Рішення № 29539831, 22.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2013 р. Справа № 918/88/13-г

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 19 845 грн. 86 коп.

За участю представників:

позивача: Мельник О.П.

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 19 242 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту електроенергію та 603 грн. 62 коп. пені відповідно до Договору на постачання електричної енергії № 663 від 19.11.2007 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 січня 2013 року порушено провадження у справі № 918/88/13-г, розгляд якої призначено на 22 лютого 2013 року.

Представник ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" в судовому засіданні 22 лютого 2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання 22 лютого 2013 року відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників, відзиву на позов не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.42).

Враховуючи, що ухвалою суду про порушення провадження у справі явка учасників судового процесу в судове засідання 22 лютого 2013 року обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", яке згідно рішення загальних зборів акціонерів перейменовано у публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго", та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 663 про постачання електричної енергії та додатки до нього (а.с.8-16).

Пунктом 1 Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 56,3 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору, останній вважається продовженим на 2012 рік.

Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем і скріплено відбитками печаток сторін.

За умовами п.2.2.2. договору постачальник зобов`язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Відповідно до пункту 2.3.3. договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків .

Пунктом 2 додатку № 4 визначено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 16 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно з п. 3. додатку № 4 до договору на постачання електричної енергії розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання з рахунка споживача або дата внесення споживачем готівки в касу.

За умовами пункту 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

На виконання умов Договору Постачальник з липня 2012 року по грудень 2012 року здійснив постачання електричної енергії Споживачу. Для оплати отриманої електроенергії відповідачу виставлено рахунки № НОМЕР_1 за липень 2012 року від 27.07.2012 р., № НОМЕР_2 за серпень 2012 року від 21.08.2012 р., № НОМЕР_3 за вересень 2012 року від 18.09.2012 р., № НОМЕР_4 за жовтень 2012 року від 16.10.2012 р., № НОМЕР_5 за листопад від 16.11.2012 року та № НОМЕР_6 за грудень 2012 року від 17.12.2012 р.(а.с.17-28).

Відповідач взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати вказаних рахунків не виконав.

02 жовтня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію про погашення заборгованості (а.с.38), однак відповідач заборгованість не погасив, на момент розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 19 242 грн. 24 коп., що також підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 21 лютого 2013 року, який підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем і скріплено відбитками печаток сторін (а.с.43).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу за договором від 19 листопада 2007 року № 663 за спожиту електроенергію в сумі 19 242 грн. 24 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і не оспорюється відповідачем, крім того, останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" про стягнення з відповідача вказаної суми.

У зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії, ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" просить суд стягнути відповідача пеню у розмірі 603 грн. 62 коп., яка нарахована у період з 04 серпня 2012 року по 21 січня 2013 року на підставі п.4.2.1. договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При розрахунку пені позивачем враховано вимоги статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" згідно яких платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 603 грн. 62 коп. пені підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_7) на користь Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Князя Володимира, будинок 71, код: 05424874) 19 242 грн. 24 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 603 грн. 62 коп. пені, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 лютого 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.