Постанова № 2955923, 11.09.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-3593/08                                                 Головуючий суддя суду 1 інстанції Митрохіна А.В.,

               суддя – доповідач Бабенко К.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 вересня 2008 року                                                                                                                               м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                                                                                      Бабенка К.А.,

суддів:                                                                                                                               Глущенко Я.Б.,

                                                                                                                                          Коваля М.П.,

при секретарі                                                                                                                               Богдан О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 25 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства "Ломбард "КАРАТ" Трофімов і Компанія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду м. Києва від 25 червня 2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану Постанову та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2005.

За результатами перевірки складено Акт № 87/22-1/30783670 від 05.06.2006 (далі - Акт).

На підставі Акта винесено податкові повідомленні-рішення № 0001172201/0 від 15.06.2006, № 0001182201/0 від 15.06.2006, № 0006291705/0 від 15.06.2006.

Актом встановлено порушення Позивачем встановленого порядку ведення податкового обліку, а саме в порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 (далі – Закон 334), Позивачем несвоєчасно відображено у складі валових доходів суму нарахованих (отриманих) процентів за користування позикою у сумі 9200 грн., замість відображення їх у складі валових доходів ІІ кв. (І півріччя) 2004 року, віднесено до складу валових доходів ІІІ кв. 2004 року, що призвело до виникнення недоплати з податку на прибуток за ІІ кв. 2004 року у сумі 2300 грн. та переплати з податку на прибуток за ІІІ кв. 2400 року на суму 2300 грн.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181(далі– Закон № 2181), платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

В порушення п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, Позивачем відображено недоплату в сумі 2300 грн. у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ кв. 2004 року без зазначення суми штрафу, який він самостійно повинен нарахувати у зв’язку із виправленням помилки.

Крім того, в порушення пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону № 334, не віднесено до складу валового доходу вартість товару в сумі 1035 грн., реалізованого Позивачем у ІVкв. 2005 року згідно договору купівлі-продажу б/н від 05.09.2005, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за цей період в сумі 258 грн. 75 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем дійсно самостійно виявлено до початку перевірки заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 258 грн. 75 коп., які він відобразив у декларації з податку на прибуток за І кв. 20046 року, однак, в порушення вимог п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, при цьому суму недоплати з податкового зобов’язання з податку на прибуток не збільшив на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків.

Згідно розшифровки до декларації з податку на прибуток Позивача за І кв. 2006 року від квітня 2006 року (а.с. 65) та платіжного доручення № 276 від 15.05 2006, Позивачем сплачено податок на прибуток в сумі 258 грн. 75 коп.

Проте, це не є підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення недійсним, тому, як Акт за результатами перевірки складено раніше, а саме 05.06.2006 на підставі якого і було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, а сплата Позивачем основного боргу після закінчення перевірки і складання Акта лише звільняє його від сплати суми податкового зобов’язання у цій частині.

Таким чином, Позивач не виконав свої податкові зобов’язання, а саме своєчасно не сплатив суму основного боргу з податку на прибуток, який відобразив у податковій декларації за відповідний період, не відобразив у ній, не нарахував та не сплатив суму штрафу у розмірі п’яти відсотків, чим не виконав вимог п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181.

У зв’язку із вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення адміністративної справи, тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Постанова Господарського суду м. Києва від 25 червня 2007 року– скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегіясуддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвазадовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25 червня 2007 року скасувати.

В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 16.09.08.

Головуючий суддя                                                                                                                        К.А. Бабенко

судді:                                                                                                                                               Я.Б. Глущенко

                      М.П. Коваль