Рішення № 29557954, 19.02.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/24203/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" лютого 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», в якому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за вересень 2012 року в сумі 3646,36 грн. і середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.10.2012 року по день повного розрахунку, свої вимоги мотивуючи тим, що 01.12.2008 року він був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на посаду Адміністратора системи, а 28.09.2012 року звільнився за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Після звільнення позивачу було виплачено заробітну, однак не в повному обсязі, яка повинна була становити 3 646,36 грн. В зв'язку з наведеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Крім того, позивач просить примусити сплатити відповідача страхові внески до фонду соціального страхування за період з лютого по вересень 2012 року включно та стягнути завдану йому моральну шкоду в сумі 3500 грн.

В судове засіданні позивач надав заяву, в якій підтримує вимоги, викладені в уточненнях до позовної заяви та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань у справі розгляду справи повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 224 ЦПК України, суд, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2008 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду адміністратора системи у ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Водночас, 28.09.2012 року позивач звільнився з займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На день звільнення з роботи відповідачем було нараховано позивачу заробітну плату по останній місяць роботи на підприємстві - по вересень 2012 року.

19.10.2012 року позивачу через касу підприємства було виплачено грошові кошти за травень, липень та серпень. По заяві до суду від трудового колективу були перераховані на рахунок позивача грошові кошти - залишок за березень і повністю за квітень, однак за останній місяць праці - за вересень 2012 року, позивачу заробітну плату виплачено не було.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищезазначені обставини, які підтверджені належними доказами, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення вказаної суми з відповідача є обґрунтованими, а позов підлягає частковому задоволенню.

Вимоги позивача про примус відповідача сплатити страхові внески до Київського міського відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на компенсацію виплат в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження а тому суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що діями відповідача були порушені конституційні права позивача, внаслідок чого йому була завдана моральні шкода. Разом з тим, суд вважає, що розмір шкоди, визначений позивачем в сумі 3500 грн., є завищеним. Враховуючи глибину душевних страждань позивача, ступінь порушення способу його життя, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 114,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 3646,36 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього стягнути 4 146,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Суддя: