Рішення № 29559619, 21.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.13 Справа № 913/351/13-г

Провадження №6/913/351/13-г

За позовом

Державного підприємства "Придніпровська залізниця" , м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 11 975 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Хлабистін Д.М., дов. № 398 від 01.01.2012;

від відповідача - Бондаренко В.А., дов. № 1-3/3д-28 від 28.12.2012.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 11 975 грн. 00 коп., згідно ст. ст. 118,122 Статуту залізниць за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, але представником відповідача було надано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

За вказаним клопотанням відповідач просить зменшити розмір штрафу до рівня провізної плати виходячи з наступного. Невірне зазначення відомостей у залізничній накладній не завдало жодних збитків залізниці. Від вантажоодержувача претензій щодо нестачі вантажу не надходило. Відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Збиток підприємства за 12 місяців складає 951 713 тис. грн. При цьому, відповідач вважає, що приймаючи до перевезення вантаж залізниця свідомо допустила його до перевезення з даними, що не відповідають дійсності.

Розмір штрафу за невірне зазначення відомостей у залізничній накладній є занадто великим, тому сплата штрафу у повному обсязі значно погіршує стан підприємства, в той час як порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу та іншим учасникам господарських правовідносин.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на положення п. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України та інші.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечив посилаються на те, що доводи відповідача є необґрунтованими та недоведеними. При цьому, позивач просить витребувати від відповідача декларацію про доходи за період вказаний у клопотанні. Доводи позивача за запереченнями приймаються судом до уваги, а в частині витребування від відповідача Декларації про доходи відхиляються як безпідставні.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

15.08.2012 зі станції Фащівка Донецької залізниці ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» за накладною № 50441757 здійснило відправлення групи вагонів, в тому числі і вагону №66232877 з вантажем антрацит, на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці вантажоодержувачу ТЕЦ ПАТ ДТЕК Дніпроенерго.

18.08.2012 при прибутті вагону на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці за заявкою вантажоодержувача було проведено переважування маси вантажу, в тому числі і у вказаному вагон.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні № 66232877 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено, що маса нетто складає 69 500 кг, замість 71 000 кг, що на 1 500 кг менше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснено за участю представників станції і вантажоодержувача та за результатами перевірки складено акт загальної форми № 174 від 18.08.2012 і комерційний акт АА № 044805/247 від 18.08.2012.

Оскільки відповідачем був припущений факт невірного зазначення у накладній маси вантажу, позивач нарахував штраф відповідно до положень ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць у сумі 11 975 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач за клопотанням проти позову заперечує та просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

В даному випадку, відповідач, за накладною № 50441757 зі станції Фащівка Донецької залізниці відправив вагон № 66232877 з вантажем - вугілля-антрацит вантажоодержувачу - ТЕЦ ПАТ ДТЕК Дніпроенерго на станцію призначення - Ігрень Придніпровської залізниці.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При контрольному переважуванні за заявкою вантажоодержувача, на станції призначення - Ігрень Придніпровської залізниці була встановлена невідповідність фактичної маси вугілля даним, зазначеним у накладній.

Так, у вагоні № 66232877 виявлено, що маса нетто вантажу складає 69 500 кг, замість 71 000 що на 1 500 кг менше, ніж визначено у накладній;

За вказаним вище фактом складено акт загальної форми №174 від 18.08.2012 і комерційний акт АА № 044805/247 від 18.08.2012, які відповідач не оскаржив та не оспорив.

В той же час, в комерційному акті АА № 044805/247 від 18.08.2012 зазначено, що навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, двері та люки вагону закриті, течі вантажу не має, маркування проведено двома паралельними смугами. Маркування не порушене.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (z0861-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) (z0763-11), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон № 66232877 є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правил складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту № 044805/247 від 18.08.2012 контрольне переважування вагону № 66232877 проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

При цьому, згідно повідомлення зі станції відправлення вантажу - Фащівка Донецької залізниці зазначено, що контрольне переважування не здійснювалося.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.23 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами та доповненнями).

Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п. 5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі - Правила 24.06.2011 за № 765/19503), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Як було наведено вище, факт невірного зазначення відомостей в накладній зафіксований актом загальної форми № 174 від 18.08.2012 і комерційним актом АА №044805/247 від 18.08.2012.

В той же час, стаття 118 Статуту залізниць України передбачає відповідальність для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Разом з цим, статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно накладної № 50441757 провізна плата на один вагон становить 2 395 грн. 00 коп., у зв'язку з чим сума штрафу складає 11 975 грн. 00 коп. (2 395 Х 5 = 11 975).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

За таких обстави позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену масу вантажу у накладній є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу слід зазначити наступне.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Але, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід зауважити, що вказана норма спрямована на запобігання збагачення кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Згідно з роз'ясненням п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), господарський суд повинен об'єктивно оцінювати, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на таку увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, невідповідності розміру неустойки наслідкам, що сталися тощо.

Але в даному випадку відповідачем не доведений суду факт наявності будь-яких обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру відповідних штрафних санкцій. Крім цього збитковість підприємства відповідача не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. В той же час, слід визначити, що зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з наведеного, підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не має, у зв'язку з чим клопотання відповідача слід відхилити.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 11 975 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. .ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного законодавства в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Леніна, буд. 82, код 37713861, на користь:

- Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса,буд. 108, код 01073828Ю, штраф у сумі 11 975 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 26.02.2013.

Суддя Т.А. Василенко