Постанова № 29548102, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/7496/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.12у справі№ 5023/7496/11 Господарського суду Харківської області за позовомХарківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаГоловне управління Держкомзему у Харківській області прозобов'язання звільнити земельну ділянку

за участю представників сторін від:

прокуратури: Романов Р.О. (посв. № 014714),

позивача: Гончаров Р.І. (дов. від 02.01.13),

відповідача: ОСОБА_7 (дов. від 06.06.12),

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради Харківського району звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,050 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за власний рахунок привести зазначену земельну ділянку у придатний стан та повернути її за належністю Пісочинській селищній раді. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства було виявлено використання останнім спірної земельної ділянки для експлуатації торгівельного павільйону без правовстановлюючих документів на землю, про що складено акт перевірки, припис та протокол про адміністративне правопорушення. При цьому прокурор посилався на приписи статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.11, ухваленим суддею Бринцевим О.В., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту використання відповідачем спірної земельної ділянки без правових підстав. При цьому суд керувався приписами статей 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючого, Ільїна О.В., Россолова В.В., постановою від 12.12.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав. При цьому апеляційним судом також було враховано рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.12 у справі № 5023/3026/12, яким підприємцю було відмовлено у вимогах до селищної ради про визнання права на оренду спірної земельної ділянки та надання її у довгострокову оренду.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення та постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник, вказує на неврахування попередніми судами обставин щодо знаходження на спірній земельній ділянці торгівельного павільйону, який є власністю відповідача, а також те, що він звертався до Пісочинської селищної ради з заявою про укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Скаржник зазначає і про неповідомлення судом першої інстанції належним чином про час і місце засідання суду та розгляд апеляційним судом справи за відсутності відповідача. Скаржник вважає, що внаслідок цього судами попередніх інстанцій були порушені приписи статті 331 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 212 Земельного кодексу України, статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Пісочинської селищної ради надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимоги Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, заявлені в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради Харківського району до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити земельну ділянку орієнтовною площею 0,050 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за власний рахунок привести зазначену земельну ділянку у придатний стан та повернути її за належністю Пісочинській селищній раді. Судами установлено, що 05.07.11 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Харківської області Ляшенком Ю.А. проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки орієнтовною площею 0,0050 га по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки. Перевіркою встановлено, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону літ. "А-1", який був ним розміщений без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України. На підставі акта перевірки Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороню земель винесено припис № 002019 від 05.07.11, яким відповідача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства до 04.08.11. За результатами повторно проведеної перевірки від 05.08.11 було встановлено, що відповідачем припис від 05.07.11 не виконано, спірна земельна ділянка використовується ним без правовстановлюючих документів, про що складено відповідний акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення № 001194 від 05.08.11 та винесено постанову № 000260 від 08.11.11 про накладення на відповідача адміністративного стягнення. Згідно з приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили факт використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0050 га, розташованої по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, тобто самовільно. Водночас дослідивши рішення виконкому Пісочинської селищної ради від 13.11.01 № 956 суд апеляційної інстанції встановив, що виконкомом надавався дозвіл на установку торгівельного кіоску відповідачеві як тимчасової споруди, термін якого сплив. При цьому апеляційним судом враховано рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.12 у справі № 5023/3026/12, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.12, яким підприємцю відмовлено у вимогах до селищної ради про визнання за ним права на оренду спірної земельної ділянки та зобов'язання надати її у користування. Вказаним рішенням також відмовлено у вимозі про визнання недійсним рішення селищної ради від 12.04.12 про відмову у задоволенні заяви підприємця про надання йому у довгострокову оренду спірної земельної ділянки. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку право користування спірною земельною ділянкою не оформлено, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів касаційної інстанції правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону. Довід скаржника про порушення судовими актами його права власності на установлений торгівельний павільйон, набутого на підставі судового рішення, визнається неспроможним, оскільки позивачем таке право відповідача не оспорюється, а предметом доказування у даному спорі було встановлення наявності чи відсутності правових підстав щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою під розміщеним павільйоном. Довід скаржника про неналежне повідомлення його господарським судом першої інстанції про розгляд справи не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк, як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції належним чином, у відповідності до вимог статей 64, 86 Господарського процесуального кодексу України. Решта доводів скарги також не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.12 у справі Господарського суду Харківської області № 5023/7496/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець