Постанова № 29552970, 15.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р.

справа № 2а/0470/13839/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 07 грудня 2011 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова спілка

"Балтимор"

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська

про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "ПС БАЛТИМОР" звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій податкової по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені товариством з контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська по визнанню нікчемними правочинів, які були укладені ТОВ «ПС БАЛТИМОР» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, перелік яких наведений у таблицях на сторінках 21, 22, 23 акту перевірки від 01.07.2011 року за № 2725/23/-3/37212696 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПС Балтимор» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правильності формування податкових зобов’язань та податкового кредиту за березень 2011 року, за результатами якої складено акт №2725/23-3/37212696 від 01.07.2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Податковий орган, посилаючись на висновки акту перевірки ТОВ «ПС БАЛТИМОР» від 01.07.2011 року, яким встановлено, що трудові ресурси перевіряємого підприємства складали лише 8 осіб, відсутність інформації про виробничі потужності, не надання до перевірки первинних документів підтверджуючих правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, стверджує про проведення підприємствами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що не мають реального товарного характеру. Крім того, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надані видаткові та податкові накладні, отримані від контрагента - постачальника ТОВ "Примторг».

Колегія суддів вважає, що реальні наслідки угоди не могли настати для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними не виконані всі умови укладеного договору, що підтверджують відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів позивача, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4 ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", відсутні банківські виписки в підтвердження розрахунків між сторонами. Факти, які б надавали правового значення безпосередньо видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, позивачем не надані.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В даному випадку позивачем не доведено, яким чином придбаний товар (срібло, золото, діаманти, авто товари тощо) були використані в господарській діяльності позивача.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної: повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку: ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні: загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право на податковий кредит у позивача могло б виникнути у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що повинно підтверджуватися копіями договорів, банківською випискою по рахунку та копіями видаткових та податкових накладних, отриманих від контрагента, розрахункові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, розрахункові квитанції, виписки банківських рахунків, акти прийому-передачі товарів (послуг). Вказані документи позивачем не надано.

Податковим органом встановлено, що постачальником товару (срібла,золота, авто товарів,споживчих товарів тощо) для ТОВ «ПС БАЛТИМОР» було ТОВ "Примторг».

Крім того, під час перевірки ТОВ «ПС БАЛТИМОР» не виявлено ознак можливості здійснення фінансово-господарської діяльності через відсутність в останнього, зокрема, транспортних засобів та інших основних фондів. За юридичною адресою ТОВ «ПС БАЛТИМОР», на час перевірки, не знаходилося.

Податковий орган вважає нікчемним правочин поставки золота, срібла, авто товарів, споживчих товарів, а також правочини щодо надання рекламних послуг та екскурсійних послуг, укладенні ТОВ «ПС БАЛТИМОР» із ТОВ "Примторг», а тому відповідно і всі подальші правочини з участю цього товару є, на думку відповідача, - нікчемними.

Суд першої інстанції безпідставно не погодився з такими доводами податкового органу, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що правова позиція відповідача щодо безтоварності угоди про поставки різноманітного товару позивачу ТОВ "Примторг» спростовується дослідженими у судовому засіданні лише видатковою накладною та податковою накладною, при цьому відсутні договори про поставку товару, рахунки-фактури на оплату, банківські виписки із рахунка позивача про проведення оплати за поставлений товар, товарно-транспортні накладні, щодо рекламних послуг відсутні будь-які документальні докази, які б містили відомості про зміст та обсяг господарської операції, звіти щодо проведених рекламних заходів із зазначенням місця, дати та часу їх проведення, при цьому не надано позивачем і доказів фактичного використання придбаних послуг у власній господарській діяльності. Щодо екскурсійних послуг позивачем не надано доказів про узгодження місць де проводилися екскурсії, докази реалізації екскурсійних квитків, а також відсутній факто держання документу дозвільного характеру.

Таким чином, наявними у справі доказами не підтверджено фактичне переміщення (транспортування) та зберігання товару, тобто товарність господарської операції.

При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилося наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Таким чином, власне складення акта контролюючим органом за наслідками проведення перевірки суб’єкта господарювання не може вважатися неправомірною дією, оскільки передбачено чинним законодавством.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є правомірність дій податкового органу щодо складання висновків за результатами проведеної перевірки.

З огляду ж на предмет цього спору питання щодо правильності висновків, викладених в акті перевірки від 01.07.2011 № 2725/23-3/37212696, не підлягає дослідженню у даній справі. Адже в даному разі позивачем оскаржуються лише дії податкового органу щодо викладених висновків акта за результатами перевірки, а не власне застосування санкцій за вчинені ТОВ «ПС БАЛТИМОР» правопорушення.

Складений за результатами перевірки працівниками Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська акт не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а лише є думкою службових осіб суб’єкта владних повноважень стосовно результатів перевірки. За висновками перевірки згодом приймається рішення (наприклад про направлення матеріалів перевірки до прокуратури для вжиття передбачених законом заходів, у тому числі й для вирішення питання про порушення кримінальної справи, винесення постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду з позовом про відшкодування спричинених збитків).

З урахуванням викладеного відсутні правові підстави для задоволення цього позову, оскільки предметом судового розгляду можуть бути рішення суб’єкта владних повноважень, якщо вони породжують для фізичних чи юридичних осіб правові наслідки.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв’язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська – задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова спілка "Балтимор"– відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров