Рішення № 29559568, 15.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/15009-2012 15.02.13

За позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Державної інспекції сільського господарства в місті Києві

до Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя: Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Сокирко Я.М.

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної інспекції сільського господарства в місті Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею близько 0, 09 га, (кадастровий номер 90:137:063) та повернення її Київській міській раді, привівши її у попередній, придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані використанням вищевказаної земельної ділянки без документів, що посвідчують право власності чи користування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/15009-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2012 р. за участю заступника прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0, 09 га, вартістю 1 752 174, 18 грн. (кадастровий номер 90:137:063) та повернути її Київській міській раді, привівши її у попередній, придатний для використання стан.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києві від 29.12.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б, у відпустці справу № 5011-51/15009-2012 передано судді Гулевець О.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. суддею Гулевець О.В. справу № 5011-51/15009-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 28.01.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києві від 28.01.2013 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 5011-51/15009-2012 передано їй для подальшого розгляду.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов.

Представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: АДРЕСА_2 та повернуті до суду з відміткою пошти про відсутність за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 1309/04, у якому зазначається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,12 га використовується для будівництва цегляної споруди поряд з існуючою нежитловою двоповерховою будівлею та розміщення, експлуатація та обслуговування споруд дитячого розважального центру та закладу громадського харчування і перукарні.

10.10.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 020, у якому зазначається, що Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею 0, 09 га, на якій здійснюється будівництво капітальної споруди, що примикає до двоповерхового будинку.

Також 10.10.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві проведено обстеження земельної ділянки площею 0, 0328 по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 021, у якому зазначається, що на земельній ділянці Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 здійснює будівництво двоповерхової капітальної споруди за відсутності правовстановлюючих документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України.

Також в акті зазначається, що на земельній ділянці площею 0, 0328 по АДРЕСА_1 знято поверхневий шар ґрунту, що є порушенням ст. 168 Земельного кодексу України.

В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства України прокурором відібрано пояснення у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.Ю.», яке знаходиться у будівлі по АДРЕСА_1, у яких зазначається, що ОСОБА_1 здійснює будівництво прибудови до вищевказаної будівлі.

15.10.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві проведено перевірку дотримання Фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та встановлено, що на вказаній земельній ділянці експлуатується двоповерхова будівля (заклад громадського харчування, магазин), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Б.М.Ю.», впритул до якої відповідачем самовільно розпочато будівництво прибудови невстановленого призначення, про що зазначається в акті від 15.10.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор зазначає, що Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 займає земельну ділянку площею 0, 0328 по АДРЕСА_1 без належним чином оформлених документів, що є порушенням норм земельного законодавства України, у зв'язку з чим прокурор просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0, 09 га, вартістю 1 752 174, 18 грн. (кадастровий номер 90:137:063) та повернути її Київській міській раді, привівши у попередній, придатний для використання стан.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір (оренди, купівлі-продажу тощо) укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 р. за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Згідно з п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 р. відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені прокурором обґрунтування та доводи підтверджуються наданими актами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, у яких зафіксовано факт використання вищевказаної земельної ділянки Фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1 за відсутності правовстановлюючих документів та здійснення останньою будівництва без документів дозвільного характеру на виконання будівельних робіт.

При цьому, суд відзначає, що відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та не надав суду доказів наявності у нього встановлених Земельним кодексом України прав (право власності, користування, оренди тощо) на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Крім того, суду не надано жодного документу, який би давав можливість дійти висновку про не самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на будівлю, судове рішення тощо).

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку що доводи прокурора підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора та про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Державної інспекції сільського господарства в місті Києві задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 09 га, вартістю 1 752 174, 18 грн. (кадастровий номер 90:137:063) та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), привівши у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073, 00 (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.