Рішення № 29544884, 20.02.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/473/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕ М УКРАЇНИ

20.02.2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Фазикош О.В.,

при секретарі Рабош А.О.,

з участю

представника позивача Дорош І.І.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» («ЗРУ») ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №13.500/196 від 05.10.2007 року,-

встановив:

Позивач АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» («ЗРУ») ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №13.500/196 від 05.10.2007 року.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк „Фінанси та Кредит" в особі начальника відділення №13 філії „Західне регіональне управління" ВАТ «Банк „Фінанси та Кредит" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, та громадянкою України ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 13.500/196 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 9500 грн., а остання зобов'язувалася повністю повернути кредит в строк до 07.11.2008 року та погашати заборгованість по кредиту, відповідно до умов даного договору. Відповідно до пп..2.2 п.2 Кредитного договору позивач відкрив відповідачу позичковий рахунок № НОМЕР_2 і відповідно до пп..3.1 п.3 Кредитного договору на підставі Заяви про видачу готівки №1 від 08.11.2007 року кредитні кошти - 9500,00 грн. були видані позичальнику в касі банку.

В ході виконання кредитного договору відповідач не проводив сплату кредитних ресурсів та нарахованих по кредиту відсотків згідно Кредитного договору, у зв'язку з чим ВАТ «Банк « Фінанси та Кредит» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу від 05.01.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 20953,03 грн., що існувала станом на 08.09.2008 року. 28.01.2009 року Ужгородським міськрайонним судом було видано судовий наказ №2н-141/09 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми 20953,03 грн. та судових витрат. В подальшому виконавчі листи було пред'явлено для примусового виконання до органів ДВС за місцем проживання відповідачів.

Оскільки зобов'язальні правовідносини між сторонами за Кредитним договором не припинялись, банк продовжував нараховувати відсотки та пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором. Таким чином, згідно довідки - розрахунку за ОСОБА_2 рахується заборгованість за кредитним договором № 13.500/196 від 05 жовтня 2007 року в загальній сумі 52891,26 грн., з яких: заборгованість по відсотках - 9005,68 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань ( за період з 09.01.2012 р. по 08.01.2013 року)- 43885,58 грн. На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором № 13.500/196 від 05.10.2007 р., в загальній сумі 52891,26 грн. та судовий збір в сумі 528,91 грн. за розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Дорош І.І., позовні вимоги підтримала в повному обсязі відповідно до викладених у позовній заяві, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явилася, позовні вимоги визнала частково, просила зменшити суму штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки є вдовою та проживає одна, а доходи складаються з щомісячної заробітної плати, яка є незначною.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали, що містяться в справі та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до укладеного кредитного договору 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк „Фінанси та Кредит" в особі начальника відділення №13 філії „Західне регіональне управління" ВАТ «Банк „Фінанси та Кредит" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, та громадянкою України ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 13.500/196

(надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 9500 грн., а остання зобов'язувалася повністю повернути кредит в строк до 07.11.2008 року та погашати заборгованість по кредиту, відповідно до умов даного договору. Відповідно до пп..2.2 п.2 Кредитного договору позивач відкрив відповідачу позичковий рахунок № НОМЕР_2 і відповідно до пп..3.1 п.3 Кредитного договору та на підставі заяви про видачу готівки №1 від 08.11.2007 року кредитні кошти - 9500,00 грн. були видані позичальнику в касі банку.

В ході виконання кредитного договору відповідач не проводив сплату кредитних ресурсів та нарахованих по кредиту відсотків згідно Кредитного договору, у зв'язку з чим ВАТ «Банк « Фінанси та Кредит» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу від 05.01.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 20953,03 грн., що існувала станом на 08.09.2008 року. 28.01.2009 року Ужгородським міськрайонним судом було видано судовий наказ №2н-141/09 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми 20953,03 грн. та судових витрат.

Однак у зв'язку з тим, що зобов'язальні правовідносини між сторонами за Кредитним договором не припинялись, банк продовжував нараховувати відсотки та пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором. Таким чином, згідно довідки - розрахунку за ОСОБА_2 рахується заборгованість за кредитним договором № 13.500/196 від 05 жовтня 2007 року в загальній сумі 52891,26 грн., з яких: заборгованість по відсотках - 9005,68 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань ( за період з 09.01.2012 р. по 08.01.2013 року)- 43885,58 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно п.6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Оскільки однією стороною у Договорі кредиту є фізична особа - ОСОБА_2, дія зазначеного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» на неї розповсюджуватися не може.

Однак, згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З умов п.6.1 Договору вбачається, що розмір пені складає 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, тобто може досягати більше 182% на рік, тоді як ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який розповсюджується на підприємства та фізичних осіб-підприємців, які відповідно вступають у договірні відносини із метою отримання прибутку, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, що свідчить про значну захищеність встановленого Договором сторін розміру пені, виходячи зі статусу зайомника - фізичної особи та споживчих цілій кредиту, визначених Договором. Так, з розрахунку позивача слідує, що сума пені нарахована ним на прострочення як по оплаті основного боргу, процентів та щомісячної комісії за один рік, що складає 43885,58 грн., що досягає понад 1\2 частини від суми

отриманого позивачкою кредиту, строк повернення якого передбачав через рік - до 07.11.2008 р., що свідчить про явну не співмірність суми пені сумі кредиту. Крім того, з пояснень відповідача порушення умов виконання договору стало скрутне матеріальне становище та коливання курсу долару. При таких обставинах суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України - та вважає за доцільне зменшити розмір пені до 9000 грн., що дорівнює сумі заборгованості по відсотках за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав зазначених судом вище.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 551, 610, 623, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60-64, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» («ЗРУ») ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №13.500/196 від 15.10.2007 року - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.код НОМЕР_1) мешканки АДРЕСА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» (код ЄДРПОУ 22403603) в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 05.10.2007 року в загальній сумі 18005,68 гривень з перерахуванням на рахунок № 29095138252201 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 325923.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.код НОМЕР_1) мешканки АДРЕСА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» (код ЄДРПОУ 22403603) в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 229, 40 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош