Рішення № 29559536, 21.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/16771-2012 21.01.13

За позовом Приватного підприємства «Метал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гром-лтд»

про стягнення 53 000,02 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Тітова О.О.

від відповідача: Сімонян Г.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство «Метал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гром-лтд» про стягнення заборгованості у розмірі 53 000,02 грн. та судового збору - 1609,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-51/16771-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2012р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

12.12.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково.

У судове засідання 12.12.2012 р. учасники провадження у даній справі не з'явились, вимоги ухвали суду від 22.11.2012 р. не виконали.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гром-лтд» борг у сумі 30 000,02 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

Представник відповідача проти заявлених вимог не заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.01.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2012 року Приватне підприємство «Метал» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОМ - ЛТД» прийняло металопродукцію на загальну суму 164 757,79 грн., що підтверджується видатковою накладною № М-00003083 від 13.02.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, товар прийнято директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОМ - ЛТД» Сімоняном Гамлетом Рафіковичем.

Відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому товару, а саме сплатив - 134 757,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №23 від 10.02.2012 р. на суму 58 000,00 грн., №24 від 13.02.2012 р. на суму 36 310,00 грн., №78 від 30.05.2012 р. на суму 17 447,77 грн., №122 від 03.09.2012 р. на суму 10 000,00 грн. та №101 від 27.07.2012 р. на суму 13 000,00 грн., належно завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

25.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 58 від 18.06.2012 р. про оплату вартості товару, отриманого згідно видаткової накладної № М-00003083 від 13.02.2012 р., на суму 164 757,79 грн.

При цьому, суд відзначає, що вищевказаний лист направлено на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого Приватним підприємством «Метал» товару, у зв'язку з чим у Приватного підприємства «Метал» виникла заборгованість у розмірі 30 000,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного

сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд вважає, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012).

Враховуючи, вищевикладене та з огляду на те, що між сторонами не було укладено договору в простій письмовій формі, перебіг строку виконання грошових зобов'язань у відповідача виник з моменту прийняття товару на наступний робочий день.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не заперечив та доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару, або наявності об'єктивних неможливості виконання зобов'язання не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 000,02 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не заперечував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 30 000,02 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зменшення розміру позовних вимог, тягне за собою повернення надмірно сплачених сум судового збору.

Тож, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу 698,50 грн. судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Метал» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гром-лтд» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 36924656), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Метал» (46020, м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 код ЄДРПОУ 25348483) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) 02 грн., та 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. - судового збору.

3. Повернути Приватному підприємству «Метал» (46020, м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 код ЄДРПОУ 25348483) з Державного бюджету України 698 (шістсот дев'яносто вісім) 50 грн. грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.