Рішення № 29546073, 12.02.2013, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/64/13

Провадження №: 2/332/225/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Федоренко О.І.;

при секретарі: Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1 вересня 1989 року й по теперішній час перебуває з відповідачем в трудових відносинах.

10 березня 1997 року під час виконання трудових обовязків з ним стався нещасний випадок в результаті якого він отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травму грудної клітини, чисельні переломи ребер, травму живота, розрив діафрагми та печінки, перелом кісток тазу та ампутацію частину лівої стопи

За результатами МСЕК від 29.9.2004 року він визнаний інвалідом ІІІ групи з 50% втрати професійної працездатності безстроково.

Внаслідок отриманої травми він був змушений тривалий час лікуватися, проходити тривали медичні огляди та обстеження, відновлювані процедури. Порушились його нормальні життєві звязки у звязку з неможливістю виконання особистих побутових дій, він був позбавлений реалізації своїх звичок та бажань, постійно відчуває головні болі, слабкість, втому, часті безсоння. Через травму він не може претендувати на кваліфіковану роботу, оскільки за станом здоровя може працювати лише підсобним робітником або комірником, що ставить його в незручне становище із-за неможливості матеріально забезпечувати свою сімю. Все це негативно відобразилось на житті позивача, на його відносинах з оточуючими, він став нервовим, дратівливим, пригніченим, в нього постійно виникають негативні емоції та переживання.

Сторони до суду не зявилися.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення де зазначив, що в акті розслідування нещасного випадку від 10.3.1997 року встановлено, що нещасний випадок стався через порушення саме позивачем норм техніки безпеки на виробництві при експлуатації машин та механізмів. Тобто в отриманні травми вина підприємства відсутня. Разом з тим, адміністрацією комбінату зменшена вина в отриманні травми позивачеві до 50% і 18.11.1997 року проведена виплата позивачеві одноразової допомоги в розмірі 100% не зменшуючи розмір на ступінь вини самого позивача.

У звязку з відсутністю вини відповідача в отримання позивачем травми просить відмовити й в стягненні моральної шкоди.

Представник третьої особи надав заперечення проти позову в якому зазначив, що після отримання від відповідача документів щодо позивача ОСОБА_2 продовжено виплату раніше призначених відповідачем виплат позивачеві з урахуванням всіх належних перерахувань та індексацій, яка продовжується і на цей час.

З урахуванням того, що нещасний випадок трапився не з вини підприємства, а також, що позивачем пропущений, встановлений ст.233 КЗпП тримісячний строк звернення до суду, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі,

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіривши докази по справі суд встановив юридичні факти та відповідні до них правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні 10.3.1997 року з позивачем, під час виконання трудових обовязків, трапився нещасний випадок на виробництві, що встановлено в акті про нещасний випадок № 9 від 11.3.1997 року. Як зазначено в самому акті п.13 «Робітники, яки допустили порушення законодавчих актів та інших нормативних актів по охороні праці»: машиніст крану ОСОБА_3 порушив п.4.42 БТІ 0.04-92, розливник сталі ОСОБА_1 п.2.47.9 БТІ 0.12-95 (а.с.5-6). Наказ № 44 від 21.3.1997 року «Про нещасний випадок з розливником сталі мартенівського цеху ОСОБА_1І.» підтвердив причини нещасного випадку порушення як з боку машиніста крану ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с.7) Ні акт про нещасний випадок ні наказ не оскаржені, з чого суд робить висновок, що сторони погодились з викладеними в них обставинами, щодо наявності вини у нещасному випадку як позивача так і відповідача.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 23.9.2004 року позивачеві встановлена третя група інвалідності безстроково з 50% втрати професійної працездатності, причиною якої є трудове каліцтво, не протипоказана робота комірника (а.с.8,9).

Постановою адміністрації професійного комітету комбінату від 18.11.1997 року № 3 визначена ступінь вини позивача в нещасному випадку в розмірі 50% і йому виплачено 100% одноразової допомоги (а.с.34). Розпорядженням від 11.11.1997 року № 1450/У визначене відшкодування завданої шкоди в розмірі 60% середнього заробітку (а.с.35).

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що нещасний випадок трапився, як з вини позивача так і відповідача.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини в нещасному випадку, суд вважає безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими документальними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.3.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з ст.2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що внаслідок нещасного випадку позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, відчуває фізичну біль, не може вести активний спосіб життя, працювати у відповідних умовах з можливістю отримання достатньої матеріальної винагороди для забезпечення сімї, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Нещасний випадок з позивачем призвів до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд вважає, що позивач зазнав моральних страждань у звязку з нещасним випадком на виробництві.

Разом з тим, згідно загальних правил про дію нормативно-правових актів в часі до кожної події, факту чи відносин, застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинний на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце.

Загальним змістом статей 21, 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено право отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Акту огляду МСЕК відносно позивача датований 23.9.2004 року (а.с.8). Тобто право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 1.1.2006 року до набрання чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди та Закону України від 23.2.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 соцстраху незалежно від моменту звернення до суду.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відповідачем по справі повинен виступати

ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, а не ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», на підставі чого приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у звязку з предявленням позову до неналежного відповідача.

Керуючись ст.21,28,34 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.10,14,30,57-60,88,208-209,212-215,294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Федоренко