Ухвала суду № 29539823, 20.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 лютого 2013 року справа № 919/134/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99021, АДРЕСА_1)

до Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Щербака, буд. 10)

про визнання дій Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації протиправними та скасування окремого пункту наказу,

за участю:

позивача- ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 23.11.1999;

представників:

позивача - ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 09.01.2013;

відповідача- Сергєєва І. Л - представник, довіреність № б/н від 07.02.2013.

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дій Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації протиправними та скасування окремого пункту наказу № 1081 від 28.11.2012.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог проведення та організації позапланової перевірки в загальноосвітній школі № 30.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.02.2013 проти позову заперечував, просив відмовити позивачу у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.02.2013 судом обговорювалось клопотання позивача про колегіальний розгляд справи.

Основні засади формування складу суду викладено у статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що клопотання про колегіальний розгляд справи повинно бути обґрунтоване належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу, а саме із зазначенням фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши учасників судового процесу суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд не знайшов об'єктивних підстав його задоволення.

У судовому засіданні 20.02.2013 обговорювалось клопотання представника відповідача надане через канцелярію суду 19.02.2013 за вх. № 1568/13 про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач заперечував проти припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (далі Постанова) у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 3.1 Постанови господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Позивачем заявлені наступні позовні вимоги:

1. Визнати дії Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації щодо організації та проведення контрольно-ревізійним відділом управління позапланової перевірки з організації харчування Севастопольській загальноосвітній школі № 30 (вулиця Миру, 2) протиправними.

2. Підпункт 1,1 пункту 1 Наказу Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації «Про проведення позапланової перевірки організації харчування у загальноосвітніх учбових закладах № 1081 від 28.11.2012 року, скасувати.

В якості підстави позову позивач зазначає, що одним із порушень Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації є порядок проведення контрольно-ревізійною службою перевірки, а також, позивач посилається на порушення відповідачем вимог статей 2 та 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», вимоги пунктів 11, 12, 14, 16, 21, 35, 36, 39 Порядку Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України « Про затвердження порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами».

Відповідно до Положення про Управління освіти і науки Севастопольської міської держадміністрації, яке затверджене розпорядженням голови міської державної адміністрації від 04 травня 2012 року № 243-ОД (далі -Положення) Управління освіти і науки Севастопольської міської держадміністрації (далі -Управління) є структурним підрозділом Севастопольської міської державної адміністрації (далі держадміністрація), підзвітним і підконтрольним держадміністрації та Міністерству освіти і науки, молоді та спорту (далі - МОНМС) України пункт 1.1 Положення.

Згідно з пунктом 1.2 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами МОНМС України, розпорядженнями голови міської держадміністрації, а також цим Положенням.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що у межах своїх повноважень Управління організовує виконання актів законодавства у сфері освіти, наукової, науково-технічної,

інноваційної діяльності, трансферу технологій та інтелектуальної власності, а також з питань мовної політики та здійснює контроль за їх реалізацією.

До основних завдань Управління віднесено здійснення разом з органами охорони здоров'я загального контролю за охороною здоров'я дітей і проведення оздоровчих заходів, створенням безпечних умов для навчання і праці учасників навчально-виховного процесу (пункт 3.20 Положення), а також відповідно до пункту 6.3.3 даного положення Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації вправі здійснювати перевірку закладів освіти та інших підприємств, установ , організацій всіх форм власності згідно з чинним законодавством в межах своєї компетенції.

Пунктом 8.2 Положення унормовано , що Управління в межах своїх повноважень на основі та на виконання наказів МОНМС України, розпоряджень голови міської держадміністрації видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Отже суд вважає, що Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації при здійсненні ним перевірки з організації харчування в Севастопольській загальноосвітній шкоді № 30 та видачі спірного наказу діяла саме як орган владних повноважень.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з частиною 1 зазначеної статті КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних справ, а статтею 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту суб'єктів господарювання та споживачів.

Позов у справі №919/134/13-г не спрямований на захист цивільних справ та не є засобом захисту суб'єкта господарювання або споживача, а сама справа не є справою у спорі про право, що виник з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У задоволенні заявлених клопотань від 20 лютого 2013 року про витребування від відповідача положення про контрольно-ревізійний відділ Управління науки і освіти Севастопольської міської державної адміністрації за вх. № 1570/13 та у клопотанні про залучення третьої особи Відділ освіти Балаклавської районної державної адміністрації за вх. № 1569/13 суд відмовляє з огляду на вищевикладене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен припинити провадження у справі, якщо ним буде встановлено, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, про що виносить відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем судовий збір був справлений у відповідному розмірі, а саме 1147 00 грн, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься платіжне доручення № 6 від 18.01.2013 у розмірі 1147,00 грн (а. с. 13).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в

зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Провадження у справі №919/134/13-г припинити.

2. Повернути з Державного бюджету України в м. Севастополі, ідентифікаційний код 38022717, р/р 31215206783001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на будь який рахунок) судовий збір у розмірі 1147, 00 грн., (одна тисяча сто сорок сім грн) сплачений за платіжним дорученням № 6 від 18.01.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суддя Д.О. Сімоходська