Постанова № 29552562, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року № 826/370/13-а

О 15 годині 44 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року №0008482220 та № 0008492220.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби неправомірно прийшла до висновків про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС" податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас", оскільки реальність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного класифікатору України, прийнятого наказом Державного комітету статистики України від 26 грудня 2005 року № 375, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки сума податку на додану вартість, яка врахована Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС" у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 53883 грн. не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас". Також представник відповідача вказав на те, що при проведенні перевірки підприємством не надано товарно-транспортні накладні, що підтверджує відсутність переміщення товару в просторі та часі, що свідчить про безтоварний характер операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС" є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності юридичної особи є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, послуги з організації подорожувань, надання інших комерційних послуг.

В період з 17 грудня 2012 року по 18 грудня 2012 року на підставі направлення від 17 грудня 2012 року № 2955/22-20 та наказу від 17 грудня 2012 року № 2825, виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас" за період з 1 січня 2012 року по 31 січня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 19 грудня 2012 року № 580/1-22-20-36284618, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС" завищено податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 53883 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 44080 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 44080 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 8039 грн. за січень 2012 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1764 грн. за січень 2012 року.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0008482220, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТДС" суму грошового зобов'язання в розмірі 55100 грн., а саме: за основним платежем на суму 44080 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11020 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 3014010100 та податкове повідомлення-рішення № 0008492220, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТДС" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 9803 грн.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС" неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас", оскільки сума податку на додану вартість, яка врахована ТОВ "ТДС" у складі податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: за січень 2012 року на суму 53883 грн. не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ "Глас".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський механічний завод "Магістраль" ім.М.П. Шульгіна, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС", як виконавцем, договору від 3 січня 2012 року № 3-01/12 на виготовлення металоконструкцій, 4 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глас", як виконавцем, укладено договір № 4-01/12, за умовами якого виконавець за дорученням замовника виконує виготовлення металоконструкцій, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Згідно розділу 2 договору виконавець зобов'язаний:

- виготовляти металоконструкцію згідно креслень і технічним вимогам замовника;

- роботи повинні бути виконані у відповідності до ДСТУ;

- при необхідності виконувати піскоструминне очищення або забарвлення, виготовлених для замовника, металовиробів;

- здійснювати доставку готової продукції.

Замовник зобов'язаний:

- направляти на адресу виконавця замовлення на виготовлення металоконструкцій. Замовлення може надсилатися, як в письмовій формі, так і за допомогою факсимільного зв'язку, телефонограмою або по e-mail.

- надавати необхідну для виконання робіт технічну документацію;

- здійснювати оплату робіт виконавця в строки та в сумі, погодженими сторонами в специфікаціях до даного договору.

Розділом 4 договору визначено, що загальна сума договору складає 480000 грн., в тому числі ПДВ - 80000 грн. Оплата роботи здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку-фактури виконавця в розмірі 100 % передоплати вартості робіт.

Згідно специфікації № 1 від 4 січня 2012 року до договору № 4-01/12, ТОВ "Глас" приймає на себе обов'язок виготовити і передати у власність ТОВ "ТДС" наступні металоконструкції: рама маніпулятора, стріла, коромисло, рукоять, бак масляний, рама водяного бака. Вартість робіт складає 323298 грн., в тому числі ПДВ - 53883 грн.

Як вбачається з видаткових накладних № РН-011603 від 16 січня 2012 року, № РН-011705 від 17 січня 2012 року, № РН-011803 від 18 січня 2012 року, № РН-011906 від 19 січня 2012 року, № РН-0012301 від 23 січня 2012 року, № РН-12402 від 24 січня 2012 року, ТОВ "Глас" поставило позивачу металоконструкції, визначені в специфікації № 1 від 4 січня 2012 року до договору № 4-01/12.

На виконання умов договору ТОВ "Глас" виписало на користь позивача наступні податкові накладні:

- № 281 від 16 грудня 2012 року на загальну суму 57585,20 грн., в тому числі ПДВ - 9597,53 грн.

- № 304 від 17 січня 2012 року на загальну суму 54958,80 грн. в тому числі ПДВ - 9159,80 грн.

- № 321 від 18 січня 2012 року на загальну суму 55690 грн., в тому числі ПДВ - 9281,67 грн.,

- № 351 від 19 січня 2012 року на загальну суму 51898 грн., в тому числі ПДВ - 8649,67 грн.,

- № 384 від 23 січня 2012 року на загальну суму 47916 грн., в тому числі ПДВ - 7986 грн.,

- № 412 від 24 січня 2012 року на загальну суму 55250 грн., в тому числі ПДВ - 9208,33 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ "ТДС" на користь ТОВ "Глас", згідно договору, позивачем надано виписки по рахунку в Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ та копії платіжних доручень.

Отже, як встановлено під час розгляду справи, умови договору № 4-01/12 від 4 січня 2012 року, виконано учасниками господарських взаємовідносин в повному обсязі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання щодо сплати сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2013 року у справі № К/9991/36527/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18 травня 2012 року №1151/226/35269599 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Глас" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень 2012 року, та зазначає про наступне.

Як вбачається з акту від 18 травня 2012 року №1151/226/35269599, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська при проведенні перевірки встановлено порушення ТОВ "Глас" вимог частини п'ятої статті 203,частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Глас" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) за січень 2012 року. При проведенні перевірки також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за січень 2012 року, в розумінні статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 185 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, податковою міліцією Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було отримано пояснення директора ТОВ "Глас" по взаємовідносинам з контрагентами, зокрема, ТОВ "ТДС", проте первинні бухгалтерські документи директор ТОВ "Глас" надати відмовився. З наданих відповідачем документів у справі не вбачається, які пояснення надав директор ТОВ "Глас" та з яких підстав він відмовив податковому органу в наданні документів, а тому зазначені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська доводи, судом не можуть бути прийняті, як докази у даній справі, відповідно до вимог статей 70, 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачем надано первинні документи (які також вказані в акті перевірки), що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Глас", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надані товарно-транспортні накладні на підтвердження переміщення товару, що свідчить про безтоварний характер операції, суд до уваги не приймає та зазначає про наступне.

Як вбачається з договору № 4-01/12 від 4 січня 2012 року (пункт 2) на ТОВ "Глас", як на виконавця, було покладено обов'язок доставки виготовленої продукції. При цьому, суд звертає увагу, що між ТОВ "ТДС" та ТОВ "Глас" було укладено договір не перевезення, а договір виконання робіт/надання послуг, а саме: виготовлення продукції.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Глас" надані також первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ "Київський механічний завод "Магістраль" ім. М.П. Шульгіна та ТОВ "ТДС", а саме: договір № 3-01/12 від 3 січня 2012 року, видаткові та податкові накладні, виписки по рахункам в банку, на підтвердження оплати отриманих ТОВ "Київський механічний завод "Магістраль" ім. М.П. Шульгіна робіт від ТОВ "ТДС", а саме: продукції, яку замовило ТОВ "ТДС" у ТОВ "Глас".

Позивачем на підтвердження наявності трудових ресурсів надана бухгалтерська довідка ТОВ "ТДС", з якої вбачається, що в січні 2012 року кількість працівників ТОВ "ТДС" складала 6 осіб (директор, бухгалтер, два менеджери та два робітника).

Під час розгляду справи судом також було досліджено оригінал креслення ТОВ "Київський механічний завод "Магістраль" ім. М.П. Шульгіна, на підставі якого виготовлялися металоконструкції ТОВ "Глас" по замовленню ТОВ "ТДС". Копії витягів з вказаних креслень залучені до матеріалів справи.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обгрунтованих обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договору.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Глас".

Разом з тим, суд зазначає про наступне.

Позивач просить суд визнати нечинними оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

При цьому, при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Скасування ж акту суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Таким чином, враховуючи, що позивачі обрали спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішень суб'єктів владних повноважень нечинними та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року № 0008482220 та № 0008492220.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року №0008482220.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 грудня 2012 року №0008492220.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС" судові витрати у розмірі 504 (п'ятсот чотири) грн. 59 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 21 лютого 2013 року.