Ухвала суду № 29552787, 20.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/16/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

20.02.13 справа № 908/380/13-г

м. Запоріжжя

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17, ідентифікаційний код 05379553)

до відповідача: Запорізької митниці (69037, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12, ідентифікаційний код 05708270)

про визначення коду товару

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Погосян М.А., довіреність № 02-361 від 03.09.2012р.

від відповідача: Єрмак Ю.О., провідний юрисконсульт, довіреність № 07-01-14-23/12040 від 27.12.2012р.;

Проценко Ю.В., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 07-01-14-23/16032 від 27.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Запоріжбіосинтез" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Запорізької митниці про визначення коду товару, який поставляється на територію України згідно до ексклюзивного контракту № 08XY121201 від 12.12.2008р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 24.01.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/380/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.02.2013р. о 10 год. 00 хв.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяв, просить суд визначити код товару, який поставляється на територію України згідно до ексклюзивного контракту № 08XY121201 від 12.12.2008р., а саме гранули (порошок) з 20 % вмістом хлортетрацикліну згідно до УКТ ВЕД - 3003200000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо визначення коду товару, який поставляється на територію України.

Зазначений спір потребує винесення судового рішення, який надасть оцінку законності визначення коду товару Запорізькою митницею, так як неодноразове визначення та зміна коду товару порушує права та інтереси позивача.

Також представник позивача в судовому засіданні 20.02.2013р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечив, вважає його необґрунтованим.

В задоволенні клопотання ПрАТ "Запоріжбіосинтез" відмовлено, оскільки представником позивача не зазначено які саме нові докази можуть бути надані, де вони знаходяться та обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Запорізька митниця (відповідач) надала відзив на позовну заяву від 11.02.2013р. № 07-01-14-23/1257, в якому зазначила, що даний спір є публічно-правовим спором, у якому однією з сторін є орган виконавчої влади (суб'єкт владних повноважень) в особі Запорізької митниці, тобто даний спір відноситься до справ адміністративної юрисдикції та не підвідомчий господарському суду.

Оскільки Запорізька митниця не вчиняла дій або бездіяльності (окрім рішень про визначення коду товару, процес оскарження яких в адміністративному суді ще не закінчився), як суб'єкт владних повноважень у господарських відносинах з ПрАТ "Запоріжбіосинтез" не знаходиться, відповідач просить суд припинити провадження по справі по п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Згідно ст. 13 ГПК України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

При цьому, стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Предметом позову ПрАТ "Запоріжбіосинтез" є визначення господарським судом коду товару, який поставляється на територію України згідно до ексклюзивного контракту № 08XY121201 від 12.12.2008р., а саме гранули (порошок) з 20 % вмістом хлортетрацикліну згідно до УКТ ВЕД - 3003200000.

В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм ГПК України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Також слід перевірити, чи дотримано заявником обов'язкові вимоги, які встановлені процесуальним законом (ГПК України) при зверненні до суду, зокрема, щодо підвідомчості спору господарському суду.

У Законі України від 05.04.2001р. № 2371-III "Про митний тариф України" зазначено, що Митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Як зазначено в п.2-4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. № 428 (надалі - Порядок), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні (п. 12 Порядку)..

Держмитслужба розробляє та затверджує перехідні таблиці до УКТЗЕД з урахуванням перехідних таблиць до Гармонізованої системи та Комбінованої номенклатури (п.13 Порядку).

Пояснення та перехідні таблиці до УКТЗЕД оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держмитслужби (п.14 Порядку).

Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном (п. 15 Порядку).

На офіційному веб-сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз'яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД (п.16 Порядку).

Відповідно до приписів ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 67 Митного кодексу України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Згідно із статтею 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів УКТЗЕД.

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 69 Митного кодексу України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є:

1) рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;

2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність - невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Системний аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що позовна заява про визначення господарським судом Запорізької області коду товару, який поставляється на територію України згідно до ексклюзивного контракту № 08XY121201 від 12.12.2008р., а саме гранули (порошок) з 20 % вмістом хлортетрацикліну згідно до УКТ ВЕД - 3003200000, не підвідомча господарським судам.

Суд звертає увагу позивача також на те, що судові рішення Запорізького окружного адміністративного суду зі спорів за його адміністративними позовами до Запорізької митниці по справам № 0870/3414/12, № 0870/7011/12, в тому числі щодо неправомірного визначення суб'єктом владних повноважень коду товару, не вступили в законну силу і оскаржені митним органом до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011 року № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-061175/2011 року (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/1509 від 31.10.2011 року, доповненням згідно Листа Вищого господарського суду № 01-06/97/2012 від 25.01.2012 року), статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК:

- частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.;

- частині другій статті 43-5 (повернення заяви про вжиття запобіжних заходів);

- частині першій статті 63 (повернення позовної заяви);

- частині першій статті 97 (повернення апеляційної скарги);

- частині першій статті 111-3 (повернення касаційної скарги);

- частині четвертій статті 111-20 (повернення заяви про перегляд судових рішень господарських судів);

- частині шостій статті 113 (повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами);

- частині четвертій статті 122-2 (повернення заяви про скасування рішення третейського суду);

- частині четвертій статті 122-8 (повернення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду);

- частині першій статті 62 (відмова у прийнятті позовної заяви);

- частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду), крім випадку, коли позов залишений без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача;

- частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

У зв'язку з припиненням провадження у справі № 908/380/13-г по п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд вважає за необхідне повернути судовий збір у розмірі 1 147,00 грн., сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 4 від 08.01.2013р. на суму 1 147, 00 грн.

Керуючись ст. 44-49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження по справі припинити.

2. Повернути Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17, ідентифікаційний код 05379553) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 4 від 08.01.2013р. на суму 1 147, 00 грн. (оригінал зазначеного платіжного доручення залучено до матеріалів справи).

Суддя Соловйов В.М.