Постанова № 29556836, 11.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року 11:23Справа № 0870/10618/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЗ», м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Чмут С.В., за довіреністю б/н від 16.03.2012,

від відповідача: Радова С.О., за довіреністю № 84/10-10-017 від 16.03.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЗ» (далі - позивач, ТОВ «НЗ») звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003562302 та № 0003572302, прийняті відповідачем 23.10.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що згідно тексту акту перевірки від 27.09.2012 було встановлено лише порушення у вигляді завищення суми податкового кредиту на загальну суму 4033 грн., і не встановлено будь-якого порушення з податку на прибуток. Натомість 30.10.2012р. позивачем було отримано два податкових повідомлення-рішення від 23.10.2012р., у тому числі з визначеним зобов'язанням з податку на прибуток. Того ж дня позивачем було отримано лист ДПІ від 23.10.2012, який містив уточнення до акту перевірки, і яким фактично було змінено зміст акту перевірки. На підставі наведеного позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем не на підставі акті перевірки, а отже є протиправними і мають бути скасовані.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, та надав суду пояснення щодо зазначених у акті перевірки господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ваел Плюс», наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. №1716 від 16.08.2013 та № 6114 від 11.02.2013р. посилається на фактичне не проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ваел Плюс».

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя №970 від 14.09.2012, посадовими особами відповідача у період з 14.09.2012р. тривалістю 5 робочих днів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Ваел Плюс» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки №2208/22-15/32440853 від 27.09.2012 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «НЗ» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України - встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 4033 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 4033 грн. Як вбачається зі змісту акті перевірки, інших порушень з боку позивача відповідачем встановлено не було.

23.10.2012р. на підставі акта перевірки №2208/22-15/32440853 від 27.09.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003562302, яким ТОВ «НЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4638 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 4638 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 0 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0003572302 від 23.10.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5033 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 4033 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1008 грн. 25 коп.

Одночасно з прийняттям вищезазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем було складено і направлено позивачу лист вих. №13591 від 23.10.2012, у якому зазначено про направлення позивачу уточнень до акут перевірки №2208/22-15/32440853 від 27.09.2012, які виявлені в наслідок розгляду акту перевірки та припущені внаслідок збою комп'ютерної техніки, а саме:

1) Другий абзац розд. 3.1.3 акта вірно читати «встановлено заниження податку на прибуток у наступних періодах: за 2-3 квартал 2011 року на суму 4638 грн. (17 сторінка акту перевірки);

2) В розд. 3.1.3 акта змінено форму таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року (18 сторінка акту перевірки);

3) Другий абзац розд. 3.2.3 акта вірно читати «Перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4033 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 4033 грн.,( 29 сторінка акту перевірки);

4) 4) в розділі 4 «Висновок» вірно читати: «Встановлено порушення:

1. п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України ТОВ «НЗ» у перевіряємому періоді з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року занижено податок на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у сумі 4638 грн.

2. п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4033 грн., в тому числі за серпень 2011 року у сумі 4033 грн. (30 сторінка акту перевірки).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «НЗ» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

По-перше, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у відповідача передбачених законом підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки у акті перевірки №2208/22-15/32440853 від 27.09.2012 відсутній опис будь-яких порушень з податку на прибуток і встановлено порушення у вигляді завищення податкового кредиту, при цьому не зазначено про порушення у вигляді заниження податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п. 7 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010, акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

У разі необхідності використання у змісті акта (довідки) скорочених назв і загальноприйнятих абревіатур при першому вживанні відповідне словосполучення зазначається повністю з одночасною вказівкою в дужках його скороченої назви або абревіатури, які будуть використовуватись далі в тексті.

В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Однак, фактично, всупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідач результати перевірки позивача відобразив не в акті перевірки, а у листі, складеному за довільною формою, яким докорінно змінено зміст складеного раніше акту перевірки, але при цьому не зазначається ані сутність виявлених порушень ані обставини їх вчинення, не наводяться доводи та докази в обґрунтування висновків, наведених у листі.

Крім того, зі змістом вказаного листа до моменту прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень позивач не був ознайомлений і відповідно був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо відомостей та висновків, викладених у цьому листі.

Щодо зазначеного у акті перевірки порушення у вигляді завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 4033 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ваел Плюс», опис якого наведено у розділі 3.2.2 акту перевірки , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих позивачем суду документів, 02.08.2011р. між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс» було укладено договір №0208 про проведення робіт з ремонту рекламних конструкцій типу «сіті-лайт». Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) складеного 31.08.2011 року на виконання вищезазначеного договору ТОВ «Ваел Плюс» були проведені такі роботи: заміна захисної плівки та ущільнювача, фарбування алюмінієвого профілю сіті-лайта - 17 шт., загальна вартість робіт 24200,00 грн., в тому числі ПДВ - 4033,33 грн., на що ТОВ «Ваел Плюс» позивачу була виписана податкова накладна № 398 від 13.08.2011. Згідно наданої позивачем суду банківської виписки, розрахунки між позивачем та ТОВ «Ваел плюс» були проведені 23.09.2011 у повному обсязі.

Однак у акті перевірки позивач посилається на складений Ленінською МДПІ у м. Луганську акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» №804/23-33352187 від 11.11.11 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., якою встановлено, що ТОВ «Ваел Плюс» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, робіт, послуг від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Ваел Плюс» з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На думку суду, зазначений акт перевірки ТОВ «Ваел Плюс» №804/23-33352187 від 11.11.11 не може бути єдиним належним та допустимим доказом фактичного нездійснення спірних господарських операцій з позивачем, оскільки як вбачається зі змісту такого акту, перевірка була проведена без дослідження будь-яких первинних документів, лише на підставі даних податкової звітності, аналізу податкових баз даних та відповідей про відсутність реєстрації транспортних засобів та нерухомого майна. Зазначені відомості не можуть бути достатніми та допустимими доказами фактичного нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ваел Плюс». Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вироку суду у кримінальній справі, який встановлював би відповідні обставини.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій іншими суб'єктами господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено. Щодо доводів представника позивача про недоцільність укладення позивачем договору з ТОВ «Ваел Плюс», суд зазначає, що позивач як суб'єкт господарської діяльності здійснює таку діяльність на власний ризик та розсуд. З цього приводу позивачем були надані суду наступні документи: наказ №18 від 23.11.2011р. про здійснення протягом 2011 року ремонту рекламних конструкцій типа «сити-лайт» - заміна захисної плівки і ущільнювача, фарбування алюмінієвого профілю, додаток до наказу №18 - графік виконаних робіт по ремонту рекламних конструкцій за 2011 рік, документи на рекламні конструкції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам. Контрагент позивача - ТОВ «Ваел Плюс», на момент здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа як платник податку на додану вартість.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЗ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0003562302 від 23 жовтня 2012 року та № 0003572302 від 23 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЗ» 107 гривень 30 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова