п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 122 008 грн.

За результатом проведеної перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0000132200 від 28.08.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 155 293 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26 769,75 грн. (а.с.28); №0000142200 від 28.08.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122 008 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 885,75 грн. (а.с.30)

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що на підставі Постанови від 02.04.2012р. слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України підполковника податкової міліції Мазуркевича В. А., ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС провела ряд перевірок, зокрема, ПП «Кримторг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Візит Торг».

В рамках кримінальної справи №69-0146 порушеної відносно директора ТОВ «Союз КДС», в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Кримторг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Візит Торг».

Згідно акта перевірки, використовуючи реквізити та банківські рахунку зазначених підприємств, група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавалися замовникам послуг з конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат податку на прибуток підприємства для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

В ході перевірки позивача, органом державної податкової служби здійснений аналіз звітності ПП «Кримторг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Візит Торг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар» та встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, відповідно до акта перевірки позивача, відповідач фактично встановив, що згідно податкової звітності у ПП «Кримторг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Візит Торг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності тощо (а.с. 40-41, т. 1).

З наведеного відповідач дійшов висновку, що ПП «Кримторг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Візит Торг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про ненабуття вказаними підприємствами цивільної право- та дієздатності, фінансово-господарські відносини між ними та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки у таких правочинів відсутні ознаки, встановлені ст. 42 Господарського кодексу України щодо самостійності, ініціативності, систематичності, наявності ризику господарської діяльності тощо та мети - у вигляді отримання економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

На підставі вищезазначеного, відповідачем зроблений висновок, що договори, укладені ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», ПП «Візит Торг» з позивачем у справі, підписані з боку постачальників невстановленою особою, як і документи на поставку товарів та інші підписані з боку постачальника документи.

Перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. встановлено його завищення на 122 008 грн. (а.с. 48, т. 1).

За даними реєстру податкових накладних за травень 2010р. позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ із завищенням на загальну суму 2287 грн..

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту внаслідок неправомірного включення сум ПДВ: за червень 2010р. на 21 080 грн.; за липень 2010 грн., на 23 220 грн.; за серпень 2010р. на 22 770 грн. ; за вересень 2010р. на 11279 грн. ; за червень 2011р. на 22 469 грн.; за липень 2011р. на 12023 грн. ; за серпень 2011р. на 6 880 грн..

Стосовно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, на підставі яких позивачу донараховані податкові зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.

Підставою для обчислення та сплати податкових зобов'язань платників податків є господарські угоди та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідні платіжні документи, якими підтверджується факт придбання, отримання та проведення розрахунків за товари (роботи або послуги) суб'єктом господарювання.

Між Базою відпочинку «Кулон» (Покупець) та ПП «СТАР-ГОУ» (Продавець або Постачальник) укладено договір №113 від 05 травня 2011р. На виконання договору впродовж строку його дії ПП «СТАР-ГОУ» поставлено на адресу позивача споживчі товари та продукти харчування на загальну суму 108338,35 грн. із ПДВ. Факт постачання товарів підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Всього на загальну суму 108338,35 грн. із ПДВ.

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника відповідно до банківських виписок за червень 2011 року всього на загальну суму 108338,35 грн. із ПДВ.

Між Базою відпочинку «Кулон» (Покупець) та ПП «Кримторг» (Продавець) укладено договір №52 від 17 травня 2010р. На виконання договору впродовж строку його дії ПП «Кримторг» поставлено на адресу позивача продукти харчування на загальну суму 13724,45 грн. Факт постачання товарів підтверджується видатковими накладними всього на загальну суму 13724,45 грн. та податковими накладними всього на загальну суму 13724,45 грн.

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника відповідно до банківських виписок за червень 2010 року платіжним документом №172 від 01.06.10 на суму 13724,45 грн.

Між Базою відпочинку «Кулон» (Покупець) та ПП «Ротонда торг» (Продавець) укладено договір №50 від 02 червня 2010р.. На виконання договору впродовж строку його дії, а саме у червні - вересні 2010 року ПП «Ротонда Торг» поставлено на адресу позивача товари на загальну суму 497944,80 грн. Факт постачання товарів підтверджується видатковими накладними всього на загальну суму 497944,80 грн. та податковими накладнимивсього на загальну суму 497944,80 грн.

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника відповідно до банківських виписок за червень-вересень 2010 року №179, 183, 196, 216, 235, 238, 244, (червень) 248, 256, 283, 294, 298, 306, (липень), 318, 322, 340, 346, 354, 361 (серпень), 377, 388, 415, 429, 428, 476 (вересень) на загальну суму 497944,80 грн.

Між Базою відпочинку «Кулон» (Покупець) та ПП «Визит Торг» (Продавець) укладено договір №8 від 01 березня 2011р. На виконання договору ПП «Визит торг» поставлено на адресу позивача споживчі товари водонагрівач - ЕВН NOVATEK А-50л за ціною 940 грн. та перехідники у кількості 4 шт. за ціною 6,07 грн. на суму 24,28грн. на загальну суму 1157,14 грн. із ПДВ. Факт постачання товарів підтверджується видатковою накладною №346 від 09.06.2011 року із зазначенням товару на загальну суму 1157,14 грн, у тому числі ПДВ 192,86 грн. та податковою накладною №45 від 09.06.2011 року на загальну суму 1157,14 грн., у тому числі ПДВ 192,86 грн..

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Продавця відповідно до банківської виписки за червень 2011р. платіжним документом №157 від 09.06.11 на загальну суму 1157,14грн.

Між Базою відпочинку «Кулон» (Покупець) та ПП «Аланар» (Продавець або Постачальник) укладено договір №113/130 від 05 травня 2011р.. На виконання договору впродовж строку його дії ПП «Аланар» поставлено на адресу позивача споживчі товари та продукти харчування на загальну суму 152319,31 грн. із ПДВ. Факт постачання товарів підтверджується видатковими накладними всього на загальну суму 152319,31 грн. із ПДВ та податковими накладними всього на загальну суму 152319,31 грн. із ПДВ.

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника відповідно до банківських виписок за червень-серпень 2011 року всього на загальну суму 152319,31 грн. із ПДВ.

Предметом зазначених правочинів було отримання позивачем споживчих товарів та продуктів харчування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання вищезазначених правочинів, так й Податкового кодексу України, який є чинним на час 2011р., за який в тому числі проводилася перевірки, й прийняття оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На час вчинення та виконання позивачем вищезазначених правочинів в 2010 році, в період який перевірявся податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу (п.4.1. ст.4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

У п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувач) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявністю) податкову накладну.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, звертається увага, що в акті перевірки позивача не міститься будь-яких відомостей взагалі щодо відсутності такої реєстрації контрагентів позивача - ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП» Кримторг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар», також відповідачем не надано будь-яких документальних доказів щодо скасування (анулювання) свідоцтва платника податку на додану вартість вищезазначених осіб під час укладення з позивачем правочинів та виконання таких правочинів сторонами.

Як встановлено судом та вбачається зі змісту акта перевірки від 17.08.2012р. №386/22/22228962, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських документів, які були складені позивачем та контрагентами у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентами під час судового розгляду справи не встановлено.

Суд зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна думка викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Отже, за умови відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відсутності доказів обізнаності позивача про порушення контрагентами вимог законодавства, пов'язаного зі сплатою податку на додану вартість за ланцюгами його господарської діяльності, а також за умови відсутності доказів або навіть при відсутності обґрунтованих сумнівів щодо приймання позивачем участі у відповідній діяльності за змовою з ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП» Кримторг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар», пов'язаною з ухиленням від сплати податків, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит.

Судом досліджено докази, надані позивачем та залучені до матеріалів справи, якими підтверджується використання продуктів харчування за правочинами, які визнані відповідачем нікчемними, продуктів харчування - відомості руху матеріальних цінностей, внутрішні накладні на переміщення продукції, затверджені меню з детальними меню-розкладками (калькуляції), а також акти списання малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Також досліджений акт №31 від 30.06.2011р. введення в експлуатацію в червні 2011р. водонагрівача ЕВН NOVATEKА-50л за ціною 940,00 грн., придбаний позивачем від ПП «Візит Торг».

Надані документи, в свою чергу, підтверджують факт використання отриманих від контрагентів товарів у власній господарській діяльності позивача.

Згідно з приписами п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

За приписами п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт або послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності).

Відповідно до приписів п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст.20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Обґрунтовуючи законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач посилався на те, що угоди між позивачем та ПП «Візит Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП» Кримторг», ПП «Стар Гоу», ПП «Аланар», не були направлені на настання реальних юридичних наслідків.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Щодо використання відповідачем під час проведення документальної виїзної перевірки Філії Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» «База відпочинку Кулон» інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи, слід зазначити наступне.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки позивача була отримана не в порядку, встановленим Податковим кодексом України, а в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що працівники податкового органу не мали законних підстав використовувати матеріали кримінальної справи під час перевірки.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Щодо використання судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, як на встановлені фактичні обставини судова колегія зазначає.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Сумуючи наведене судова колегія не приймає до уваги викладені відповідачем в апеляційній скарзі посилання на факт відсутності знаходження контрагентів позивача за юридичними та фактичними адресами, оскільки наведені обставини не можуть бути підставою для виключення понесених позивачем витрат зі складу валових, а сплачених сум податку на додану вартість - зі складу податкового кредиту.

Матеріалами справи спростовуються висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути доказами.

Позивач надав документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням у зв'язку з цим витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Сумуючи наведене оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000132200 від 28.08.2012р. та №0000142200 від 28.08.2012р., прийняті податковим органом без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про їх необґрунтованість та є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими. Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.12 по справі № 2а-9968/12/0170/31залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко