Ухвала суду № 29548911, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-27503/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 року у справі №2-а-3053/10/2070 за позовом Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВЕГА» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВЕГА» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування рішення від 24.03.2009 №0002452301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4080,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.01.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.08.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень п.1, 2 ст.3, п.2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі-Закону України №265/95).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2009 співробітниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області була проведена перевірка господарської одиниці позивача -залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м.Кременчук, вул.Дерев'янка, 7-А, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №368/16/31/23/19344860 від 06.03.2009.

За висновками проведеної перевірки, встановлено, зокрема, використання 12 гральних автоматів з грошовим виграшем, які знаходились у робочому стані, проте не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому порядку, чим порушено п.п. 1, 2 ст.3 Закону України №265/95.

На підставі акту перевірки прийнято рішення від 24.03.2009 №0002452301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4080,00грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач використовує у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій внесені до Державного реєстру реєстраторі розрахункових операцій, використання яких передбачено у сфері гральних автоматів та грального бізнесу, а згідно акту перевірки контролюючим органом не встановлено факту проведення чи не проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги), а встановлено лише наявність в приміщенні залу гральних автоматів 12 гральних автоматів, які знаходились у робочому стані, були підключені до мережі електропостачання, проте не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому порядку, що само по собі не є порушенням п.п. 1, 2 ст.3 Закону України №265/95.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком погодитись не може з огляду на наступне.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом України №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Аналіз наведених положень Закону України №265/95-ВР дає підстави вважати, що метою застосування РРО є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.

У пункті 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх РРО. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.

Правовий аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.

Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.

Закон України №265/95-ВР не містить визначення терміна «послуга», воно наведено в іншому документі -Законі України від 01.12.2005 №3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Відповідно до цього законодавчого акта послуга -це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО.

Будь-яка розрахункова операція за допомогою РРО реєструється один раз за надання послуги чи товару.

Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).

У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому РРО.

Розрахунковий документ -документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абзац п'ятнадцятий ст. 2 Закону України №265/95-ВР).

Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.

У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.

Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції, а тому не мають бути обладнані РРО.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей касиром-оператором на Підприємстві. Проте, вказані обставини судами попередніх інстанції не досліджені.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2010 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв