Ухвала суду № 29548805, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К-17301/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Нечитайла О.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представників позивача -Воробчука В.М., Овчарова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року

у справі № 02/149-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2008 року № 853/2301/0 та № 854/2301/0.

Постановою Господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року постанову Господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року скасовано і прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено, податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 26 серпня 2008 року № 853/2301/0 та № 854/2301/0 скасовано.

В касаційній скарзі Нововолинська ОДПІ Волинської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року та залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області від 11 червня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Волинська фабрика гофротари», посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Нововолинська ОДПІ Волинської області провела невиїзну додаткову позапланову документальну перевірку ТОВ «Волинська фабрика гофротари»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року, за результатами якої був складений акт № 832/42/2301/33211353 від 19 серпня 2008 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, абзацу «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на розрахунковий рахунок: за січень 2008 року -на 162447,00 грн., за лютий 2008 року -на 90942,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за січень 2008 року на 165762,00 грн., за лютий 2008 року на 53577,00 грн., за березень 2008 року на 56865,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Таїр»та ТОВ «Ювстар», оскільки неможливо достовірно підтвердити факт придбання позивачем у зазначених підприємств лінії для виробництва картонних коробок та ящиків, запчастин до гофроагрегата машини для переробки гофрокартону та іншого обладнання, а також картону, з огляду на викрадення у ПП «Оріон», яке згідно договору вело бухгалтерський облік ПП «Таїр», оргтехніки та зіпсування документації, що підтверджено довідкою Кіровського РВУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 серпня 2008 року, а ТОВ «Ювстар»відсутнє за місцезнаходженням. Викладені обставини також слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування.

26 серпня 2008 року Нововолинська ОДПІ Волинської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 854/2301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Волинська фабрика гофротари»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 408619,50 грн., у тому числі: 276204,00 грн. -за основним платежем, 132415,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

26 серпня 2008 року Нововолинська ОДПІ Волинської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 853/2301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Волинська фабрика гофротари»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 253389,00 грн., у тому числі: за січень 2008 року -162447,00 грн., за лютий 2008 року -90942,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що зустрічними перевірками, проведеними за запитами податкового органу, факт придбання позивачем основних засобів та товарно-матеріальних цінностей у ПП «Таїр»та ТОВ «Ювстар»не підтвердився.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: факт придбання позивачем ПП «Таїр»обладнання на загальну суму 1500000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -250000,00 грн., підтверджений листом цього підприємства, скерованим до податкового органу, а включення ПП «Таїр»суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань за вказаною господарською операцією підтверджено довідкою ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30 грудня 2008 року; незнаходження ТОВ «Ювстар» за місцезнаходженням зумовлене тим, що постановою Господарського суду Київської області від 07 серпня 2008 року у справі № Б18/470-08 зазначене товариство визнане банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, проте станом на момент виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ювстар» зазначене товариство було належним чином зареєстрованою юридичною особою, перебувало на податковому обліку та було платником на додану вартість. У зв'язку з викладеним, визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним, з урахуванням того, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість, а визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Факт придбання позивачем у ПП «Таїр»лінії для виробництва картонних коробок, ящиків -Simon-350 вартістю 1500000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -250000,00 грн., та оплата її вартості підтверджується податковою накладною та платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 37-57), факт придбання іншого обладнання -підтверджується податковими накладними, перелік яких наведено у акті планової документальної перевірки № 33/2 від 24 січня 2008 року, та банківськими виписками (т.1 арк. справи 113-115). Факт придбання позивачем у ТОВ «Ювстар»картону на суму 190069,84 грн., утому числі податок на додану вартість -31678,29 грн., підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 30-36).

Факт придбання позивачем основних засобів у ПП «Таїр»також знайшов своє підтвердження і у довідці Нововолинської ОДПІ Волинської області від 16 травня 2008 року № 658/60/2301/33211353, в якій, зокрема, вказано, що для виготовленні гофрокартону трьохшарового та гофротари (гофроящиків) ТОВ «Волинська фабрика гофротари»підприємством використовуються наступні виробничі потужності, що задіяні в цеху КВЦ РБУ: гофроагрегат «ВНS»- виробництво гофрокартону, лінія для виробництва гофроящиків «Kirbi», лінія для виробництва картонних коробок, ящиків -«Мартін 151-800»- виробництво тари з гофрокартону, машина для виробництва картонних коробок, ящиків -Simon-350 - виробництво тари з гофрокартону, машина для переробки гофрокартону Gieneral Ward -виробництво тари з гофрокартону (т.1 арк. справи 120).

Також акті перевірки вказано, що згідно відповіді ДПІ у Обухівському районі Київської області від 09 лютого 2008 року за № 318/7/232-030, наданої на запит Нововолинської ОДПІ Волинської області від 24 січня 2008 року № 920/7/23-103-2 щодо надання загальних відомостей про ТОВ «Ювстар», який є безпосереднім постачальником ТОВ «Волинська фабрика гофротари»у жовтні 2007 року, за результатами проведеного аналізу сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковому періоді по операціях з даним платником складає 48,8% від загальних податкових зобов'язань ТОВ «Ювстар»(т.1 арк. справи 11).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивача податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування за січень, лютий 2008 року слугував висновок податкового органу про те, що згідно отриманих відповідей неможливо підтвердити факту придбання позивачем основних засобів та товарно-матеріальних цінностей у ПП «Таїр»та ТОВ «Ювстар», у зв'язку з чим неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами у ланцюгу постачання до виробника.

Разом з цим, матеріали справи містять лист ПП «Таїр», яким вказане підприємство факт підтвердило факт придбання позивачем обладнання на загальну суму 1500000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -250000,00 грн. (т.1 арк. справи 173), довідку ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30 грудня 2008 року, якою податковий органі підтвердив включення ПП «Таїр»суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань за вказаною господарською операцією (т.1 арк. справи 172), довідку РВУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 серпня 2008 року, якою підтверджено, що директор ПП «Оріон»звертався до міліції з приводу проникнення в офіс підприємства невідомих осіб, крадіжку оргтехніки та пошкодження бухгалтерської документації (т.1 арк. справи 179).

Матеріали справи містять також лист ДПІ у Обухівському районі Київської області від 25 грудня 2008 року № 2695/10/231-025, наданий на запит Господарського суду Волинської області, в якому вказано, що постановою Господарського суду Київської області від 07 серпня 2008 року у справі № Б18/470-08 ТОВ «Ювстар»визнане банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Також у цьому листі зазначено, що податкові зобов'язання цього товариства з податку на додану вартість за жовтень 2007 року складають 64897,00 грн., свідоцтво платника податку на додану вартість не анульоване (т.1 арк. справи 169).

Твердження Нововолинської ОДПІ Волинської області про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 408619,50 грн. та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування січень, лютий 2008 року на 253389,00 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нововолинської ОДПІ Волинської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло