Постанова № 29548111, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/1863/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників сторін прокурора: позивача, відповідача, третьої особи: розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Романов Р.О. - прокурор ГПУ, посв. №014714, не з'явились, повідомлені належно, Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від17.12.12у справі№5023/1863/12господарського судуХарківської областіза позовом доФермерського господарства "Аграрна Слобода" Артемівської сільської радитретя особаІнспекція державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності

Фермерське господарство "Аграрна Слобода" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Артемівської сільської ради про визнання права власності на 40/100 часток гідротехнічної споруди - греблі з шахтним водоскидом літ. "Г", "А", що розташована на ставку в с. Артемівка Печенізького району Харківської області. Позивач посилався на те, що упродовж 2006-2009 років ним за власні кошти, з дотриманням будівельних норм, проведені відновлювальні роботи на спірній споруді, що є підставою для визнання права власності у спірній частині на такий об'єкт за позивачем. Позов обґрунтований приписами статей 331, 376 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Харківської області рішенням від 14.06.12 (суддя Яризько В.О.) позов задовольнив. Визнав за Фермерським господарством "Аграрна Слобода" право власності на 40/100 часток гідротехнічної споруди - греблі з шахтним водоскидом літ. "Г", "А", що розташована на ставку в с. Артемівка Печенізького району Харківської області. Господарський суд виходив з того, що позивачем самочинно за власні кошти, з дотриманням будівельних норм, здійснені будівельні роботи на спірному об'єкті і таке будівництво не порушує права інших осіб. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 328, 376 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 17.12.12 (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Черленяк М.І.) перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити в позові. В обґрунтування касаційної скарги, прокурор посилається на порушення господарськими судами приписів статей 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, статей 17, 59, 123, 125, 126, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 4, 85 Водного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 1 Закону України "Про державний контроль за охороною та використанням земель", статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 301 Закону України "Про планування і забудову територій". Прокурор вважає недоведеним факт проведення позивачем робіт з відновлення спірної гідротехнічної споруди та понесення ним відповідних витрат. Він також наголошує, що спірна споруда не була введена в експлуатацію у встановленому порядку.

Від Артемівської сільської ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами в ході розгляду справи установлено та підтверджено матеріалами справи, що упродовж 2006-2009 років позивачем самочинно, за відсутності дозвільних документів були виконані будівельні, відновлювальні роботи на гідротехнічній споруді - греблі з шахтним водоскидом літ. "Г", "А", розташованій на ставку в с. Артемівка Печенізького району Харківської області. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Фермерського господарства "Аграрна Слобода" про визнання за ним права власності на 40/100 часток гідротехнічної споруди, розташованій на ставку в с. Артемівка Печенізького району Харківської області. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цього позову. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до приписів статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Разом з тим, згідно з приписами частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України). Виходячи зі змісту наведених норм право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. В ході розгляду спору суди установили, що позивачем самочинно, за відсутності дозвільної документації були здійснені будівельні роботи на спірній споруді. При цьому, факт введення цього об'єкта в експлуатацію не підтверджений матеріалами справи. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України). Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 19.09.11 у справі №18/314. Відтак, висновок господарських судів про наявність підстав для визнання права власності на спірне майно за наведених обставин (тобто зважаючи лише на те, що спірне будівництво здійснено за кошти позивача з дотриманням будівельних норм та воно не порушує права інших осіб) є помилковим, оскільки суперечить приписам чинного законодавства, котре регулює спірні правовідносини.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відтак, доводи касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.12 у справі №5023/1863/12 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.12 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з рахунку Фермерського господарства "Аграрна Слобода" на користь спеціального фонду Державного бюджету України 821 грн. судового збору.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець