Ухвала суду № 29548455, 11.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 р.Справа № 2а-7260/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонотех" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-7260/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонотех"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.06.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іонотех» (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2012 року № 0000022242.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 11 вересня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово -господарської діяльності позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень 2012 року, про що був складений акт від 11.05.2012 року №542/22-417/23763410.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.14.1179,14.1.181п.14.1 ст.14.п.198.1п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем було занижено податковий кредиту у січні 2012 року на суму 86292 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкових накладних, складених у межах нікчемних правочинів.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2012 року № 0000022242, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107865,00 грн., у тому числі за основним платежем 86292 грн.., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21573 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку0 з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ "Валета" та правильність формування податкового кредиту від даної господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Валета" з яким був укладений договір купівлі-продажу №64 від 01.11.2011 року електротехнічних виробтів радіоелементів та комплектуючих.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та неправильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що обсяг отриманих від ТОВ "Валета" товарів був невеликий та не потребував спеціального транспортування, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду першої інстанції копії накладних свідчать про отримання позивачем товару у великій кількості, зокрема, універсального модулю доступу - 12 штук; кабель ШВВП 2Х1,0 - 40 м; кабель ШВВП 2Х0,5 - 40 м; транзистора високовольтного 60 шт., муфти з"єдувальної 30 шт..

Крім цього, позиція апеляційної скарги про здійснення транспортування продукції директором позивача спростовується наданими до матеріалів справи копіями довіреностей та накладних де зазначені прізвища інших ніж директора осіб.

Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, та скасування судового рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонотех" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-7260/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2013 р.