Ухвала суду № 2955771, 15.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                   Головуючий суддя першої інстанції – Кододова О.В.

                                                                                          Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

 УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня  2008 року                                                                               справа № 22-а-10346/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.                                    

суддів:                       Білак С.В.

                                    Сухарьок М.Г.

при секретарі судового засіданняБезруковій В.М.

за участю представників: від позивача:Горєв Д.А. – довіреність від 31.12.07р.від відповідача:

Мальцева А.М. – довіреність від 08.01.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя  на постанову господарського суду Донецької областівід

по адміністративній справі17 липня 2008 року   

№ 34/329а (головуючий суддя Кододова О.В., судді Гончаров С.А., Мартюхіна Н.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азовмашсервіс» м. Маріуполь  

 до

Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя  

про

визнання незаконними та скасування податкових повідомлень – рішень

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької областівід 17 липня 2008 рокупо справі № 34/329азадоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовмашсервіс» м. Маріупольдо Державної податкової інспекції у Іллічівському районі             м. Маріуполя, в наслідок чого визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя                                 № 0000132601/0 від 20.07.05р. в частині визначенняподаткового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 251913грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 248937грн.,                        № 0001222340/0 від 20.07.05р. в частині зобов’язання позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9117,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполяпросить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права,  та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

            Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

            Відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р., за результатами якої складений акт від 19.07.05р. № 51/23-1/24654628 та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132601/0, № 0001222340/0,                               № 0001241340/0 від 20.07.05р.

            Податковим повідомлення-рішенням від 20.07.05р. № 0000132601/0позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 714110грн., у тому числі основний платіж 394100 грн., штрафні (фінансові) санкції – 320010грн.

            Як вбачається з акту перевірки, однією із підстав для донарахування суми податкового зобов’язання послужив висновок податкового органу про те , що позивачем у порушення п.п. 4.4.4. п. 4.1. пп..4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВО «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2003р. не включено до складу валового доходу доход від продажу залізничних колісних пар ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» у кількості 200штук на загальну суму 999000,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 166500,00грн. відповідно до акту від 11.11.03р.

      З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод" був укладений договір поставки №301 від 22.09.2003року (т.З а.с.73-76) колісних пар б/у на загальну суму 999000грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до п.7.2 договору днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання - передачі товару. Між сторонами був складений акт від 11.11.2003року, у якому зазначено, що позивач поставив, а ДП„Попаснянський ВРЗ" прийняв колісні пари в кількості 200 штук за ціною 4995грн. Позивачем на адресу ДП „Попаснянський ВРЗ" був також виставлений рахунок №1/11 від 11 листопада 2003року на оплату колісних пар в кількості 200 за ціною 4162,5грн. на загальну суму 999000,00грн. у тому числі ПДВ 166500грн.

            Згідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла у спірний період) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

            За приписами п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

            З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки матеріалами справи доведений факт здійснення позивачем у 4 кварталі 2003р. операції по продажу товарів на суму 999000 грн. (у т.ч. пдв), то відповідачем правомірно було скориговано валовий доход за першою із подій.

            Актом перевірки було встановлено також заниження позивачем у 1 кварталі 2004р. суми скоригованого валового доходу у зв’язку із не включенням доходу від продажу залізничних колісних пар ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» у кількості 11 штук на загальну суму 54945,00грн., в т.ч. ПДВ в сумі 9157,50грн., відповідно до податкової накладної від 31.03.04р. № 4/03. 

      Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що факт здійснення операції по продажу товарів підтверджується податковою накладною № 4/03 від 31.03.04р., яка в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є доказом здійснення господарської операції, а тому відповідачем правомірно було включено до складу  валового доходу 1 кварталу 2004року суму 45787,5грн. (54945 – 9157 ПДВ).

   При здійсненні перевірки було встановлено, що відповідно наданим до перевірки первинним документам позивач станом на 27.02.2004р. має кредиторську заборгованість  в сумі 20050,80грн. за отримані товари від ТОВ "Агроремонт".

Розпорядженням від 27.02.2004р. № 92 голови районної державної адміністрації було скасовано державну реєстрацію ТОВ "Агроремонт". З огляду на це відповідач у акті перевірки дійшов висновку про те, що вартість несплаченого товару перед постачальником ТОВ "Агроремонт", яка складає 20050,80грн. станом на 27.02.2004р. (у податковому періоді - І квартал 2004р.) є такою, що була надана безоплатно, а тому у відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до складу валового доходу у 1 квартал 2004р.

Крім того, було встановлено заниження суми скоригованого валового доходу за І квартал 2005р. на суму кредиторської заборгованості 987760,00грн. перед постачальником ТОВ "Союз-2003" за отримані товари.

Відповідач вважає, що оскільки згідно повідомлення про державну реєстрацію припинення юридичної особи, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради, з 29.03.2005р. скасована державна реєстрація ТОВ «Союз-2003», то  вартість несплаченого позивачем товару перед постачальником ТОВ "Союз-2003" є такою, що була надана безоплатно, а тому у відповідності пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає включенню до валового доходу у 1 кварталі 2005р.

            Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла у спірний період) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному  періоді.

            За приписами п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;  основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

                Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що сам факт скасування державної реєстрації ТОВ "Агроремонт" та ТОВ "Союз-2003" не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги в розумінні п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вбачається із додатку №4 до акту перевірки, ця заборгованість позивача перед ТОВ „Агроремонт" виникла на підставі податкових накладних №182/1 від 11.06.2002року на суму 18303,84грн. та від 16.01.2003р. №6 на загальну суму 11698,96грн., з урахування сплати 24.07.2002року платіжним документом №55 на суму 9952грн., заборгованість склала 20050,80грн. Заборгованість перед ТОВ „Союз 2003" виникла за період з 05.11.2003року по 17.03.2004року згідно акту приймання - передачі від 05.11.2003року на загальну сум 984000грн.; податкової накладної №1 від 22.12.2003року на загальну суму 819000грн.; податкової накладної №5 від 08.01.2004року на загальну суму 241000грн.; податкової накладної №6 від 15.03.2004року на загальну суму 45000грн.; податкової накладної №9 від 17.03.2004року на загальну суму 19000грн. Погашення заборгованості відбувалося з 12.03.2004року по 2303.2004року на загальну суму 1121000грн. Сума заборгованості складає 987760грн.

Відповідно до приписів п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції яка діяла у спірний період) заборгованість перед ТОВ „Агроремонт" за червень 2002року (по податковій накладній №182/1 від 11.06.2002року) та за січень 2003року (по податковій накладній від 16.01.2003р. №6) набуде статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності, тобто у червні 2005року та у січні 2006року. Заборгованість перед ТОВ „Союз" за період з 05.11.2003року по 17.03.2004року набуде статусу безповоротної фінансової допомоги після закінчення строку позовної давності, тобто з листопада 2006року та по березень 2007року.

            За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно включив до валового доходу позивача за 1 квартал 2004року суму 20050грн., визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5013грн. (20050грн. х 25%) та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2507грн. та за 1 квартал 2005року у розмірі 246900грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 49380грн.

            Підставою для донарахування податку на прибуток послужив також висновок податкового органу про заниження позивачем у 2 кварталі 2004р. скоригованого валового доходу від продажу товарів на суму 99900 грн.

   Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що факт здійснення операції з продажу товару на суму 99900грн. підтверджується відповідними податковими накладними, які в розумінні ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є доказом здійснення господарської операції, а тому відповідачем правомірно було включено до складу валового доходу 99900грн.

            Перевіркою правильності визначення валових витрат було встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат за II квартал 2002р. в розмірі 66000,00грн., III квартал 2002р. в розмірі 7300,00грн., IV квартал 2002р. в розмірі 385000,00грн., I квартал 2003р. в розмірі 142400,00грн., за I півріччя 2003р. в розмірі 141000,00грн., за три квартали 2003р. в розмірі 182600,00грн., за три квартали 2004р. у розмірі 4800,00грн., а також встановлено заниження загальної суми валових витрат за 2003р. в розмірі 606400,00грн., 1 квартал 2004р. в розмірі 500,00грн., півріччя 2004р. у розмірі 3500,00грн., за 2004р. у розмірі 2800,00грн. та за I квартал 2005р. у розмірі 200,00грн.

            Пунктом 5.1 статті 5  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

            За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

            Згідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону  не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

            Наведеною нормою встановлено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

            Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

            Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав документів, що підтверджують валові витрати за спірний період, за таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо правомірності зменшення відповідачем  валових витрат, що вплинуло на донарахування податку на прибуток, колегія судів вважає правомірним.

            Відповідно до підпункту „б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях             Встановлене атом перевірки заниження позивачем валових витрат вплинуло на зменшення бази оподаткування та на зменшення донарахованого податку на прибуток.             З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо безпідставного донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 251913 грн. та штрафних санкцій в сумі 51887 грн., нарахованих згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.             Підпунктом 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.             Відповідач не довів наявності наведених обставин, тому висновок суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій в сумі 197050 грн., колегія суддів вважає правомірним.             Податковим повідомлення-рішенням № 0001242340/0 від 20.07.05р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 335752,00грн., у тому числі основний платіж 219420,00грн., штрафні (фінансові) санкції – 116332,00грн.             Податковим повідомлення-рішенням від 20.07.05р. № 0001222340/0 позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1994,00грн. за 03 місяць 2004р., 9000,00грн. за 04 місяць 2002р., 7240грн. за 05 місяць 2002р. та застосовані штрафні санкції згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 9117,00грн.

           Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп.3.1. п. 3.1 ст. 3,                   пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р.                     № 168/97-ВР до складу податкових зобов’язань не було включено вартість відвантажених товарів ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод ” на загальну суму 196090,00грн.

            Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з  поставки  товарів  (робіт,  послуг) на митній території України.

            Датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку ( п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість”).

            При розгляді правомірності донарахування податку на прибуток було встановлено факт здійснення позивачем операцій з поставки товарів ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод ”, за таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем податку на додану вартість.

            При здійсненні перевірки також було встановлено, що позивачем в порушення               пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97 до складу податкового кредиту включені суми ПДВ в розмірі 45046,00грн., які не підтверджені податковими накладними.        

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий  кредит  -  це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

            Згідно до п.п.7.4.1 п. 7.4.ст.7 цього Закону ( в редакції, що діяла у спірний період) податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

            Враховуючи, що позивачем не були надані відповідні податкові накладні, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача по коригуванню податкового кредиту за спірні періоди.

            Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що     у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.   

            Згідно до п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

            Таким чином, за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

            Враховуючи, що податковим повідомлення-рішенням від 20.07.05р.                                    № 0001222340/0 відповідачем не було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності  застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 9117 грн.

            На підставі вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі                          м. Маріуполяна постанову господарського суду Донецької областівід 17 липня 2008 рокупо справі № 34/329азалишити без задоволення.

            Постанову господарського суду Донецької областівід 17 липня 2008 рокупо справі № 34/329азалишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 жовтня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 17 жовтня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                       Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                    Білак С.В.

                                                                                                                                                        Сухарьок М.Г.