Рішення № 29559550, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/18852-2012 25.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

про стягнення 4727,70 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" шкоди в порядку регресу в розмірі 4727,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного срахування № 2667Га/11к/п від 14.07.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Нісан д/н АА4025КР, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Вольво д/н АА1444СЕ, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/182231), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/18852-2012, розгляд справи призначено на 04.02.2013 та направлено запит до Мотороного (транспортного) страхового бюро України.

25.01.2013 від Мотороного (транспортного) страхового бюро України через канцелярію суду надійшла відповідь на судовий запит.

Для належного повідомлення відповідача про розгляд справи ухвалою суду від 04.02.2012 відкладено слухання справи на 25.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 25.02.2013 не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду від 04.02.2013 надсилалася відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду від 25.12.2012 та ухвали суду від 04.02.2013.

Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученою відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

13.07.2011 між АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (змінило назву на ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування") та Михайленко С. В. укладено Договір № 26676Га/11к/п добровільного страхування наземного транспорту (надалі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Нісан д/н АА4025КР.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", цей статут є новою редакцією статуту, первинно зареєстрованого у відділ реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради 22.08.2003 за № 0010831, регулює діяльність Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА-Страхування", яке раніше іменувалося як Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Запоріжжя-Вексель", зареєстроване розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів № 1640р від 02.11.1993, перереєстроване розпорядженням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів № 828р від 20.12.1994, Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Вексель - Фінансово-Страховий Альянс", перереєстроване відділом реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради 31.03.1999, реєстраційний № 0010126, Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Веско" згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів (протокол № 9 від 15.07.2003), Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" згідно з рішенням зборів акціонерів (протокол № 21 від 29.0.2009) і є їх правонаступником.

Відтак, судом встановлено факт зміни найменування позивача.

Коротич І. В. 11.02.2012 року о 14 год. 00 хв., керуючи автомобілем Вольво д/н АА1444СЕ в м. Києві по Південному мосту не врахував безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Нісан д/н АА4025КР.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2012 у справі № 3-1346/12 Коротич І. В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № 12022925 від 03.03.2012, складеного до рахунку № 12021418 від 14.02.2012 вартість відновлювального ремонту автомобіля Нісан д/н АА4025КР складає 5988,92 грн.

Як вбачається з розрахунку суми страхового відшкодування, складеного позивачем, сума страхового відшкодування по Договору № 26676Га/11к/п складає 4727,70 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 2012/VМОD01000/VЕSКО3828 від 22.02.2012 на суму в розмірі 4727,70 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 4727,70 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1038 від 24.02.2012.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону), договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4727,70 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Вольво д/н АА1444СЕ, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує автомобіль Вольво д/н АА1444СЕ, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АА/182231 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № АА/182231) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АА/182231 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою про регресні вимоги № 1906АР від 12.10.2012 претензією № РГ/0521/10/9 від 24.04.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4727,70 грн.

Проте відповідач відповіді на заяву не надав, суму страхового відшкодування в порядку регресу не вплатив.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктами 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 4727,70 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є; ідентифікаційний код 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 4727,70 (чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень 70 коп.) та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.)

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 26.02.2013

Суддя О.А.Грєхова