Постанова № 29540088, 14.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року № 2а-5070/10/1370

12 год. 02 хв.

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

за участю сторін:

представника позивача - Яремко П.С.

відповідач - не з'явився

треті особи - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання нечинним розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації від 15.09.2003 року №388, -

в с т а н о в и в :

Державне територіально - галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання нечинним розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації від 15.09.2003 року №388.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 року вказану позовну заяву було повернено позивачу з тих мотивів, що даний адміністративний позов вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Однак, за наслідками розгляду апеляційної скарги на вказну ухвалу суду, 09.10.2012 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 року про поверення позовної заяви скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовдення розгляду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі оскаржуваного рішення третім особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В липні 2007 року при виконанні робіт по інвентаризації земель смуги відведення відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» по Колодіївській сільській раді Підволочиського району працівниками СМП «Геодезія» виявлено часткове захоплення земельних ділянок ДТГО «Львівська залізниця», а саме часткове розпаювання земель залізниці, що накладається на полосу відведення ВП «Тернопільська дистанція колії». Зазначені самовільно захоплені земельні ділянки поділено на 16 паїв та видано на них державні акти, внаслідок чого смуга відведення залізниці зменшилась на 1,878 га, що відбулось на підставі оскаржуваного рішення. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, незаконним та таким, що порушує права та інтереси залізниці на використання земель за її цільовим призначенням, як землі залізничного транспорту, що загрожує безпеці руху поїздів в силу ст.6, 11 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.67, 68 ЗК України. Зазначає, що відповідно до ст.23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями, спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації і зв»язку, водопостачання і каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурні та побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. До складу земель залізничного транспорту входять землі, що прилягають до залізничного полотна, є смугами відведення залізниць і надаються їм в користування відповідно до чинного законодавства. При визначенні земель тарнспорту за основу приймається те, що землі вже надані транспортним підприємствам як самостійним юридичним особам, що в даному випадку підтверджується рішеннями Виконкому Скалатської Райради депутатів трудящих №706 (протокол №35 від 15.12.1949 року) та протоколом №9 засідання виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих та викопіюванням смуги відведення по Колодіївській сільській раді. Покликається на положення ст.19, 21, ч.1 ст.96, ч.2 ст.103 ЗК України. Вказує, що у відповідності до ст.2,5 Закону України «Про плату за землю» позивач сплачує земельний податок за землі, що були відчужені оскаржуваним рішенням. Також стосовно строків подання позову то вказують на те, що неодноразово звертались до Львівського окружного адміністративного суду (справа №3184/08/1370) та Господарського суду Тернопільської області, однак такі були повернені через неоднозначність практики щодо підсудності такої категорії справ. Однак, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року №10-рп/2010 вказано, що розгляд такої категорії справ належить до компетенції адміністративних судів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов вх.№110 від 02.01.2013 року та обгрунтовується тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження було вивчено ряд документів зокрема, технічний звіт по коректуванню планового матеріалу зйомок радгоспу «Поділля» Підволочиського району попередніх років, однак на ДТГО «Львівська залізниця» правовстановлюючі документи були відсутні, конкретні межі земельних ділянок встановлені не були. Тому відповідач вважає, що прийняття розпорядження від 15.09.2003 року №388 і як наслідок видання громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки не суперечило чинному законодавству. Тому просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог і розглядати справу без участі їх представника.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, у письмових запереченнях вказав, що просить розглядати справу без участі їх представника.

Треті особи в судове засідання не з»явились, явки повноважного представника не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Письмових пояснень від третіх осіб не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Згідно розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації від 15.09.2003 року №388 «Про затвердження проекту приватизації земель СВАТ «Поділля» та надання дозволу на склаання технічної документації поділу території земельних ділянок (полів) на земельні частки (паї)», розглянувши проект приватизації земель сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Поділля» на території Колодіївської сільської ради Підволочиського району, керуючись Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року №666/94, затверджено проект приватизації земель СВАТ «Поділля», розробленого ПП «Горизонт», яким передбачено передати у власність громадянам - членам СВАТ «Поділля» згідно списку (додаток №1) по Колодіївській сільській раді 1139,64 га, сільськогосподарських угідь, з них ріллі 1040,30 га, пасовища - 99,34 га, сворити резервний фонд по Колодіївській сільській раді ріллі 115,98 га, пасовища 10,5 га; затверджено грошову оцінку сільіськогосподарських угідь СВАТ «Поділля», що підлягають розпаюванню; затверджено розмір середньої частки (паю) врозмірі 4,37 ум.кад.га; затверджено вартість середньої частки (паю) в розмірі 53582,95 грн.; надано дозвіл на виготовлення технічної документації поділу території земельних ділянок (полів) на земельні частки (паї) громадянам - членам СВАТ «Поділля».

Вказане розпорядження в подальшому слугувало підставою для оформлення третіми особами права власності на земельні ділянки, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельну ділянку, долучених до справи та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з копії рішення Виконкому Скалатської районної Ради депутатів трудящих від 17.12.1949 року №706 (протокол №35 від 15.12.2949 року) та рішення виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих від 20.03.1950 року №490 (протокол №9), затверджено проект відведення полоси та експлікацію земель дорізаних залізничному транспорту та затверджено відведення землі для поширення смуги Львівської залізниці за рахунок держземфонду і держлісфонду; зобов»язано голів виконкомів районних Рад депутатів трудящих та завідуючих райвідділів сільського господарства в тому числі Підволочиського району провести компенсацію землі колгоспам та одноосібним господарствам - земля яких відійшла в смугу поширення залізниці, за рахунок наявних земельних фондів, дозволено Управлнню Львівської залізниці приступити до користування відведеної смуги з початку весни 1950 року. Також позивачем подано копію плану полоси відведення лінії Бірки Великі - Гримайлівський Підволочиського району Тернопільської області, виготовлени 1962 року.

Як вбачається з довідки, виданої позивачу СМП «Геодезія» у 2007 році, про те, що в липні 2007 року при проведенні інвентаризації земель ДТГО «Львівська залізниця» на території Колодіївської сільської ради Підволочиського району виявлено часткове розпаювання земель ДТГО «Львівська залізниця», що накладається на полосу відсоду структурного підрозділу Тернопільської дистанції колії (ПЧ-8).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Відповідно до ст.68 ЗК України, ст.11 Закону України «Про транспорт» та ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації і зв»язку, водопостачання і каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно - побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об»єктів залізничного транспорту.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавста України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.122 та Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну воасність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених нунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. «б» ч.3 ст.83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під залізницями, автомобільними дорогами, об»єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

Що стосується відсутності державного акта на право постійного землекористування слід зазначити, що землекористування залізницею здійснюється від початку бідівництва залізничного полотна та його облаштування згідно будівельних норм у межах та площі, визначеній планом. Відповідно до норм законодавства, яке існувало на момент облаштування залізничного полотна та розширення смуги відведення згідно вищенаведених рішень («Инстукция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 року; «Положение о землях предоставленых тарнспорту», затв. Постановою СНК СССР 07.02.1933 року; «Об упорядочении отвода земель для железных дорог», затв. Постановою Ради Міністрів СРСР 27.01.1962 року №83, інші нормативні акти та будівельні норми), вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалось, а землі транспорту вважались землями спеціального призначення, які використовувались на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до ст.54,55 «Общих начал землепользования ы землеустройства»(Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 р.).

Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювались за ними, проводилось шляхом відведення за схемою згідно вищевказаних нормативних актів. Вказані обставини підтверджуються також п.2 «Положення про землі транспорту», затв. Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.01.1981 рок у№24. В подальшому, при зміні законодавства та введення інституту державних актів в ЗК України, вимоги щодо їх оформлення поширювались тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалось отримання актів на існуючі та наявні в користуванні землі. Судом також враховується Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 .

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у приватну власність громадянам для ведення сільського господарства у безпосередній близькості до залізничного полотна.

Крім того, залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дані земельні ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, вилучення земельних ділянок у встановленому порядку у залізниці не проводилось.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано вимог вищенаведених норм законодавства та прийнято рішення, яке суперечить законодавству України та порушує права та інтереси позивача, необгрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення в повному обсязі оскільки розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації від 15.09.2003 року №38 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації від 15.09.2003 року №388.

3. Стягнути з Держаного бюджету України на користь Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Гоголя,1 код ЄДРПОУ 01059900) 3 (три) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19.02.2013 року.